Живлення тварин
2 ПРОЦЕСИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТВАРИН
& 33. Живлення тварин
1. Різноманіття типів живлення тварин. Вам уже відомо, що тварини – гетеротрофи, які живляться шматками їжі. Ці шматки мають містити органічні речовини, з яких тварини вивільнять енергію для своєї життєдіяльності. Де тварини можуть знайти їжу? Якою вона може бути?
Звісно, можна знайти якусь органічну речовину, яка вже не є частиною живого організму: відмерлі рештки, послід тощо. Грунт на суходолі та мул у водоймах зазвичай вміщують чимало такої речовини. Утім, вона
Придатну для споживання речовину містять інші організми, якими живляться біотрофи. Є різні способи харчуватися іншими істотами. Можна від’їдати від них шматки або вбивати й ковтати їх повністю. Тварини, які живляться у такий спосіб, називаються хижаками. Зверніть увагу: слово “хижак” ми застосовуємо як до тих тварин, що живляться тваринами (м’ясоїдних), так і
Життя хижаків також є непростим. Рослинна їжа не завжди поживна й без досконалих пристосувань споживати її неможливо.
М’ясоїдні хижаки стикаються з тим, що їхні жертви ховаються, утікають і навіть боронять своє життя. Без складних пристосувань їх не вполювати (рис. 33.1). Усеїдним хижакам ще важче: їм треба мати пристосування до двох різних способів живлення.
Утім, хижаки є в усіх середовищах існування: водному, повітряно-наземному та грунтовому.
Деякі біотрофи освоїли навіть четвертий тип середовища – інші організми. Увижається, що цим шляхом пішли потомки дрібних сапротрофних тварин, яких споживали інші, більші сапротрофи. Ті із сапротрофів, які досить часто опинялися в інших організмах, спочатку виробляли пристосування, що давали можливість виживати в таких умовах, а пізніше – і живитися в новому середовищі. Так виникали внутрішні паразити.
Рис. 33.1. І м’ясоїдність(а) і рослиноїдність(б) потребують непростих пристосувань
Рис. 33.2. Класифікація типів живлення тварин
З основних типів живлення тварин, що зображені на рисунку 33.2, ми не розглядали тип, поширений тільки у водному середовищі – фільтрацію. Певним чином фільтрація розташована на межі біотрофії та сапротрофії, адже з води можна відфільтрувати й живі організми, і їхні різноманітні рештки. Звісно, фільтрація теж потребує непростих пристосувань.
2. Живлення травою й листям. Один із найскладніших для засвоєння видів їжі – трава й листя. Насіння й плоди містять речовини, які легко засвоюються. Нектар (рис. 33.3) узагалі є їжею, яка засвоюється найлегше. Це не дивно, адже рослини спеціально його виробляють, щоб приваблювати тварин-запилювачів. А ось зелена маса (листя й трава) засвоюється складно (гірше за неї – лише деревина). З іншого боку – це їжа, яка часто буває доступною.
Існує небагато груп тварин, які живляться зеленою
Масою. Найчисленнішими є комахи та ссавці. Розглянемо, як вони живляться, на найдосконалішому прикладі – жуйних парнопалих ссавців.
Ви вважаєте, що корова живиться травою та сіном? До певної міри, це так, однак потребує уточнення. Сіно майже повністю складається з речовин, які корова не може засвоїти. Тих речовин у складі трави, що їх можуть розкласти травні ферменти самої корови, недостатньо для задоволення потреб тварини.
Щоб пояснити живлення корови, треба згадати явище ендосимбіози – взаємовигідних взаємин організмів, одні з яких мешкають усередині іншого.
Рис. 33.3. Існують квіти, що пристосовані для запилення комахами, птахами, ссавцями й навіть ящірками!
Рис. 33.4. Ендосимбіонти, необхідні для живлення корови
Корова поїдає траву й сіно. Коли вона не пасеться, то жує жуйку: відригує неперетравлену їжу, подрібнює її та змочує слиною. У травній системі корови на цій масі розвивається складний комплекс ендосимбіотичних мікроорганізмів (ендосимбіон тів). До складу цього комплексу входять бактерії, одноклітинні твариноподібні організми та гриби. Його представники переробляють їжу корови та збільшують свою кількість.
Корова перетравлює певну частину своїх ендосимбіонтів разом із обробленою ними їжею й отримує все, що потрібно для її життєдіяльності (рис. 33.4).
