За способом фіксації ціни бувають

Економіка підприємства — Гетьман О.О. — 11.7. Поняття цін, їх види та функції

Економіка / Економіка підприємства — Гетьман О.О.

Ціна є грошовим вираженням вартості товару. Роль ціни полягає в тому, що вона повинна покривати витрати на виробництво товарів (послуг) і приносити товаровиробнику гарантований прибуток, забезпечуючи справедливий рівень рентабельності. Функції’цін:

1) вимірювально-інформаційна функція полягає у вираженні в єдиній грошовій формі різних за своєю натуральною формою товарів (послуг).

Ціна є критеріальним орієнтиром при обґрунтуванні підприємством рішення щодо доцільності і вигідності виробництва визначеного виду товарів (послуг), а також щодо розширення чи скорочення виробництва;

2) розподільна функція передбачає, що за її допомогою здійснюється перерозподіл доходів між товаровиробником і споживачем;

3) стимулююча функція полягає в тому, що ціна має інтенсифікувати виробництво, спрямовуючи його на залучення додаткового капіталу для розширення та розбудови діяльності підприємства;

4) регулююча функція полягає в тому, що ціна коригує попит і пропозицію товарів на ринку, а також визначає взаємини між споживачами і виробниками на рівні встановлення рівноважної ціни.

В практиці ціноутворення існує досить розгалужена класифікація цін: • за обсягами реалізації продукції виділяють оптові і роздрібні ціни;

— за якістю виготовленої продукції розрізняють ціни для товарів вищої якості, першого сорту, другого сорту тощо;

— за часом дії розрізняють постійні, тимчасові (на освоювану продукцію), сезонні ціни (відповідно до пори року);

— за територіальною ознакою виділяють єдині (загальнодержавні), місцеві, світові ціни тощо;

— за ступенем урахування в ціні транспортних витрат (франкування цін) розрізняють тринадцять базисів постачання, зібраних в чотири групи:

«Е» — термін — EX Works (продавець передає товар покупцю на своїй території).

«F» — терміни — FCA, FAS і FOB (продавець зобов’язаний доставити товар перевізнику, визначеному покупцем);

«С» — терміни — CFR, CIF, CPT і СІР (продавець повинен укласти контракт на перевезення без прийняття на себе ризиків втрати або ушкодження товару або додаткових витрат внаслідок подій, що мають місце після відвантаження і відправлення);

«D» — терміни — DAF. DES, DEQ, DDU і DDP (продавець повинен нести всі витрати і ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення.

Більш детальна класифікація цін наведена в табл. 11.9.

Отже, ціна має враховувати корисність товарів чи суму якісних властивостей, заради яких цей товар придбавається.

За ступенем визначеності розрізняють визначені ціни та ціни, що визначаються.

Під визначеною ціною розуміють фіксовану вартість товару.

Під ціною, що визначається, розуміють непряме посилання на умови обчислення ціни до моменту здійснення платежу.

За способом фіксації ціни бувають: тверді, періодично тверді, рухливі та плаваючі.

Класифікація цін відповідно до ступеня урахування транспортних витрат

Тверда ціна встановлюється в момент укладення контракту, вона не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не запежить від періодичності постачання то* вару (послуги).

Періодично тверді ціни на товар передбачають встановлення певної фіксованої суми, дійсної на визначений період часу.

Рухлива ціна — це ціна, яка переглядається, якщо ринкова ціна певного товару до моменту його постачання зміниться. Рухливі ціни, на відміну від періодично твердих, за умов істотних змін на ринку передбачають перегляд і коригування на певний відсоток.

Плаваюча ціна — це ціна, обчислена шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін виробничих витрат в період укладання угод (формування портфелю замовлень).

За ступенем оприлюднення розрізняють опубліковані ціни, до яких відносяться довідкові ціни, біржові котирування, ціни аукціонів, ціни фактичних угод, ціни пропозицій окремих фірм та розрахункові ціни.

Коли йдеться про продаж унікального товару, який раніше на ринок не постачався і який надто складно порівняти з аналогами, застосовується розрахункова ціна. При її обчисленні враховуються технічні й комерційні умови замовлення, наводиться порівняння з аналогічними товарами.

Источник

Способи фіксації цін. Базис ціни. Індитикативні ціни. Валюта ціни

Спосіб фіксації ціни визначає, коли фіксується ціна в контракті, а саме: у момент його укладання, протягом терміну його дії чи у момент його виконання. І тому, за способом фіксації виділяють такі види цін: тверді ціни, рухомі ціни, ціни з наступною фіксацією та ціни, що ковзають (змінні).

