За способом живлення кишковопорожнинні

Урок: «Кишковопорожнинні. Особливості зовнішньої та внутрішньої будови «

Урок №7

Дата:

Клас:

КИШКОВОПОРОЖНИННІ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ

Цілепокладання:

Освітній компонент: ознайомити учнів із прикладом найпростіших тварин, сформувати поняття двошаровості, навчити описувати і розрізняти зовнішні та внутрішні тканини організму кишковопорожнинних за різними показниками
Діяльнісний компонент: розвивати вміння виділяти причинно-наслідкові зв’язки, логічне мислення

Оцінно-ціннісний компонент: виховувати уважність, охайність, працелюбність.

Обладнання: підручники, мультимедійна презентація, таблиці та схеми.
Методи: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Прийом «Бліц-опитування»

1. Що таке середовище існування тварин та скільки середовищ виділяють?
2. Як називається симетрія тіла, що у більшості притаманна тваринам з прикріпленим або малорухливим способом життя?
3. Скільки типів тканин у тваринному організмі виділяють?
4. У чому полягає функція м’язової тканини?
5. Які є способи живлення тварин?

Прийом «Правда чи неправда»
***Учитель зачитує твердження а учні, в залежності від правильності сказаного, підіймають зелені чи червоні картки

1. В організмі тварин головну роль відіграє сполучна тканина, тому що вона забезпечує захисну, покривну функцію організму, утворюючи шкіру (Неправда)

2. Усі тварини мають радіальну симетрію, що ділить їх тіло навпіл ( Неправда)

3. М’язова тканина забезпечує рухові реакції організму, та допомагає внутрішнім органам підтримувати сталу форму ( Правда)

4. Існує 5 середовищ існування тварин: наземне, повітряне, грунтове, в інших організмах та водне ( Неправда)

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНСТІ

Прийом «Розповідь вчителя»

Минулі уроки допомогли нам дізнатись, у чому ж полягають відмінності рослинної клітини від тваринної, ми розібрались, що окремі групи клітин можуть виконувати однакові функції, об’єднуючись при цьому у тканини, нам стало зрозуміло, що тваринні організми мають певні органи та системи органів, що забезпечують реалізацію усіх функцій живого організму.

Тепер спробуємо уявити себе творцями живого та поєднати накопичені знання для утворення першого, найпростішого тваринного організму.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План:

1. Таксономія кишковопорожнинних

2. Особливості зовнішньої будови кишковопорожнинних на прикладі виду Гідра прісноводна

3. Особливості внутрішньої будови кишковопорожнинних на прикладі виду Гідра прісноводна

4. Фізіологічні особливості кишковопорожнинних на прикладі виду Гідра прісноводна

Таксономія кишковопорожнинних

Кишковопорожнинні- це група радіально- симетричних тварин, що опанували водне середовище існування, до якої належать типи: Кнідарії та Реброплави.

Кнідарії- це тип кишковопорожнинних, до якого належить 2 важливих класи:

1. Сцифоїдні — це клас найпростіших багатоклітинних тваринних організмів, що характеризуються двома життєвими формами, переважаючою життєвою формою є форма медузоїдна ( медузоїдна форма), тому представники цього класу, в першу чергу, асоціюються з класичними медузами.

2. Гідроїдні — це клас найпростіших багатоклітинних тваринних організмів, що більшу частину свого життя проводять прикріпленими до певного субстрату: морського дна, чи підводного каміння. Їх переважаюча життєва форма зветься поліпоїдною, вона характеризує їх малорухливий спосіб життя. До класу Гідроїдні належить чи не єдиний прісноводний вид кишковопорожнинних- Гідра прісноводна.