Інші рослиноїдні тварини, які живляться зеленою масою, менш досконалі, ніж жуйні парнопалі. Проте вони теж користуються допомогою ендосимбіонтів.
Тварини різняться за способами свого живлення. Серед них є біотрофи (паразити й хижаки), сапротрофи та фільтратори. Один із найскладніших для засвоєння видів їжі – зелена біомаса (трава й листя). Щоб споживати її, тварини користуються допомогою ендосимбіотичних одноклітинних.
Сапротрофи; біотрофи; хижацтво; м’ясоїдність; рослиноїдність; усеїдність; паразитизм; фільтрація; зелена маса; ендосимбіоз; ендосимбіонти.
1. Які пристосування до живлення мають тварини, що зображені на рисунку 33. 1 (с. 131)?
2. Назвіть і порівняйте чотири основні середовища існування.
3. Визначте місце людини в класифікації, поданій на рисунку 33.2.
4. Порівняйте особливості хижацтва в повітряно-наземному, водному та грунтовому середовищах.
3. Чистильники. Не завжди живлення одних видів завдає шкоди іншим. Деякі дрібні риби, а також окремі види креветок (рис. 33.5, с. 134), живляться паразитами, яких вони збирають з інших тварин. Чистильники дбайливо знімають шкірних паразитів, колонії бактерій, омертвілі шматочки шкіри. Часто їхніми “клієнтами” бувають небезпечні хижаки, які лише покірливо підставляють свої боки і навіть роти для очищення. Чимало ділянок коралових рифів, де добре ловиться риба, є місцями мешкання чистильників. Риби, що потребують очищення, припливають туди й чекають, доки чистильник не звільниться від збирання паразитів з інших риб. Зазвичай чистильники, щоб хижаки не сприйняли їх за здобич, відрізняються своєрідним забарвленням і способом плавання.
Рис. 33.5. Чистильники за роботою: риби обробляють акулу-молота (а,); креветки – мурену (морського родича вугра) (б); креветки-чистильники сприйняли ниряльницю за свого “клієнта” (в)
4. Тварини з ендосимбіонтами-автотрофами. На дні океанів існують ділянки, де крізь тріщини в земній корі виходять вулканічні гази. Ці гази містять сполуки Сульфуру; певні бактерії можуть проводити хімічні реакції між цими сполуками та киснем, що розчинений у воді. Ці бактерії є автотрофами, але, на відміну від рослин, вони отримують енергію не від світла, а від хімічних реакцій. Такі бактерії можуть бути вільноживучими, а можуть існувати як ендосимбіонти рифтій – великих (до 2 м завдовжки) кільчастих червів (рис. 33.6). Рифтії мешкають на дні океану, де тиск води в сотні разів більший заатмосферний. Вони живуть у вапнякових трубках, з яких висовують свої щупальця. Травної системи в рифтій немає, але є порожнина, у якій мешкають бактерії. Кровоносна система рифтій приносить бактеріям сполуки сірки, кисень і вуглекислий газ, які необхідні для їхнього живлення. Рифтії живуть за рахунок своїх ендосимбіонтів. Деякі з подібних червів мають дуже велику тривалість життя, що сягає 250 років. Поруч із рифтіями розвивається ціла фауна (сукупність видів), до якої належать риби, краби та двостулкові молюски.
Источник
Урок «Способи живлення тварин»
Розробка уроку за новою програмою.
Підручник В. Соболь.
Мета: сформувати поняття про обмін речовин та способи живлення і травлення у різних груп тварин; ознайомити з деякими представниками тварин, що відрізняються за способами живлення; розвивати логічне мислення, уміння порівнювати та систематизувати, увагу, пам’ять; виховувати дбайливе ставлення до природи.
7 клас
Особливост і обм і ну речовин гетеротрофного орган і зму. Живлення і травлення
Мета: сформувати поняття про обмін речовин та способи живлення і травлення у різних груп тварин; ознайомити з деякими представниками тварин, що відрізняються за способами живлення; розвивати логічне мислення, уміння порівнювати та систематизувати, увагу, пам’ять; виховувати дбайливе ставлення до природи.
Основні поняття : обмін речовин, хижацтво, фітофаги, некрофаги, копрофаги, фільтратори.
Вимоги програми : називати та описувати способи живлення тварин, порівнювати тварин за способом живлення у зв’язку з пристосуванням до умов навколишнього середовища.
