Відновлення межових знаків проводиться такими способами

Відновлення і зйомка меж землеволодіння традиційними способами

Зміст межування земель

Відповідно до статті 17 Федерального закону від 18.06.2001 № 78-ФЗ «Про землеустрій» межування об’єктів землеустрою є роботи по встановленню меж земельних ділянок на місцевості з закріпленням меж межовими знаками, їх опису та узгодження. Результати погодження меж оформляються актом, який підписується всіма учасниками процедури, включаючи власників суміжних земельних ділянок та виконавця робіт.

Межування об’єктів землеустрою здійснюється на основі відомостей державного кадастру нерухомості, землевпорядної, містобудівної та іншої пов’язаної з використанням, охороною і перерозподілом земель документації.

Поділ об’єкта землеустрою включає в себе наступні роботи:

— Визначення меж об’єкта землеустрою на місцевості та їх узгодження;

— Закріплення на місцевості меж об’єкта землеустрою межовими знаками і визначення їх координат або складання іншого опису розташування меж об’єкта землеустрою;

— Виготовлення карти (плану) об’єкта землеустрою.

Місцезнаходження меж земельних ділянок, які використовуються для індивідуального житлового і гаражного будівництва, ведення особистого підсобного і дачного господарства, садівництва, тваринництва, городництва і сільськогосподарського виробництва, може визначатися з використанням відомостей державного кадастру нерухомості, документів територіального планування, документації з планування території для розміщення об’єктів індивідуального житлового та гаражного будівництва, проектів організації і забудови територій садівничих, городницьких, дачних некомерційних об’єднань громадян, землевпорядної документації при наявності відповідних картографічних матеріалів.

Геодезичної основою межування земель служать пункти ГГС: тріангуляція і полигонометрия 1, 2, 3 і класів, пункти ГСС: тріангуляція і полигонометрия 1 і 2 розрядів, а також опорні межові знаки (ОМЗ).

Відновлення і зйомка меж землеволодіння традиційними способами

Межі земельної ділянки закріплюються на місцевості межовими знаками. За допомогою цих знаків можна підтвердити наявність і межі земельної власності в натурі, визначити її розміри, форму і склад. Тому, при втраті або знищенні межового знака він повинен бути відновлений строго в первісному положенні, в іншому випадку, виникає необхідність переоформлення правовстановлюючих документів або їх нового оформлення.

Знищені знаки відновлюються щодо збережених суміжних знаків меж цієї земельної ділянки або пунктів геодезичної мережі одним з геодезичних способів (полярних або прямокутних координат, прямої зарубки).

Якщо межові знаки знищені повністю, то проводиться повторний винос меж в натуру, і встановлюються нові межові знаки.

Відновлення межових знаків і встановлення нових виконується в наступній послідовності:

— Вивчаються матеріали про межі земельної ділянки, обстежується стан прилеглих пунктів геодезичної мережі;

— Складається креслення креслення виносу межових знаків земельної ділянки відносно пунктів геодезичної мережі;

— Виробляються геодезичні роботи з виносу в натуру нових межових знаків відповідно до Базисом кресленням.

Спосіб відновлення кордонів вибирається залежно від розташування і кількості втрачених і збережених знаків, точності геодезичної інформації і топографічних умов місцевості.

Спосіб кутомірних вимірювань передбачає застосування теодоліта і мірного приладу, необхідні кутові і лінійні величини беруть з відомостей координат або визначають за планом. Польові роботи виконують на підставі креслення креслення кордонів, на який виписують кути і лінії на втрачену частину кордону і лінії, що примикають до неї. Відновлення одиночних межових знаків можна виконати полярним способом або способом кутових зарубок.

Полярний спосіб полягає в побудові на збереженому межевом знаку В (рис.4.1, а) кута ? і відкладення від знака У на місцевості відстані s для визначення положення втраченого знака С.

Кут ? і відстань s можуть бути взяті з відомості координат або обчислені за координатами межових знаків:

Малюнок 4.1 — Схеми способів відновлення втрачених межових знаків

Точність положення межового знака З залежить від точності визначення та побудови на місцевості кута ? і відстані s.

Спосіб кутових зарубок (рис.4.1, б) застосовують, якщо утруднені лінійні вимірювання між збереженими межовими знаками В, D і відновлюваних С. ??Необхідні кути ?₁і ?₂ вибирають з відомості координат або обчислюють за формулами

Встановивши теодоліт в точці В від напрямку на точку А будують кут ?₁ і за отриманим напрямку в місці розташування знака З позначають створ віхами з₁ і з₂. Аналогічно отримують точки з₃ і з₄. Перетин створів з₁с₂ і з₃с₄ вкаже положення знака С.