Тверді ціни встановлюються у момент підписання контракту, вони не змінюються протягом терміну виконання контракту. Така модель ціноутворення є найбільш прийнятною при здійсненні негайних поставок. Тверда ціна, яка встановлюється у момент підписання контракту і протягом строку його дії не підлягає зміні. Тверда ціна встановлюється у вигляді конкретної цифри. Ці ціни використовуються при короткострокових угодах, найчастіше при негайних поставках (від 1дня до 2 неділь). У контракті в такому разі робиться застереження: «ціна тверда, зміні не підлягає». Наприклад, у контракті може бути записано так: «Ціна за проданий за цим контрактом товар встановлюється у євро, 250 євро за тонну (включає вартість тари, витрати на навантаження), на умовах ФОБ французький порт Руан (Інкотермс 2010), ціни тверді та не підлягають зміні».

Рухомі ціни встановлюються тоді, коли об’єктом контракту є товари з довгим терміном створення і орієнтовно визначаються у момент підписання контракту, але можуть коригуватися залежно від динаміки ринкових цін на відповідні товари.

Ціни з наступною фіксацією також установлюються тоді, коли об’єктом контракту є товари з тривалим терміном створення та залежать не тільки від динаміки ринкових цін, а й від якості кінцевих виробів (наприклад, металів чи хімікатів з урахуванням корисних та небажаних домішок), а також реальних витрат виробника, які не завжди легко передбачити заздалегідь.

Ціна з наступною фіксацією у контракті не вказується, а лише описується спосіб установлення ціни в майбутньому, тобто на момент виконання угоди, або у зазначені договором строки на основі узгоджених джерел. Ці ціни застосовуються при поставках товарів з тривалим строком виготовлення, товарів, вартість яких ставиться у залежність від їх якості (в основному при продажу металів або хімікатів з певною часткою домішок або корисних речовин), а також товарів, ціна яких значно залежить від кон’юнктурних коливань, при продажу продукції з тривалим строком поставки або надання кредиту.

Ціни, що ковзають (змінні ціни), використовуються тоді, коли у контрактах ідеться не просто про товари з тривалим терміном створення, а з композитним визначенням ціни. Наприклад, спочатку в контракті зазначається початкова ціна та її структура — вміст у ній різного роду витрат та компонентів (витрати на сировину та енергоносії, амортизацію, оплату праці, накладні витрати, прибуток). При цьому саме динаміка компонентів (зміна цін на сировину, енергоносії чи оплату праці) визначає й зміну остаточної суми ціни.

Якщо у контракті ціна ставиться у залежність від зміни ринкових цін, то у тексті контракту це зазначається застереженнями таких видів [76]:

— застереження (підвищення),яке означає, що будь-яке підвищення ринкової ціни веде до підвищення контрактної ціни;

— застереження (пониження), яке означає, що будь-яке зниження ринкової ціни веде до зниження контрактної ціни, а будь-яке підвищення ринкової ціни до уваги не береться;

— застереження, яке ставить зміну контрактної ціни у залежність від відповідної зміни ринкової ціни.

Наприклад, у контракті може бути такий запис: «Ціна на мідь визначається за котируванням Лондонської біржі металів на день, що передує поставці», або «. опублікований на момент здійснення платежу»;

Змінна ціна розраховується у момент виконання угоди перегляданням базисної ціни з урахуванням зміни у витратах виробництва за час виконання контракту. Вона застосовується при продажу продукції, яка мас тривалі строки поставок (як правило, понад рік), головним чином, складного комплектного обладнання.

При змінних цінах у контракті встановлюються: базисна ціна та її структура, момент подання зміни ціни, межа змінності.

Базисна ціна трактується так [154]:

1) база при визначенні індексу експортних та імпортних цін міжнародної торгівлі в цілому і за певними групами товарів. Публікується в міжнародній та національній зовнішньоторговельній статистиці, періодичних економічних виданнях ООН;

2) ціна виробу, яка береться за основу при встановленні зовнішньоторговельної ціни даної продукції;

3) ціна товару, встановлена для основного сорту, найбільш відомої марки; може стосуватися яких-небудь показників якості, прийнятих за базисні; передбачаються можливі відхилення від базисної якості, і тому розробляється шкала надбавок і знижок, відштовхуючись від якої встановлюється ціна товару вищої і нижчої якості.

Базисна ціна розраховується продавцем та узгоджується з покупцем при підписанні контракту. Структура базисної ціни — це відсоткова частка у ній постійних витрат (прибуток, накладні витрати, амортизаційні відрахування тощо) та змінних витрат ( сировина, матеріали, оплата праці), які і визначають змінність ціни ( зміна цін на сировину, енергоносії, рівня оплати праці) даного контракту.

В Україні однією з умов виходу на зовнішній ринок є відповідність контрактних цін індикативним цінам, які розробляє та публікує Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції.