Методи та методичні прийоми: словесні (бесіда, пояснення, розповідь), робота з підручником, наочні (демонстрація малюнків), пошукові (евристична бесіда).
Обладнання: підручник, малюнки тварин з різними типами живлення.
Тип уроку: урок вивчення й первинного закріплення нових знань
ХІД УРОКУ
1. Організаційний момент
Формулювання мети й завдань уроку.
2. Мотивація навчальної діяльності
Тисячі років тому на далекі Галапагоські острови потрапило декілька в’юрків, які стали родоначальниками цілого ряду нових видів птахів. Будучи зерноїдними, вони зуміли пристосуватися до навколишнього середовища і почали вживати в їжу не лише зерно, а й те, чим були багаті ці острови. Вони почали харчуватися комахами. На фото деревний в’юрок дістає з дерева комах за допомогою палички.
Цей факт говорить про те, що спосіб живлення тварин цілковито залежить від умов, у яких мешкає тварина і, якщо цього вимагають обставини змінюється не лише спосіб живлення, а й особливості будови тварини. Але цей процес значно триваліший і може призвести до утворення нових видів тварин.
3. Актуалізація опорних знань
— Чим відрізняється спосіб живлення рослин і тварин?
— Які особливості будови повинні мати тварини у зв’язку з гетеротрофним способом живлення?
— Чим можуть живитися тварини? Наведіть приклади.
— Що таке обмін речовин?
4. Вивчення нового матеріалу
Для того, щоб здійснювати процеси життєдіяльності, тваринам необхідна енергія. Цю енергію тварини отримують у вигляді готових органічних сполук з їжею. В органах травної системи їжа розщеплюється на прості речовини, що всмоктуються в кров і забезпечують функціонування всіх органів. Для того, щоб їжа перетворилася в енергію вона повинна взаємодіяти з киснем, тобто окиснюватися.
— Які системи органів забезпечують процес обміну речовин?
Фітофаги – тварини, що живляться рослинною їжею.
Хижаки – тварини, що вбивають здобич задля поживи.
Всеїдні – тварини, що живляться як рослинною так і тваринною їжею.
Сапротрофи – тварини, що живляться відмерлими рештками живих істот
Некрофаги – тварини, що живляться відмерлими рештками тварин.
Копрофаги – тварини, що живляться екскрементами інших тварин.
Спосіб живлення
Тварини
Особливості будови
Молюски, товстолоб, заєць,копитні, жуки, риби (товстолоб, білий амур)
У кишечнику є бактерії, що перетравлюють целюлозу
Кишковопорожнинні, ракоподібні, павуки, риби (щука), амфібії, котячі, птахи
Розвинені стратегії хижацтва
Черви, кліщі, блохи
Велика швидкість розмноження, гачки та присоски на тілі
Їжак, білка, ведмідь, птахи (орел)
Дощовий черв’як, скарабей священний, жук-гробарик, чорний гриф
Перлівниця, мідія, губка, кит
Наявний цідильний апарат
5. Первинне закріплення знань
Показ фотографій та розподіл їх за способом живлення по групах.
6. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія
— Чи знадобиться вам отримана інформація в житті? Де саме?
— Що цікавого ви дізналися на уроці?
7. Домашнє завдання
2) Описати спосіб живлення обраної тварини.
3) Дати відповідь на питання для допитливих на с. 119.
Источник
ПРОЦЕСИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТВАРИН
Завдяки живленню, тварини отримують разом із їжею
речовини та енергію, необхідні для життя.
Від автора підручника
§ 34. ЖИВЛЕННЯ ТВАРИН
Основні поняття й ключові терміни: ЖИВЛЕННЯ ТВАРИН. Гетеротрофи.
Пригадайте! Які процеси життєдіяльності тварин Ви знаєте?
Поміркуйте
Усі живі організми, залежно від того, яка їжа їм необхідна, можна розділити на дві великі групи. Одні з них володіють дивовижною здатністю створювати собі їжу з простих неорганічних сполук, а інші можуть жити лише тоді, коли отримують готову їжу із середовища. Про які дві групи організмів іде мова?
ЗМІСТ
Які особливості обміну речовин гетеротрофного організму?