Відновлення втраченого відокремленого межового знака способом зворотної зарубки (рис. 4.1, в) Виконується в наступному порядку: теодоліт встановлюють в точці L, припускаючи, що вона розташована поблизу знака М; Вимірюють кути ?, ? і з розв’язання оберненої засічки за координатами віддалених пунктів геодезичної мережі (або збережених межових знаків) А, В и С обчислюють координати точки L, потім обчислюють дирекційні кути ?_LA і ?_LM, відстань s_LM і кут . Положення межового знака М знаходять побудувавши кут ? і відклавши відстань s_LM

Втрачене ланка кордону можна відновити шляхом прокладання теодолітного ходу. При відновленні втраченої кордону ВС, СD, DЕ і межових знаків С і D (рис.4.1, г) Будують при точці В кут ?_В і за отриманим напрямку відкладають горизонтальне прокладання ВС. В отриманій точці С будують кут ?_С і відкладають відстань СD і т. д. У точки Е вийде невязка Її — лінійна нев’язка ходу, яка повинна бути в межах 1/800 його периметра.

Допустиму невязку можна розрахувати за формулою

де m_S — Середня квадратична похибка вимірювання (відкладання) лінії завдовжки s; п — Число ліній (побудованих кутів) ходу; m_? — Середня квадратична похибка побудови кута.

Невязку розподіляють способом паралельних ліній. Іноді немає необхідності проводити ув’язку ходу на місцевості, так як після отримання точки С розкопка в цій точці дозволяє виявити залишки втраченого межового знака у вигляді напівзгнилих частин стовпа або осколків каменю, бетону та ін.

У цьому випадку на місці виявленого знака встановлюють новий знак, будують кут при його вершині і відміряють відстань для отримання точки d, в якій також виявляють залишки втраченого межового знака, на місці якого також встановлюють новий знак.

Спосіб лінійних вимірювань (промірів) застосовують, якщо на втрачену частину кордону немає геодезичних даних, а є тільки графічне зображення її на плані або фотоплане. Межі при цьому відновлюють застосовуючи метод промірів між збереженими знаками В і Е (рис.4.2, а) і побудовою перпендикулярів від лінії ВЕ до відновлюваних точок С і D. Довжини промеров Нд і ВD і перпендикулярів сС і dD визначаються графічно за планом.

Мал. 4.2 Схеми відновлення втрачених межових знаків щодо допоміжної лінії (а) і точки (Б)

Межі землекористуванні відновлюють за участю представників суміжних землекористувачів, а кордони між громадськими та присадибними землями-за участю представників сільської адміністрації, колгоспу, акціонерного товариства і користувача присадибною ділянкою. При відновленні кордонів присадибних ділянок колгоспників використовують матеріали обміру цих ділянок.

Для відновлення втрачених знаків можуть застосовуватися лінійні зарубки від найближчих контурних точок, проміри уздовж лінійних контурів ситуації і по створними лініях.

Заходи по відновленню меж землекористувань бажано проводити за принципом — від загального до конкретного. Це означає, що спочатку доцільно відновити кордони областей (країв), потім районів і лише після цього землекористувань сільськогосподарських, промислових та інших підприємств.

Источник

Встановлення і відновлення меж земельних ділянок

Основою для проведення робіт з відновлення втрачених межових знаків є дані земельно-кадастрової документації, матеріали визначення меж земельних ділянок, державні акти на право власності і право користування землею, геодезичні матеріали у вигляді координат межових знаків або горизонтальних кутів і відстаней між знаками та ін.

Відновлення втрачених межових знаків проводять шляхом прокладання теодолітних ходів між існуючими межовими знаками (що збереглися) або іншими методами.

Розглянемо найбільш поширені методи встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості.

Встановлення декількох суміжних межових знаків, розташованих між знаками, які збереглися

Наприклад, необхідно відновити втрачені межові знаки в точках С і D (рис. 2.7).

Рисунок 12.7 — Схема послідовного відновлення втрачених межових знаків

А, В, Е, F – межові знаки, які збереглися;

С, D – втрачені межові знаки;

d₁, d₂, d₃ – відстані між межовими знаками;

m₁, m₂ – величини зміщень в точках С і D;

ł — нев’язка в точці Е.

Встановивши теодоліт в точці В, будуємо кут АВС (величина якого відома або може бути визначена розрахунками) і по отриманому напрямку відкладаємо довжину сторони ВС.

У знайденій точці С будуємо кут ВСD і відкладаємо довжину сторони СD.

Аналогічні дії виконуємо в точці D.

В результаті похибок кутових і лінійних вимірювань кінці ліній ВС, СD і DE можуть опинитися в точках С₁, D₁, Е₁ і, таким чином, утвориться нев’язка ЕЕ₁= ł.

Нев’язку розподіляють способом паралельних ліній. Для цього вимірюють магнітний азимут і довжину лінії ЕЕ₁ (нев’язки) і визначають величини зміщень СС₁ і DD₁ за формулами:

(12.24)

, (12.25)

де [d] – периметр ділянки, яка встановлюється

Відклавши на місцевості по магнітному азимуту (румбу) лінії ЕЕ₁ від точок С₁ і D₁ величини зміщень m₁ і m₂, отримаємо положення втрачених межових знаків.

