За способом стягнення розрізняють специфічне, адвалерне та комбіноване мито.
Специфічне мито нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару. Специфічне мито відрізняється нескладною процедурою стягнення, для цього потрібна лише інформація щодо кількості товарів, які ввозяться. Але воно має істотну ваду щодо захисної дії, оскільки рівень митного захисту залежить від зміни цін імпортних товарів. Наприклад, специфічне мито в розмірі 100 дол. за один імпортний комп`ютер обмежує імпорт в більшій мірі при ціні комп’ютера 800 дол., оскільки становить 12,5 % його ціни, і в меншій мірі, якщо ціна комп’ютера зросте до 1500 дол., в цьому випадку мито становитиме лише 6,7 % його ціни. Отже, підвищення цін імпортних товарів знижує рівень захисту внутрішнього ринку специфічним митом, і навпаки. Вада специфічного мита найбільше проявляється в умовах інфляції. Реальна захисна дія специфічного мита зменшується, тоді як добробут споживачів страждає подвійно: від підвищення цін внаслідок запровадження мита та від інфляційного підвищення цін.
Адвалерне мито нараховується у відсотках до митної вартості товарів. Воно забезпечує однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливань цін імпортних товарів. При зміні цін змінюються лише доходи державного бюджету. Наприклад, якщо митний тариф становить 20 % ціни товару, то при ціні товару 200 дол. доходи бюджету становитимуть 40 дол. Якщо ціна товару зросте до 400 дол., то доходи бюджету пропорційно зростуть і становитимуть 80 дол. Адвалерне мито підвищує внутрішню ціну товару на 20 % незалежно від зростання чи зниження ціни імпорту. Але стягнення адвалерного мита пов’язане з певними труднощами. В першу чергу це проблема оцінки митної вартості товару. Імпортер зацікавлений у заниженні митної вартості товару, оскільки це знизить рівень митного оподаткування. Митні органи, навпаки, зацікавлені у завищенні митної вартості товару, що дозволяє збільшити податкові надходження до державного бюджету. Суб’єктивізм в оцінці створює підґрунтя для зловживань.
Комбіноване мито поєднує два перших види митного оподаткування, наприклад, сплачується 10 % від митної вартості товару, але не більше 10 дол. за 1 тону.
За об’єктом оподаткування розрізняють ввізне (імпортне) мито, яким оподатковуються імпортні товари, переважна більшість митних тарифів встановлюється на імпортні товари, вивізне (експортне) мито, яким оподатковуються експортні товари, та транзитне мито, яким оподатковуються товари, що перевозяться транзитом через територію країни.
За характером розрізняють: сезонне мито (ввізне та вивізне), яке встановлюється на строк до 4 місяців на сезонну, переважно сільськогосподарську продукцію; антидемпінгове мито, яке застосовується у випадку ввезення на територію країни товарів за цінами, нижчими від нормальних цін в країні експорту, якщо це завдає або загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам конкуруючих товарів; компенсаційне мито, яким оподатковуються товари, при виробництві котрих застосовувалася субсидія, якщо це завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам або державним інтересам країни.
За походженням розрізняють: автономне мито, яке встановлюється рішенням окремої держави; конвенційне (договірне) мито, яке встановлюється на основі двосторонніх або багатосторонніх угод країн; преференційне мито, яким оподатковуються товари країн, що розвиваються і яке має пільгові, більш низькі ставки.
За способом обчислення ставок мита розрізняють: номінальні ставки мита, які визначаються митним тарифом й надають загальну інформацію щодо рівня митного оподаткування в країні, та ефективні ставки мита, які характеризують реальний рівень митних тарифів з врахування рівня мита, яким обкладаються імпортні комплектуючі цих товарів,
Ефективна ставка митного тарифу характеризує реальний рівень митного захисту і може бути обчислена за формулою:
де Те — ефективний рівень митного захисту;
Tn — номінальна ставка тарифу на кінцеву продукцію;
Ті — номінальна ставка тарифу на імпортовану проміжну продукцію;
А — частка імпортних компонентів у вартості кінцевого продукту.