ЖИВЛЕННЯ ТВАРИН — це процес надходження в організм готових органічних речовин, які є джерелом енергії та будівельного матеріалу для синтезу власних органічних речовин. Таке живлення називають гетеротрофним, а організми з таким живленням — гетеротрофами. Тварини є типовими гетеротрофами, як і гриби та більшість бактерій. На відміну від гетеротрофів, автотрофні організми — рослини, ціанобактерії й фотосинтезуючі бактерії — здатні самі для себе з вуглекислого газу й води утворювати органічні речовини. Але ж гетеротрофне живлення властиве і рослинам. Щоб зрозуміти це твердження, пригадаймо, на яких ґрунтах краще ростуть рослини. Звісно, на ґрунтах із підвищеним вмістом органіки. За допомогою коренів рослини поглинають не лише мінеральні, а й органічні речовини, як це роблять тварини та гриби. У рослинному світі є комахоїдні рослини, або рослини-хижаки. Росянка, жирянка, непентес, венерина мухоловка та інші, як і тварини, здатні ловити й перетравлювати здобич, всмоктувати й засвоювати органічні речовини зі своїх жертв. А ще є рослини-паразити (петрів хрест, вовчок), рослини-сапрофіти (гніздівка звичайна, ялинник звичайний), живлення яких також гетеротрофне. Виникає питання: чим гетеротрофне живлення тварин відрізняється від гетеротрофного живлення рослин?
Відповідь на це запитання залежить від того, що є джерелом енергії для утворення органічних речовин. Гетеротрофні тваринні організми поглинають енергію, що вивільняється при окисненні готових органічних речовин — вуглеводів, жирів, білків. Ці ж сполуки є для них і джерелом будівельного матеріалу, який використовується для відновлення та побудови нових клітин і тканин. А для гетеротрофних рослинних організмів джерелом енергії є Сонце, яке забезпечує їх або рослин, на яких вони паразитують чи рештки яких використовують, світлом для здійснення реакцій фотосинтезу. Саме цей процес і є основою відмінностей гетеротрофного живлення рослин і тварин.
Отже, обмін речовин гетеротрофного тваринного організму пов’язаний з енергією, що вивільняється при розщеплені готових органічних сполук, на відміну від обміну речовин у рослин, який залежить від енергії Сонця.
Якими є джерела їжі у тварин?
Готові органічні речовини можуть надходити у тваринний організм із зовнішнього середовища разом із їжею (екзогенне живлення) або із запасів самого організму (ендогенне живлення). Ендогенне живлення особливо добре розвинене в тих тварин, які живуть у несприятливих умовах. Вони здатні нагромаджувати запаси поживних речовин у певних тканинах та органах. Наприклад, ведмеді накопичують значні запаси жиру в підшкірній клітковині, тушканчики — в основі хвоста, верблюди — в одному чи двох горбах.
У тваринному світі є два шляхи екзогенного живлення. Першим є шлях, за якого поживні речовини надходять в організм у розчиненому стані шляхом всмоктування через поверхню тіла. Таке живлення спостерігаємо в паразитичних червів (ехінокока, ціп’яків), у вестиментифер, у багатощетинкових помпейських червів та ін. Як правило, ці тварини не мають травної системи. І другий шлях — це надходження поживних речовин у складі твердої неперетравленої їжі в організм через травну систему. Таке живлення властиве більшості тварин.
Після того, як їжа потрапила в організм тварини, відбувається її перетравлення й розщеплення складних речовин на прості. Такі сполуки всмоктуються, потрапляють у кров чи гемолімфу і транспортуються до живих клітин, де й відбувається їхнє перетворення. У клітинах відбуваються два основні типи таких перетворень: 1) створення власних речовин організму; 2) розщеплення складних речовин із вивільненням енергії, необхідної для життя. Після цих перетворень із клітин організму виводяться продукти обміну (СО2, Н2О та ін.).
Отже, залежно від джерела отримання готових органічних речовин виділяють екзогенне і ендогенне живлення.
Якими є способи живлення у тварин?
Основним джерелом їжі для багатьох тварин є різні рослини: водорості — для рослиноїдних риб, листя дерев — для жуків-листоїдів, кора дерев — для бобрів, насіння й плоди — для птахів і ссавців тощо. Ця їжа легкодоступна, її багато, але єдиною проблемою для тварин, які її споживають, є важкоперетравлюваність через високий вміст целюлози. Рослиноїдні тварини часто живляться певним видом рослинної їжі. Наприклад, сумчастий ведмідь Австралії — коала — поїдає листки певних видів евкаліптів, а попелиці, деякі комарі, клопи живляться лише соками рослин. Усіх рослиноїдних тварин називають фітофагами.