Під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України.

Індикативні ціни затверджуються Міністерством економіки (Департаментом державної політики у сфері зовнішньої торгівлі) відповідно до положень Указу Президента України №124/96 від 10.02.96 р. та Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Положення про індикативні ціни регламентує особливості встановлення та застосування цін.

Індикативні ціни можуть запроваджуватись на товари:

— щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами;

— щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури відповідно до статті 19 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

— щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцензування;

— щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;

— експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому статтею 20 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

— в інших випадках на виконання міжнародних зобов’язань України. Процес визначення ціни контракту передбачає визначення валюти

ціни (одиниці виміру ціни).

Валюта ціни — це валюта, у якій зафіксована ціна товару у контракті. Зважаючи на низьку конвертованість багатьох національних валют (в тому рахунку і української) ціни у міжнародних контрактах, як правило, встановлюються у вільно конвертованій валюті (ВКВ). Визначення валюти ціни є важливою умовою контракту. Від вибору валюти ціни залежить ризик валютних втрат. Експортери повинні прагнути фіксувати ціни товарів у ВКВ, курс яких стабільний або має тенденцію до підвищення, а імпортери — у валюті, що має тенденцію до знецінення.

Дата добавления: 2015-08-05 ; просмотров: 6 ; Нарушение авторских прав

Источник

Тема 6. Способи фіксації цін у зовнішньоторговельних контрактах

Залежно від способу встановлення ціни виділяють наступні види фактичних угод: тверді, з наступною фіксацією, рухливі і фіксуються шляхом ковзання.

Тверда ціна визначається в момент підписання контракту і не підлягає зміні протягом усього терміну дії контракту. Вона використовується в угодах, які передбачають негайну або протягом короткого терміну постачання товару. В окремих випадках, наприклад при поставках машинотехнических виробів з подовженим циклом виготовлення, можуть встановлюватися тверді ціни на тривалий термін.

Ціна з наступною фіксацією встановлюється в процесі виконання контракту. У самому контракті визначається тільки момент і принцип фіксації. Ціна може фіксуватися, наприклад, перед поставкою кожної партії товару, перед початком кожного календарного року.

Рухома ціна — це ціна, яка визначається в останній момент підписання договору із застереженням, що передбачає її перегляд в період його виконання при зміні ринкової ціни. Рухливі ціни застосовуються в основному в довгострокових контрактах на поставку сировинних і сільськогосподарських товарів.

Ціна, що фіксується шляхом ковзання — це ціна, що встановлюється на основі базової, яка визначається в момент висновків контракту з урахуванням змін основних її елементів в період виконання.

При встановленні ціни товару в контракті купівлі-продажу визначаються: одиниця виміру ціни, базис ціни, валюта ціни, спосіб фіксації ціни та рівень ціни.

Одиниця виміру ціни. Порядок визначення одиниці виміру ціни залежить від характеру товару і від практики, що склалася в торгівлі даним товаром на світовому ринку. Ціна в контракті може бути встановлена за:

— Певну кількісну одиницю (або за певну кількість одиниць) товару, вказану у звичайно вживаних у торгівлі даним товаром одиницях виміру (ваги, довжини, площі, обсягу, штук, комплектів і т. Д. Або в числових одиницях — сотні, дюжина);

— Вагову одиницю виходячи з базисного змісту основного речовини в товарі (для таких товарів, як руди, концентратів, хімікалій і ін.);

— Вагову одиницю залежно від коливань натурного ваги, змісту сторонніх домішок і вологості. При поставці товару різної якості та асортименту ціна встановлюється за одиницю товару кожного виду, сорту, марки окремо. Якщо за одним контрактом поставляється велика кількість різних за якісними характеристиками товарів, ціни на них, як правило, вказуються в специфікаціях, що є невід’ємною частиною контракту.

При поставках комплектного обладнання ціни звичайно встановлюються за позиціями на кожну часткову поставку або на окремі комплектуючі частини і вказуються в додатку до контракту.

Якщо в основу ціни кладеться вагова одиниця, необхідно визначити характер ваги (брутто, нетто), або домовитися про те, чи включає ціна вартість тари і упаковки. Це вказівка необхідна також у тих випадках, коли ціна встановлюється за штуку, за комплект.

Базис ціни встановлює, чи входять транспортні, страхові, складські та інші витрати з доставки товару в ціну товару.

Валюта ціни. Ціна в контракті може бути виражена у валюті країни-експортера, імпортера або у валюті «третьої країни». При виборі валюти ціни на масові товари велике значення мають торгові звичаї, що існують у торгівлі цими товарами. Наприклад, в контрактах на каучук, кольорові метали прийнято вказувати ціни в фунтах стерлінгів, у контрактах на нафтопродукти, хутро — в американських доларах.