Номінальна ставка тарифу може бути тільки додатною, ефективна ставка може бути як додатною, так і від`ємною, якщо тариф на імпортні компоненти значно перевищує тариф на кінцеву продукцію. Зі зростанням питомої ваги імпортних компонентів ефективний рівень митного захисту знижується
До тарифних інструментів торгівельної політики належать також тарифна квота. Тарифна квота в різновидом митних тарифів, ставки яких залежать від обсягу імпорту товарів: імпорт в межах встановленої кількості оподатковується за базовою ставкою тарифу, при перевищенні визначеної кількості імпорт оподатковується за вищою ставкою тарифу.
Источник
Державна фіскальна служба України
Глава 43. Справляння митних платежів (ст.289-304)
РОЗДІЛИ:
Розділ IХ. Митні платежі (статті 270-304)
Глава 43. Справляння митних платежів (ст.289-304)
1. Обов’язок із сплати митних платежів виникає:
1) у разі ввезення товарів на митну територію України — з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України;
2) при незаконному переміщенні товарів, що перебувають на території вільної митної зони або на митному складі, — з моменту такого переміщення товарів;
3) у разі вивезення товарів з митної території України:
а) при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту — з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації;
б) при вивезенні товарів за межі митної території України без оформлення митної декларації та при незаконному вивезенні товарів за межі митної території України — з моменту фактичного вивезення товарів за межі митної території України;
в) при невиконанні умов, установлених щодо товарів, які вивозилися за межі митної території України із звільненням від оподаткування вивізним митом, — з моменту, коли ці товари прибули до іншого місця призначення, ніж те, у зв’язку з яким надавалося таке звільнення;
4) після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов’язання;
5) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
1. Обов’язок із сплати митних платежів припиняється:
1) при виконанні обов’язку із сплати митних платежів;
2) якщо товари до їх випуску виявилися знищеними або безповоротно втраченими внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за нормальних умов транспортування, зберігання або використання (експлуатації) та за відсутності порушень вимог та умов, установлених цим Кодексом, а також внаслідок природних втрат, які підтверджуються відповідними актами;
3) якщо товари знищуються або передаються у власність держави відповідно до цього Кодексу;
4) якщо товари конфіскуються відповідно до цього Кодексу.
2. Щодо товарів, випущених у вільний обіг на митній території України або вивезених з цієї території без сплати митних платежів, обов’язок з їх сплати припиняється також у випадках, передбачених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України.
1. Обов’язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими):
1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів:
а) при здійсненні митного оформлення товарів — з моменту закінчення митного оформлення;
б) якщо сплата не пов’язана із здійсненням митного оформлення товарів, — з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні їх до державного бюджету;
2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, — з моменту:
а) списання коштів з рахунку платника податків у банку;
б) внесення готівкових коштів у касу банку;
3) з моменту сплати банком, іншою організацією відповідно до наданої гарантії (забезпечення сплати митних платежів) коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;
4) з моменту списання коштів, що перебували у грошовій заставі, з відповідного рахунку митниці при перерахуванні цих коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;
5) з моменту настання інших обставин, визначених Податковим кодексом України.
1. Митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України:
1) товари не є об’єктом оподаткування митними платежами;
2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів — у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв’язку з якими його надано;
3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, — на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;
4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об’єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.
1. Особою, на яку покладається обов’язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов’язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом.
2. Особою, на яку покладається обов’язок із сплати донарахованих митних платежів — податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.
3. Крім осіб, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, особами, на яких покладається обов’язок із сплати митних платежів, є:
1) у разі незаконного ввезення товарів на митну територію України, незаконного вивезення товарів за межі митної території України — особа, яка незаконно ввезла (вивезла) товари, а також особи, які брали участь у незаконному ввезенні (вивезенні) товарів, якщо вони знали або повинні були знати про незаконність такого ввезення (вивезення), та особи, які придбали у власність або у володіння незаконно ввезені товари, якщо в момент придбання вони знали або повинні були знати про незаконність ввезення, що належним чином доведено в порядку, встановленому законодавством України;
2) у разі вилучення товарів, що тимчасово зберігаються під митним контролем, з порушенням вимог цього Кодексу та інших нормативно-правових актів — особа, яка незаконно вилучила такі товари, а також особи, які брали участь у незаконному вилученні таких товарів, зберігали та придбали такі товари, або особа, яка відповідає за забезпечення схоронності зазначених товарів;
3) у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, — особи, відповідальні за дотримання митного режиму;
4) у разі невиконання зобов’язань щодо використання чи споживання товарів, що випливають з умов цільового використання, за яких надається податкова пільга при випуску товарів для вільного обігу, — особа, на яку покладається обов’язок щодо виконання таких умов;
5) у разі заявлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення до митного режиму транзиту — особа, яка надала зобов’язання щодо доставки цих товарів, транспортних засобів до органу доходів і зборів призначення;
6) у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, обов’язку із сплати митних платежів, якщо сплата митних платежів забезпечена гарантом відповідно до положень цього Кодексу, — гарант.