Встановлення (відновлення) одного межового знака, розташованого між знаками, що збереглися

Для встановлення (відновлення) одного межового знака, розташованого між знаками, які збереглися (рис. 12.8), порядок роботи такий:

— за координатами опорних точок А і С рішенням оберненої геодезичної задачі визначають дирекційний кут α_АС;

— визначають кут β₁ із рівності:

; (12.26)

— аналогічно визначають кут β₂:

; (12.27)

— по кутах β₁ і β₂ і довжинах АВ і ВС визначають на місцевості положення точки В.

Рисунок 12.8 — Відновлення одного межового знака

А, L, С, D – межові знаки, які збереглися;

В – втрачений межовий знак;

Для контролю вимірюють кут АВС і порівнюють його з теоретичним значенням, рівним:

Розходження не повинно перевищувати 2-3′. Якщо видимість між точками А і С відсутня, то встановлення точки В слід виконати наведеним вище способом від опорних ліній LА і DC.

Встановлення втрачених межових знаків способом перпендикулярів

При неможливості в зв’язку з умовами місцевості використати для встановлення межових знаків наведені вище способи, застосовують метод перпендикулярів (рис. 12.9).

Рисунок 12.9 — Встановлення втрачених межових знаків способом перпендикулярів

А, F – межові знаки, які збереглися;
В, С, D, Е – втрачені межові знаки.

На рис. 12.9 показана межа ділянки, на якій збереглися тільки два знаки А і F, між якими є видимість.

Відновлення межових знаків в точках В, С, D і Е проводять в такій послідовності:

— за координатами точок А і F визначають дирекційний кут α_АF і довжину S_АF лінії АF;

— за відомими довжинами сторін АВ, ВС, СD, DE, EF і кутах β₁, β₂, β₃, β₄, β₅ рішенням прямокутних трикутників визначають величину відрізків АВ₁, В₁ С₁ , С₁ D₁ ,D₁ E₁ , E₁ F і перпендикулярів ВВ₁, СС₁, DD₁ і ЕЕ₁;

— суму отриманих відрізків (АВ₁ +В₁С₁+С₁D₁+D₁E₁+E₁F) порівнюють з обчисленою довжиною ліній S_AF. Розходження не повинно перевищувати 1:1500 (1:1000) довжини;

— провісивши лінію АF, відкладають послідовно на ній відрізки АВ₁, В₁С₁, С₁D₁, D₁E₁ і в отриманих точках В_1, С₁, D₁, E₁ встановлюють перпендикуляри В₁В, С₁С, D₁D, E₁E, на кінцях яких визначається положення межових знаків В, С, D, E.

Наведений спосіб застосовують в місцях, де межі зарослі чагарником, заболочені, якщо між знаками немає взаємної видимості або неможливо пройти по межі.

Источник

Відновлення межових знаків проводиться такими способами

У зв’язку зі зміною структури Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області відбулись зміни адрес відділів Управління надання адміністративних послуг

18 листопада 2021 року на території Вінницької області вводиться “червона” зона карантину

На Публічній кадастровій карті додано шар «Інформація щодо розпаювання земель»

Нормативно процедура виносу меж земельної ділянки та види межових знаків встановлюються Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена Наказом Держкомзему № 376 від 18.05.2010 р.

Межовий знак — це спеціальний знак встановленого зразка, який встановлюється для закріплення місцезнаходження поворотних точок земельної ділянки на місцевості.

Які є види межових знаків?

Вид межового знаку, яким закріплюються меж визначаються власником земельної ділянки спільно із виконавцем робіт із землеустрою, що їх виносить в натурі (на місцевості).

Для закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вибір замовника використовуються три види межових знаків:

Вид перший – конструкція, яка складається з чотирьох деталей:

деталь 1 – металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм. У центрі марки розміщений отвір для кріплення задопомогою закладного дюбеля (деталь 2) та стержня фіксуючого (деталь 3). За периметром кола угорі розміщений напис “МЕЖОВИЙ ЗНАК”, унизу – “Україна”. Під отвором нанесений номер межового знака з десяти символів, вище отвору нанесений унікальний ідентифікаційний штрих-код; деталь 2 – закладний дюбель довжиною 120 мм з верхньою основою у формі кола діаметром 60 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру; деталь 3 – стержень фіксуючий червоного кольору довжиною 127 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру;

деталь 4 – стовпчик установочний (у розрізі хрестоподібний) висотою 700 мм з верхньою основою діаметром 60 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру. Межовий знак у скомплектованому вигляді призначений для закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві. У разі закріплення меж земельних ділянок, які збігаються із шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами, а також на асфальтованій або бетонній поверхні стовпчик установочний (деталь 4) може не використовуватись, а закладний дюбель (деталь 2) в такому випадку встановлюється в отвір у твердій поверхні.

Вид другий – металева труба діаметром 3-7 см висотою 80-100 см з привареною у верхній частині металевою пластиною для написів.

Вид третій – дерев’яний стовп діаметром не менше 10 см висотою не менше 100 см з хрестовиною у нижній частині та верхньою основою 15х15 см і висотою 20 см, у верхній частині стовпа робиться виріз для написів.

Зразок межового знака виду І

Розміри зазначено в міліметрах.

Зразок межового знака виду ІІ

Розміри зазначено в міліметрах.

Зразок межового знака виду ІІІ

Источник