Експортер, як правило, прагне зафіксувати ціну у відносно стійкій валюті, а імпортер, навпаки, зацікавлений в тому, щоб встановити ціну у валюті, схильною до знецінення (докладніше див. Нижче).

Спосіб фіксації ціни. Ціна може бути зафіксована в контракті в момент його укладання або визначатися протягом терміну його дії або до моменту виконання контракту. Залежно від способу фіксації розрізняють наступні види цін: тверда, рухома, змінна, з наступною фіксацією.

При встановленні рухомої ціни в контракт вноситься застереження, що передбачає, що якщо до моменту виконання угоди ціна на ринку підвищиться або знизиться, відповідно має змінитися і ціна, зафіксована в контракті. Це застереження має назву «застереження про підвищення або зниження ціни».

Зазвичай в контракті обмовляється припустимий мінімум відхилення ринкової ціни від контрактної (2-5%), в межах якого перегляд зафіксованої ціни не проводиться. При встановленні рухомої ціни в контракті обов’язково повинен бути обговорений джерело, за яким слід судити про зміну ринкової ціни. Рухливі ціни найчастіше встановлюються на промислові сировинні і продовольчі товари, що поставляються за довгостроковими контрактами.

Ціна з наступною фіксацією встановлюється в процесі виконання контракту. У контракті в цьому випадку обмовляються умови фіксації і принцип визначення рівня ціни.

Наприклад, ціна може встановлюватися за домовленістю сторін перед поставкою кожної передбаченої контрактом партії товару або при довгострокових поставках перед початком кожного календарного року. Покупцеві може бути надано право вибору моменту фіксації ціни протягом терміну виконання угоди з застереженням: якими джерелами інформації про ціни йому слід користуватися для визначення рівня ціни. Так, при угодах на біржові товари обмовляється, по котируваннях якої біржі і по якій рубриці бюлетеня буде визначатися ціна, а також термін, протягом якого покупець зобов’язаний повідомити продавця про своє бажання зафіксувати ціну в контракті. Такі угоди називаються «онкольні».

Контрактна ціна встановлюється на основі вивчення конкурентних матеріалів для такого товару, вибору ціни конкурентів на аналогічні товари і внесення необхідних поправок на реальну порівнянність технічного рівня, якості, комерційних умов угод і т. П.

Роль експортерів та імпортерів у контрактному ціноутворенні неоднакова, так як вони представляють різні інтереси. Тому у контрагентів зовнішньоторговельної угоди існує різна специфіка підходу до визначення ціни і обліку окремих ціноутворюючих факторів.

Експортер визначає ціну пропозиції одним з трьох методів: 1) на базі витрат виробництва; 2) виходячи з рівня попиту; 3) орієнтуючись на рівень цін конкурентів.

Основна перевага методу встановлення цін на основі витрат виробництва полягає в його простоті. Основою визначення ціни є базові витрати на одиницю продукції, до яких додається величина, покриває невраховані витрати і включає прибуток фірми.

Облік витрат виробництва здійснюється на основі калькуляції. Формальна схема калькуляції експортних цін мало відрізняється від схеми, використовуваної при розрахунку внутрішніх цін. Основна відмінність експортної калькуляції від внутрішньої полягає в додаткових витратах по збуту, а саме:

— Комісійна винагорода продавців і представників;

— Імпортні митні витрати в країні покупця;

— Витрати на фінансування;

— Витрати зі страхування товару;

— Витрати по упаковці;

— Резерви, необхідні для покриття непередбачених ризиків;

— Витрати зі складання контракту, оформлення сертифікатів та інших паперів.

На практиці існують два основних підходи до використання даного методу при визначенні ціни:

1) з використанням повних витрат виробництва;

2) з використанням граничних витрат виробництва.

Суть першого методу полягає в обчисленні сукупності витрат на одиницю продукції, тобто повних витрат виробництва. До отриманої суми сукупних витрат додається відсоткова надбавка у вигляді прибутку, яку фірма розраховує отримати.

При встановленні ціни товару на основі методу граничних витрат враховуються тільки ті витрати, які мають безпосереднє відношення до його виробництва.

Згідно з методом визначення цін з орієнтацією на попит, ціна товару визначається виходячи тільки з попиту на нього, тобто з того, скільки покупець може і хоче заплатити за пропонований товар. Виробничі витрати розглядаються в цьому випадку як обмежувальний фактор, який показує, чи може товар продаватися за встановленою ціною з запланованим прибутком чи ні.