4. У разі якщо відповідно до норм цього Кодексу обов’язок із сплати митних платежів покладається на кількох осіб, такі особи виконують зазначений обов’язок солідарно.
1. Об’єкт та база оподаткування митними платежами під час переміщення товарів через митний кордон України визначаються відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України.
1. Митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов’язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов’язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.
2. Нарахування сум митних платежів здійснюється у валюті України.
3. Для цілей нарахування митних платежів застосовуються ставки, що діють на день подання органу доходів і зборів митної декларації на товари, а в разі якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації, — на день його здійснення.
4. У разі якщо для цілей обчислення митних платежів, у тому числі визначення митної вартості товарів, необхідно зробити перерахування іноземної валюти, застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 3-1 цього Кодексу.
1. У разі незаконного ввезення товарів на митну територію України або вивезення їх з цієї території суми належних до сплати митних платежів нараховуються за ставками, встановленими на день переміщення цих товарів через митний кордон України, а якщо такий день встановити неможливо, — на день виявлення факту такого ввезення (вивезення).
2. У разі втрати, недоставки чи видачі без дозволу органів доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем та переміщуються транзитом або знаходяться на тимчасовому зберіганні, митні платежі нараховуються за ставками, встановленими на день прийняття цих товарів для перевезення або розміщення їх на тимчасове зберігання.
3. У разі незаконного ввезення товарів на митну територію України базою оподаткування є митна вартість цих товарів, їх кількість або інші показники, встановлені законом, що використовуються для визначення бази оподаткування, на день нарахування митних платежів, відповідно до частини першої цієї статті. Якщо визначити суму належних до сплати митних платежів неможливо внаслідок ненадання органу доходів і зборів точних відомостей про характер товарів, їх назву, кількість, країну походження і митну вартість, сума митних платежів визначається виходячи з найбільшої величини ставок митних платежів, кількості чи вартості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.
4. У разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття органом доходів і зборів митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів.
1. У разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.
2. У разі розміщення товарів на тимчасове зберігання митні платежі мають бути сплачені не пізніше дня закінчення строку тимчасового зберігання. Якщо до закінчення строку тимчасового зберігання ці товари поміщуються у митний режим, який передбачає сплату митних платежів, митні платежі мають бути сплачені не пізніше випуску товарів відповідно до цього режиму.
3. У разі вивезення товарів з митної території України вивізне мито має бути сплачене не пізніше дня прийняття органом доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
4. У разі зміни митного режиму митні платежі мають бути сплачені не пізніше дня випуску товарів у наступному митному режимі.
5. Для цілей обчислення пені строком сплати митних платежів вважається:
1) у разі використання товарів, ввезених на митну територію України з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано таке звільнення, — перший день, коли особа порушила обмеження щодо користування та/або розпорядження зазначеними товарами. Якщо такий день установити неможливо, строком сплати митних платежів вважається день прийняття органом доходів і зборів митної декларації на такі товари для митного оформлення;
2) у разі порушення вимог і умов митних режимів, що відповідно до цього Кодексу тягне за собою виникнення обов’язку із сплати митних платежів, — день вчинення такого порушення. Якщо такий день установити неможливо, строком сплати митних платежів вважається день початку дії відповідного митного режиму;
3) в інших випадках — день виникнення обов’язку із сплати митних платежів.
6. Строки сплати митних платежів при переміщенні (пересиланні) товарів через митний кордон України громадянами, при переміщенні товарів через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, при тимчасовому ввезенні товарів на митну територію України з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також при незаконному переміщенні товарів через митний кордон України визначаються цим Кодексом та Податковим кодексом України.
1. Суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до державного бюджету платником податків безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.
2. Суми митних платежів сплачуються в готівковій формі через касу органу доходів і зборів чи фінансової установи або у безготівковій формі через фінансову установу, крім випадків, передбачених цим Кодексом та законами України.
3. Перерахування сум митних платежів до Державного бюджету України із зазначених рахунків органу доходів і зборів здійснюється цим органом доходів і зборів.
4. Митні платежі сплачуються у валюті України. В окремих випадках, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, митні платежі можуть бути сплачені в іноземній валюті за курсом, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу.
5. Перерахунок сум митних платежів, визначених у валюті України, в іноземну валюту для цілей сплати митних платежів здійснюється за курсом, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу.
6. Митні платежі можуть бути сплачені в будь-якій іншій формі, передбаченій законом.
7. Порядок нарахування, обліку та перерахування до державного бюджету сум митних платежів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
8. На вимогу платника податків органи доходів і зборів зобов’язані видати підтвердження сплати митних платежів у письмовій формі.
1. Сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати).
2. Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім’я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.
3. Авансові платежі вносяться у валюті України.
4. Кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей сумі авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.
5. Повернення коштів авансових платежів здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо заяву про повернення подано до органу доходів і зборів протягом 1095 днів з дня внесення таких коштів на рахунок органу доходів і зборів. При цьому відсотки на суму коштів, унесених як авансові платежі, не нараховуються.
6. Кошти авансових платежів, що перебувають на рахунку органу доходів і зборів без розпорядження про використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, підлягають перерахуванню до державного бюджету.
7. На вимогу платника податків орган доходів і зборів зобов’язаний надати йому письмову інформацію про використання коштів, унесених ним як авансові платежі, не пізніше 30 днів з дня отримання такої вимоги. У разі незгоди платника податків з інформацією органу доходів і зборів здійснюється спільна звірка використання зазначених коштів. Результати такої звірки оформлюються актом за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник такого акта після його підписання надається платнику податків.
1. Умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
2. Порядок надання документів, необхідних для підтвердження права на звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
1. Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
2. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов’язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.
3. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
4. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
5. Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:
1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;
2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;
3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;
4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;
5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом «а» пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;
6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.
6. Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п’ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
7. Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалося в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, на день, коли відбулася їх сплата.
8. Повернення не здійснюється:
1) якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень;
2) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
1. Після закінчення встановлених цим Кодексом та Податковим кодексом України строків сплати митних платежів на суму податкового боргу нараховується пеня у розмірі та порядку, визначених Податковим кодексом України.
2. У разі направлення гаранту претензій щодо сплати митних платежів відповідно до Податкового кодексу України пеня нараховується на строк, що не перевищує трьох місяців з дня, наступного за днем закінчення строку виконання зобов’язань, забезпечених гарантією.
3. Під час здійснення перевезень за процедурою МДП нарахування пені призупиняється на строк до трьох місяців з дня отримання претензії гарантійним об’єднанням і поновлюється, якщо після закінчення цього строку претензія залишається неврегульованою.
4. Пеня сплачується незалежно від застосування інших заходів відповідальності за порушення вимог законодавства України, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України.
5. Пеня нараховується платником податків самостійно та сплачується одночасно зі сплатою митних платежів.
6. Сплата, стягнення та повернення пені здійснюються за правилами, встановленими законом для сплати, стягнення та повернення митних платежів.
1. У разі несплати або неповної сплати митних платежів у встановлений строк такі платежі стягуються в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України.
2. Належні до сплати суми митних платежів стягуються з осіб, відповідальних за їх сплату.
3. Стягнення митних платежів не здійснюється та платнику податків не направляється податкове повідомлення-рішення, якщо розмір несплачених сум митних платежів з товарів, зазначених в одній митній декларації, або з товарів, відправлених протягом дня одним відправником на адресу одного одержувача, становить менш як 20 гривень, та в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
1. За наявності обставин, що свідчать про існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, на підставі письмової заяви платника податків центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи визначений ним орган доходів і зборів згідно із Податковим кодексом України можуть відстрочити або розстрочити сплату митних платежів.
2. Порядок надання розстрочення та відстрочення сплати митних платежів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Источник