Особливості зовнішньої будови кишковопорожнинних на прикладі виду Гідра прісноводна

***Демонстрація слайду і схеми будови Гідри прісноводної та будови жалкої клітини

Гідра прісноводна має маленькі розміри до 1 см., але користуючись сучасними засобами ми маємо змогу дослідити її будову.
Зовні тіло гідри представлене нескладною будовою, воно складається з декількох основних частин:
1. Ніжки ( кріпиться до субстрату)
2. Безпосередньо тіла
3. Щупалець ( захоплює їжу)
4. Ротового отвору, що відкривається всередину тіла гідри та утворює кишкову порожнину

Особливості внутрішньої будови кишковопорожнинних на прикладі виду Гідра прісноводна

Зовні тіло гідри вкрите групами клітин, що виконують різноманітні функції та об’єднуються в тканину, що має назву Ектодерма

1. Епітеліально- м’язові клітини — забезпечують зовнішній покрив тіла та відповідають за його скорочення унаслідок чого відбувається рух частин тіла гідри.

2. Жалкі клітини — містять отруту та слугують засобом полюванням і захисту, їх найбільше у щупальцях; Жалкі клітини мають окрему особливу будову:

• Жалку капсулу ( зберігання скрученої жалкої нитки з отрутою)
• Жалку нитку ( слугує для пронизування здобичі)
• Чутливу волосину ( працює як пусковий механізм)

3. Проміжні клітини — Вони можуть перетворюватися в інші типи клітин тіла гідри, крім епітеліально-мускульних.

4. Статеві клітини — сперматозоїди та яйцеклітини.

Внутрішній шар клітин має назву Ентодерма , він складається з наступних типів клітин:

1. Травні клітини — здійснюють фактичне перетравлення

2. Залозисті клітини — виробляють травні соки і виділяють їх у кишкову порожнину

Між Ектодермою і Ентодермою є шар драглистої речовини, що має назву Мезоглея .

Фізіологічні особливості кишковопорожнинних на прикладі виду Гідра прісноводна

• Гідра прісноводна- це багатоклітинна найпростіша тварина, що харчується дрібними жителями водних середовищ.
• Нервова система гідри дифузного типу, що свідчить про примітивну диференціацію нервових клітин. Відповідь на подразник, в такому разі, буде відбуватись усім тілом гідри.
• Кровоносна система відсутня
• Видільна система відсутня
• Травна система представлена ротовим отвором та кишковою порожниною, яку всередині вистилає ентодерма.
• Дихальна система відсутня, дихання відбувається усією поверхнею тіла
• Розмноження гідри відбувається 2 способами:

1. Брунькування — це процес, при якому на тілі гідри починає утворюватися дочірня брунька, з часом вона повністю від’єднується та «проростає» на певному субстраті. Процес брунькування притаманний гідрам, що знаходяться в оптимальних умовах.

2. Статеве розмноження — це процес, що характеризується злиттям двох статевих клітин: сперматозоїда та яйцеклітини, гідра є гермафродитом, тому в має обидва типи статевих клітин, сперматозоїди виходять у воду, підпливають до яйцеклітин, що знаходяться у тілі гідри, та запліднюють їх. У результаті утворюється зигота, що несе в собі ознаки материнського та батьківського організмів. Статеве розмножується застосовується при несприятливих умовах.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Закінчи речення»

1. Тіло гідри складається з __ шарів клітин. (2)

2. Драглиста речовина, що знаходиться між ектодермою і ентодермою називається___ ( Мезоглея)

Источник

Кишковопорожнинні: будова та представники. Реферат

Кишковопорожнинні здавна відомі людині. Ще давньогрецький учений Аристотель писав про деяких представників цього типу. Він, як згодом і багато інших вчених, вважав їх чимось середнім між тваринами та рослинами (такі самі проблеми були з систематизацією губок та інших організмів). Нині тваринну природу кишковопорожнинних ніхто не піддає сумніву

Будова кишковопорожнинних досить проста, їх можна порівняти з мішком, стінка якого складається з двох шарів клітин. Всередині знаходиться порожнина, що бере участь у травленні. Єдиний отвір, за допомогою якого порожнина сполучається із зовнішнім середовищем — це рот. Рот оточений щупальцями, призначеними для захоплення та утримування їжі.