Даний метод успішно використовується за умови наявності на ринку взаємозамінних товарів, надання права покупцю порівнювати аналогічні товари між собою і робити для себе висновки про них. Застосування даного методу при визначенні цін на експортну продукцію навряд чи виправдано, оскільки попит в даному випадку є лише число укладених контрактів. Ні у продавців, ні у покупців немає в цьому випадку можливості порівнювати між собою різні типи виробів, оскільки конкретні, чітко обумовлені якісні характеристики цих виробів вже обговорені в контракті, де зафіксована і відповідна цьому виробу ціна.

Крім діючих на ринку факторів попиту фірма повинна також брати до уваги і дії конкурентів.

Розрахунок експортних цін за методом з орієнтацією на рівень конкуренції проводиться таким чином:

— З наявної бази даних роблять вибірку найбільш свіжих відомостей про ціни на товари конкурентів, аналогічні (зіставні) тим, які ми бажаємо експортувати;

— Заносять в заздалегідь приготовлену таблицю основні техніко-економічні показники того й іншого товару, включаючи умови поставки і ціни;

— За допомогою поправок ціну експортованого товару призводять до умов

реалізації на обраному ринку;

Оскільки конкуруючих товарів декілька, отримують усереднену ціну щодо всіх згаданих товарів. Ця ціна і є базою для переговорів з покупцями.

Поправки до ЦІНАМИ на експортовану продукцію

Поправка на умови продажу (гуртом та у роздріб). У разі придбання товару оптом фірма-постачальник зазвичай надає значні знижки для імпортера. Тому якщо конкурентний матеріал відноситься до угоди, де в якості покупця виступає оптовий торговець (наприклад, велике зовнішньоторговельне об’єднання), а розрахунок ціни ведеться для контракту, який укладає імпортер, який отримує даний товар безпосередньо для експлуатації, а не для подальшої реалізації на ринку (то є відносно невелика його кількість), то необхідно зробити поправку на розмір оптової знижки до ціни конкурентного матеріалу (і навпаки, в разі, якщо розраховується ціна товару, що купується оптом, а є конкурентний матеріал на роздрібну ціну).

Поправка на зниження витрат виробництва і зростання продуктивності праці.При збільшенні обсягу поставки, як правило, зменшуються витрати виробництва і зростає продуктивність праці у фірми-постачальника. Імпортер повинен обов’язково враховувати цей факт при розрахунку ціни. Проведення даної поправки здійснюється наступним чином:

— Ціна продукції розкладається на складові частини: А — частка в ціні матеріальних витрат; В — частка в ціні трудових витрат; С — незмінна частина ціни (прибуток, накладні витрати і т. Д.);

— Вводяться поправочні коефіцієнти: член А включатиме поправочний коефіцієнт К1, який є часткою від ділення витрат виробництва постачальника при одиничній закупівлю на витрати виробництва постачальника при великому обсязі партії імпортованої продукції; член У буде включати поправочний коефіцієнт К2, який є часткою від ділення продуктивності праці робітника (випуску продукції) при одиничній закупівлю на продуктивність праці при збільшенні розміру імпортованої партії. Поправка на серійність. Об’єктивною передумовою застосування знижок на серійність є зниження витрат виробництва на одиницю продукції, що випускається у постачальника при підвищенні обсягу виробництва. Дана поправка може застосовуватися в двох випадках:

— Якщо імпортер збільшує обсяг закупівлі продукції у фірми виробника і внаслідок цього даний товар стає серійної продукцією для цієї фірми;

— Якщо є конкурентний матеріал-контракт, укладений з постачальником, для якого предмет контракту є серійною продукцією, а розрахунок ціни ведеться для імпортної угоди, де в якості постачальника виступає виробник, що випускає аналогічну продукцію як одиничну або дрібносерійне. Розглянемо практичне застосування даної поправки. Ціна одиничної машини може бути представлена наступним чином:

де С — вартість проектування і виготовлення оснастки;

І — витрати виробництва; Н — незмінна частина ціни (прибуток, амортизація, накладні витрати).

При серійному виробництві вартість проектування буде поширюватися на всю партію, а витрати виробництва за рахунок зростання продуктивності праці і економії сировини будуть знижуватися.

Таким чином, ціна устаткування з поправкою на серійність може бути представлена наступним чином;

де: n — число машин в серії; М — частка вартості матеріалів у витратах виробництва; Р — частка витрат на робочу силу в витратах виробництва; До₁ — Коефіцієнт, що враховує зміну середньої вартості витрат на матеріали за рахунок серійності замовлення; До₂ — Коефіцієнт, що враховує зниження трудових витрат за рахунок серійності замовлення.

Знижка з ціни за рахунок серійності замовлення може досягати 10%.

Поправка на комплектацію.При розрахунку цін на комплектне устаткування, що закуповується у фірми — генерального постачальника, можна вводити обґрунтовану поправку на комплектацію в залежності від числа і походження фірм-субпостачальників, обсягу і суми поставок за контрактом.

Дана поправка визначається наступним чином: з ціни, наявної в конкурентному матеріалі, віднімаються ціни тих комплектуючих виробів, які імпортер розраховує отримати іншим шляхом (наприклад, від вітчизняного виробника) або в яких він не потребує.

Якщо в комплекті поставки товару з конкретного матеріалу відсутні будь-які вироби, а імпортер бажає, щоб вони були поставлені, то ціни цих виробів додають до ціни конкурентного матеріалу.

Крім перерахованих вище поправок приведення за кількісною ознакою включає також введення спеціальних знижок продавців за великі закупівлі їх товарів. Продавці зацікавлені в розширенні продажів і надають покупцям додаткові знижки за великі обсяги замовлень. Розміри зниження цін і додаткових знижок залежать від кон’юнктури ринку, видів товарів та обсягу замовлень. Їх величини визначаються на підставі знання специфіки виробництва і досвіду комерційної роботи з даною фірмою-постачальником.

Поправки на валюту майбутньої угоди.Розрахунки цін, що виконуються в ході роботи над імпортним контрактом, проводяться наступним чином:

1. Ціни товару за конкурентними матеріалами в іноземній валюті перераховуються на одиницю виміру товару відповідно до вихідними умовами розраховується ціни.

2. Потім ціни товарів за конкурентними пропозиціями, контрактами та інших матеріалів в іноземній валюті переводяться в рублі за курсом Центрального банку Росії на дату розрахунку або, що буде правильніше, на дати конкурентних матеріалів з урахуванням зміни курсу цих валют до рубля за період від дат конкурентних матеріалів до дати проведення розрахунку ціни.

Часто розрахунок зовнішньоторговельних цін ведеться в інвалютних рублях для того, щоб було простіше перераховувати ціни пропозицій і контрактів в різні валюти майбутніх угод. Перерахунок ведеться за курсом рубля до валюти конкурентного матеріалу на момент його дії. Цим моментом для різних видів конкурентного матеріалу буде:

— Для комерційної пропозиції — дата пропозиції, продовжена на вказаний в ньому термін поставки товару;

— Для контрактів з фіксованою ціною — дата поставки;

— Для контрактів з ковзної ціною — дата підписання. Курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу дорівнює поточним ринковим курсом на день платежу або попередній.

На товари, що імпортуються з розвинених капіталістичних країн, ціни встановлюються в місцевій валюті країни-постачальника, а з країн, що розвиваються — в валюті третьої країни. При імпорті з країн, валюта яких має тенденцію до зростання (Німеччина, Швейцарія, Японія), вигідніше фіксувати ціни в американських доларах, а платити — в національній валюті цих країн.

Імпортер зацікавлений в тому, щоб ціна в перерахунку на національну валюту була якомога нижче, експортер ж робить все можливе, щоб залишити її на більш високому рівні. Отже, імпортер вважатиме за краще ту валюту, курс якої, на його думку, з дня підписання контракту до моменту платежу буде падати.

Поправка на строк майбутньої угоди.Внесення подібних поправок відбувається з метою урахування зміни цін, інфляції, зміни курсу валют і т. Д. В тих випадках, коли не вистачає сучасних конкурентних матеріалів і залучаються аналоги за попередні роки.

Дані поправки мають на меті привести ціни пропозицій, що відносяться до різних дат, до їхнього рівня на період розрахунку ціни майбутньої угоди. Це приведення здійснюється шляхом порівняння цін пропозицій на порівнянне обладнання за ряд років за допомогою індексу або іншого аналогічного показника. Дані індекси публікуються в офіційній пресі за кордоном. Для машин і обладнання найчастіше використовуються індекси промислово розвинених капіталістичних країн. Приведення цін здійснюється за формулою:

Р₁ = Ро х х Квал,

де Р₁ — Розрахункова (приведена) ціна угоди; Р₀ — Ціна конкурентного матеріалу; J₁ — Передбачуваний індекс цін на строк майбутньої угоди; J₂ — Індекс цін на дату конкурентного матеріалу, тобто на запропонований инофирмой термін поставки; Квал — коефіцієнт, що показує зміну курсу валют за період від дати конкурентного матеріалу до дати проведення імпортної операції.

Крім цієї поправки приведення до терміну майбутньої угоди повинно включати також і поправку на інфляцію, яка застосовується в тих випадках, коли в якості конкурентного матеріалу використовується абсолютно ідентичний контракт з тим же постачальником, але укладений дещо раніше.

Дана поправка вноситься у вигляді коефіцієнта, який дорівнює величині середньорічних темпів інфляції в країні постачальника, яка була зведена в ступінь, рівну кількості років від попередньої угоди до передбачуваної. Ціна, зазначена в конкурентному матеріалі, множиться на цей коефіцієнт.