Кишковопорожнинні — хижаки; для вдалого полювання вони мають зброю — жалкі клітини. Ці клітини містять отруту, здатну паралізувати здобич. Наявність жалких клітин є настільки характерною для цього типу, що одна з латинських назв кишковопорожнинних — Cnidaria так і перекладається: «ті, що жалять».

Життєвий цикл кишковопорожнинних зазвичай складається з двох стадій — медузи та поліпа. Ці покоління настільки несхожі між собою, що іноді вчені помилково описували медузу та поліпа одного виду як різні види. У життєвих циклах деяких кишковопорожнинних одна зі стадій може випадати.

Медузи звичайно активно рухаються у воді, використовуючи принцип реактивного руху, мають краще розвинену нервову систему (це пов’язано з рухливим способом життя), розмножуються статевим шляхом. Поліпи ж нерухомі, часто колоніальні організми, розмножуються головним чином нестатевим способом — брунькуванням.

Тип Кишковопорожнинні поділяється на три класи — Гідроїдні, Сцифоїдні та Коралові поліпи.

З ким бився Геракл

Однієї днини вже відомий нам Антоні ван Левенгук, розглядаючи водяні рослини, помітив цікаву тваринку з багатьма щупальцями. Вона утворювала бруньки, за допомогою яких, очевидно, розмножувалась. Учений замалював цей організм і зайнявся іншими проблемами. Тваринка мало кого зацікавила, і довго про неї не згадували.

Тільки сорок років по тому молодий швейцарський учитель А. Трамбле, знайшовши невідомий йому організм, вирішив розрізати його навпіл. Слід зазначити, що на той час вважали регенерацію майже не характерною для тварин. Але ця дивовижна тварина повністю відновилася з двох половинок! Як з’ясувалось, гідру можна розрізати на двісті частин, і з кожної виросте новий організм! Істоту назвали гідрою — за аналогією з міфічною гідрою, у якої на місці відтятих голів виростали нові.

Гідра — один із небагатьох представників прісноводних кишковопорожнинних. Знайти її досить легко: для цього треба узяти біля берега річки чи ставка кілька водяних рослин і помістити їх в акваріум або скляну банку. Через деякий час гідри розправляться (потривожена гідра стискається у грудочку), і їх можна буде побачити навіть неозброєним оком. Зазвичай гідра веде малорухомий спосіб життя, але у разі необхідності може пересуватись, «крокуючи» по субстрату.

Гідра — хижак, вона живиться інфузоріями, дрібними безхребетними тваринами, іноді навіть нападає на мальків риб. Спійману здобич гідра підтягує щупальцями до рота і швидко заковтує. Розмножуються гідри (на відміну від багатьох інших поліпів) двома способами — брунькуванням та статевим шляхом. Стадія медузи в життєвому циклі гідри відсутня.

На морі

Мабуть, усі, хто відпочивав на Чорному чи Азовському морях, натрапляли на кишковопорожнинних. Усім відомі неприємні слизькі істоти, дотик яких може викликати опік у людей з чутливою шкірою. Ці кишковопорожнинні — медузи, представники класу Сцифоїдні (Scyphozoa).

Швидше за все, медузи, з якими ви зіткнулись, це або аурелія, або коренерот. Аурелія, або вухаста медуза, середніх розмірів, але може сягати 40 см у діаметрі. Упізнати її дуже легко: вона має блідувате фіолетове забарвлення, чотири кільця біля середини парасольки (ці кільця — статеві залози), а по боках її рота розташовані чотири довгі ротові лопаті. Завдяки їм аурелія і дістала свою другу назву, бо вони нагадують вуха віслюка. Живиться аурелія дрібними планктонними організмами.

Цікаво, що аурелія піклується про своє потомство: вона має спеціальні кишеньки, де проходять перші стадії розвитку молоді аурелії, аж до формування зрілої личинки. Личинки перетворюються на маленьких поліпів. Живляться вони всілякими дрібними організмами — одноклітинними та іншими безхребетними тваринами. А навесні з поліпів з’являються медузи. Цикл розвитку замикається.