Поправки на умови платежу. Умови платежу грають важливу роль при встановленні ціни на продукцію, що ввозиться. Ціна передбачуваної імпортної операції може значно коливатися в залежності від різних умов платежу. Приведення за умовами платежу проводиться в наступних ситуаціях:

— Коли розглянутий контракт передбачає одні умови платежу, а конкурентні матеріали, що використовуються при розрахунку ціни, містять інші платіжні зобов’язання і необхідно скоригувати розраховується ціну відповідним чином;

— Коли імпортер має кількома комерційними пропозиціями і йому необхідно вибрати постачальника з максимально вигідними умовами платежу. В даному випадку ціни, зафіксовані в пропозиціях фірм-виробників, приводяться до порівнянної рівню шляхом коригування на різні умови платежу;

— Коли фірма-постачальник пропонує імпортеру кілька варіантів здійснення платежів за що купується обладнання і він повинен вибрати найефективніший з них.

Приведення цін за умовами платежу (за кредитними умовами) враховує в ціні ті переваги, які отримує імпортер при покупці в кредит в порівнянні з платежами за поставлений товар готівкою (акредитив, чек, інкасо). Тому методично доцільно ціни всіх конкурентів, які надали кредити покупцям, привести до платежів готівкою.

Ціна товару при платежі готівкою нижче, ніж при кредиті, на величину банківського відсотка кредитується частини ціни і на приховані в кредитній контрактній ціні витрати продавця, які він несе у зв’язку з кредитом (його страхування і т. Д.).

Вплив кредитних відносин на ціну експортованого товару проявляється наступним чином:

1. Якщо ми купуємо товар за готівку, то ціна товару повинна бути зменшена на приховану частину вартості кредиту, тобто на ту частину, яка залишається неврахованої у відсотках річних, що стягуються постачальником з імпортера.

2. Якщо товар імпортується на умовах кредиту, то ціна товару повинна бути збільшена на приховану частину вартості кредиту. Прихована частина кредиту, яка включається постачальником в контрактну ціну, складається з наступних елементів:

— Додаткові витрати фірми-постачальника, пов’язані з отриманням кредиту в банку і що випливають з різниці між ставкою, сплаченої фірмою-постачальником банку за користування кредитом, і відсотками, що справляються постачальником з імпортера;

— Вартість страхування кредиту у державній та приватній страхових організаціях;

— Інші витрати по отриманню кредиту фірмою постачальником. Приведення ціни за кредитними умовами здійснюється підрахунком коефіцієнтів кредитного впливу (Ккр), економічна сутність яких полягає в тому, що конкурентна ціна (Цконк), помножена на ККР, відповідає рівню ціни при розрахунках готівкою (Цнал):

Цнал = Цконк х Кр

Чим коротший термін кредиту, тим менше різниця між кредитними ставками банків і річними відсотками по наданому комерційному кредиту, тим ближче величина ККР до одиниці.

Таким чином, щоб привести ціни конкурентів, які надали кредити покупцям, до платежу готівкою, ці ціни слід зменшити на величину ККР.

Загальна формула для визначення коефіцієнтів кредитного впливу наступна:

ККР = Ан (1 + в) ан + В (1 + в) ам х

де Ан — частка чергового платежу в загальній сумі контракту, передбачена його умовами; в — середня величина банківського відсотка для позичальників, спрогнозувати на період кредиту по майбутніх імпортним контрактом або що діяла під час кредиту, наданого конкурентами; ан — різниця в роках між датою приведення ціни, якою є момент поставки товару, і датою чергового платежу; В — частка кредитується частини загальної суми контракту, тобто загальної суми за вирахуванням авансових та інших попередніх платежів; ам — пільговий термін відстрочки початку погашення кредиту від дати завершення поставки товару в роках; Р — річний відсоток, що стягується з покупця за наданий товарний кредит В.

Множник Д розраховується за такою формулою:

t — час в роках на погашення кредиту В.

Поправку на умови платежу вводять, якщо в конкурентному матеріалі вказана розстрочка платежу на термін більше 12 місяців.

Довші терміни платежу передбачають більш високу ціну, негайний платіж обумовлює деяке зниження ціни. Але варіант комерційної пропозиції з більш низькою ціною не завжди може бути краще, особливо в умовах відсутності готівки.

Якщо ж імпортер все ж вибирає контракт з негайною оплатою (а для російських імпортерів іншого зараз і не пропонують, тільки передоплата), то в даному випадку ціна повинна бути менше, ніж ціна в реченні з довшими термінами платежу, на суму відсотків, які імпортер повинен сплатити за кредит, взятий ним для здійснення негайної оплати.

Кредитні відносини при здійсненні зовнішньоторговельних операцій є взаємними — як постачальник може кредитувати імпортера (розстрочка), так і покупець постачальника (аванс). Однак для російських імпортерів в даний час дане твердження не є правомочним, оскільки постачальники їм не вірять і тому кредити і розстрочки не дають, вважаючи за краще передоплату, а російським покупцям кредитувати зарубіжних постачальників нічим. Але враховувати дану поправку все-таки необхідно.

Залежно від того, який вид кредитних відносин ми маємо (розстрочку або аванс), визначається знак (плюс або мінус) кредитної складової, розмір якої залежить від величини наданої в кредит суми, терміну кредитування і процентної ставки.

Якщо імпортер кредитує постачальника (надає йому аванс), то авансова ціна повинна бути нижчою за ціну, яка була б без авансу. Поправка на аванс розраховується наступним чином:

де Кб — величина банківського відсотка при кредитуванні для даної країни; а1 . an- авансові платежі в розмірах від базисної ціни; 1, . n- терміни авансування в місцях.

Поправка на додаткові умови контракту— Це коригування розраховується ціни імпортного контракту на величину доданих або відсутніх складових контракту, які входять до складу ціни, в порівнянні з конкурентним матеріалом. До групи таких складових можна віднести наступні елементи ціни, які не є основними:

— Вартість навчання фахівців, які направляються імпортером на стажування до фірми-постачальника;

— Вартість послуг посередника, якщо угода проводиться через нього. У такому випадку ціна зменшується або збільшується на 3-5%, які були виплачені в якості комісійної винагороди;

— Вартість додаткових гарантій фірми-постачальника. Якщо терміни гарантій, зазначені в конкурентному матеріалі, перевищують звичайну тривалість гарантій по операціях подібного роду, то в розраховується ціну вносяться поправки зі знаком «мінус». І навпаки, якщо в імпортному контракті, ціна якого розраховується, зафіксовані довші терміни гарантій, а конкурентний матеріал являє інформацію про звичайні гарантії, то в розраховується імпортну ціну вносяться поправки зі знаком «плюс».

Поправки на вторговування.Поправка на вторговування — це знижка з початкової ціни пропозиції, яка буває, як правило, завищена. Вона визначається суб’єктивно виходячи з практики роботи з даною фірмою-постачальником і на основі експертних оцінок і тому вноситься в останню чергу.

Об’єктивними факторами, що впливають на розміри знижок при вторговування, є: кон’юнктура ринку товару; ступінь освоєності постачальником виробництва імпортованого вироби; ступінь монополізації виробництва; фінансове становище фірми-постачальника; відносини між продавцем і покупцем; економічна і внутрішньополітична обстановка в країні продавця.

Поправка на вторговування вводиться в тому випадку, якщо в якості конкурентного матеріалу використовується цінова інформація, яка не є твердо встановленої (ціни комерційних пропозицій).

Величина знижки залежить від наявності інформації. Якщо відповідної інформації про роботу даної фірми немає, то для прийняття такої поправки в розмірі 10-15% від початкової ціни, зазначеної в комерційній пропозиції. Якщо в основі розрахунку лежить ціна на устаткування, взята з прейскуранта фірми-постачальника, то знижка на вторговування може перевищити 50%. В середньому розмір поправки на вторговування коливається в межах 15-30% від початкової ціни.

Поправки на різницю в техніко-економічних параметрах.Техніко-економічні зіставлення продукції функціонально однорідною, але пропонованої різними фірмами-постачальниками, зводиться до зіставлення основних характеристик товару, ціна якого розраховується, з характеристиками товарів провідних у цій галузі виробників або з характеристиками товарів-конкурентів. Сумарна величина поправок на різницю в техніко-економічних параметрах, що імпортується в порівнянні з конкурентними матеріалами не повинна перевищувати 30-40%.

Техніко-економічні зіставлення можуть проводитися різними методами, основними з яких є наступні: метод прямого зіставлення; параметричні методи і методи обгрунтування цін імпортованих товарів на основі оцінки їх конкурентоспроможності.

Крім перерахованих вище поправок, при розрахунку цін при зовнішньоторговельних операціях необхідно враховувати курс як національної валюти, так і валют іноземних держав.

Источник

Вам также может понравиться

Ясень семена способ распространения

Ясень обыкновенный Fraxinus excelsior – так в ботанической

Ярлыки способы создания ярлыков ос windows

Создаем ярлыки на рабочем столе Windows Создаем ярлыки

Японское удобрение фуджима способ применения

Удобрения Фуджима Знаете потрясающее удобрение, палочка

Японский чай способ заварки

Технология заваривания японского чая Известно, что