Зустріч з аурелією не можна назвати приємною, але опіків вона майже не спричиняє: навіть діти можуть узяти її в руки. А от інша медуза — коренерот вже не така безпечна, її опіки досить дошкульні, і зустрічі з нею краще уникати.

Коренерота легко впізнати за фіолетовою або блакитною смугою по краях парасольки. Живляться коренероти, як і аурелії, дрібними планктонними організмами. Життєвий цикл у цієї медузи такий самий, як і у вухастої.

Морські рослини

Аоча медузоїдна стадія зазвичай є рухливою, однак із цього правила бувають винятки. У Чорному морі зрідка трапляється сидяча медуза люцернарія. Як і всі кишковопорожнинні, люцернарія — хижак. Живиться вона дрібними істотами, які пропливають повз її щупальця.

У морях України немає коралових рифів. Але представники класу Коралові поліпи є. Це актинії. На вигляд вони також нагадують рослини — якісь химерні квіти. У Чорному морі мешкають чотири види актиній, з яких найвідоміша кінська актинія.

Вона має циліндричну форму тіла зі сплощеними верхнім та нижнім кінцями. На верхньому кінці розташовані щупальця, які оточують ротовий отвір, а нижній кінець (підошва) слугує для прикріплення до підводних предметів. На відміну від більшості інших представників класу Коралові поліпи, актинії не мають твердого скелета. Вони ведуть прикріплений спосіб життя, але здатні рухатися за допомогою підошви.

До Червоної книги України занесено два види гідроїдних поліпів — оліндіас несподіваний та меризія азовська. Чисельність обох видів зменшується внаслідок зміни солоності води та забруднення моря.

Короткий опис представників

• Lucernaria campanulata,
• Тип Кишковопорожнинні,
• клас Сцифоїдні,
• ряд Ставромедузи,
• Розміри тіла — до 3 см.,
• Веде прикріплений спосіб життя.
• Живиться безхребетними та іншими невеликими істотами. Живе у Чорному морі.

• Hydra vulgaris,
• Тип Кишковопорожнинні,
• клас Гідроїдні,
• ряд Гідрові,
• Довжина тіла — 10 мм.,
• Прісноводна тварина,
• Живиться інфузоріями, планктоном, нападає навіть на мальків риб,
• Розмноження вегетативне та статеве.

Аурелія, або вухаста медуза:

• Aurelia aurita,
• Тип Кишковопорожнинні,
• клас Сцифоїдні,
• ряд Диско- медузи,
• Діаметр — до 40 см.,
• Живе у Чорному та Азовському морях,
• Хижак,
• Має отруйні щупальця, але для людини безпечна.

Коренерот Pilema pulmo :

• Тип Кишковопорожнинні,
• клас Сцифоїдні,
• ряд Дискомедузи,
• Діаметр — до 60 см.,
• Хижак,
• Живе у Чорному та Азовському морях,
• Опіки при контакті з цією медузою болючі, але не смертельні.

• Actinia equina,
• Тип Кишковопорожнинні,
• клас Коралові поліпи,
• Діаметр — 2-3 см.,
• Веде прикріплений спосіб життя, але здатна до пересування,
• Хижак,
• Розмножується статевим та нестатевим шляхом.

Використана література

1. Світ людини. Повна ілюстрована енциклопедія / Іл. А. Воробйова, Ю. Золоторьової, Г. Марцигіна, Ю. Школьник. — К.: Країна Мрій, 2005. — 256с.: іл.
2. Біологія. Довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів: Навчально-методичний посібник. — К.: Літера ЛТД, 2006. — 656 с.
3. Тваринний світ України / Р. В. Шаламов, О. А. Литовченко. — Х.: ВД «ШКОЛА», 2006. — 144 с.: іл.

Источник