Способи живлення тварин
І. Живлення вільноживучих тварин:
ІІ. Сапротрофне живлення
ІІІ. Симбіотрофне живлення
Для багатьох тварин їжею є інші тварини. Ця їжа високопоживна, але її не так легко здобути. Леви, тигри, гепарди та інші хижі тварини витрачають багато енергії на те, щоб наздогнати, упіймати, перемогти й убити свою здобич. Хижаки спеціалізуються на тваринній їжі, і це відображено в їхніх назвах: птах-бджолоїдка, тюлень-крабоїд, змія-яйцеїд, яструб-осоїд тощо. Є серед цієї групи тварин і такі, що живляться поживними речовинами жертв, не вбиваючи їх. Наприклад, п’явки, вампіри, постільні клопи є кровосисними видами. Усіх тварин, які живляться тваринною їжею, називають зоофагами.
Є серед тварин мікофаги — види, що живляться грибами (личинки комарів, ґрунтових кліщів), і бактеріофаги — види, що споживають бактерії (ґрунтові нематоди, глибоководні черви).
Усі вищеназвані способи живлення характерні для вільноживучих тварин, які мають різноманітні пристосування для самостійного здобування їжі. Найпоширенішими пристосуваннями є фільтрувальні війки мідій, фільтрувальні щетинки дафній, язик із терткою в черевоногих молюсків, щупальця кишковопорожнинних і головоногих молюсків, ротові органи членистоногих, дзьоб і кігті птахів, ікла й кінцівки з кігтями в ссавців тощо.
Джерелом поживних речовин для окремих тварин є відмерлі рештки рослин і тварин. У природі такі організми є «санітарами місцеіснувань», а в науці їх називають сапротрофами. У цій групі є істоти, які живляться мертвою деревиною (личинки жуків), послідом тварин (жуки-гнойовики), мертвими тваринами (жуки-гробарики, личинки мух), рештками, які почали перегнивати (дощові черв’яки, морські огірки голотурії).
Серед тварин можна відшукати й таких, що у своєму живленні співіснують з іншими організмами. Їх називають симбіонтами, а їхнє живлення симбіотрофним. На відміну від вільноживучих, ці тварини залежать не лише від умов середовища, але й один від одного. Ця залежність може бути вигідна одній стороні або бути взаємовигідною, тому виділяють кілька різновидів такого живлення. Наприклад, актинія, яка живе на черепашці рака-самітника, живиться рештками його їжі. Таргани й терміти співіснують із джгутиковими твариноподібними, які живуть у їхньому кишечнику й живляться речовинами їхньої їжі. Аскарида людська в тонкому кишечнику живиться їжею людини, завдаючи їй при цьому шкоду.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Навчаємося пізнавати
Розгляньте ілюстрації тварин, зіставте їх з видовими назвами, визначте спосіб живлення кожної тварини та вкажіть тип, до якого вони належить. Заповніть таблицю.
Видові назви зображених на ілюстраціях тварин: 1 — рак річковий вузькопалий; 2 — дикий голуб припутень; 3 — сисун печінковий; 4 — їжак білочеревий; 5 — ласка звичайна; 6 — сарна європейська; 7 — сова вухата; 8 — жук-гнойовик звичайний.
Таблиця 13. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ЖИВЛЕННЯ ТВАРИН
Видова назва
Спосіб живлення
Систематична належність
Біологія + Океанографія
Іл. 138. Вестиментифери
Вестиментифери — це двометрові черви з яскраво-червоними щупальцями, належать до типу Погонофори. Ці дивні глибоководні тварини живуть на поверхні «чорних курців», де тиск становить майже 260 атмосфер і відсутній кисень. Науковці стверджують: «У них відсутні рот, кишечник і легені, живляться вони автотрофно за рахунок сіркобактерій-ендосимбіонтів, які населяють їхню трофосому». Що таке «чорні курці»? Розкрийте суть цього наукового опису живлення вестиментифер.
РЕЗУЛЬТАТ
Оцінка
Запитання для самоконтролю
1. Хто такі гетеротрофні організми? 2. Що таке гетеротрофне живлення? 3. Назвіть основні стадії живлення тварин. 4. Що є джерелом енергії при гетеротрофному живленні тварин? 5. Наведіть приклади рослиноїдних тварин. 6. Хто такі всеїдні тварини?
7. Які особливості обміну речовин гетеротрофного організму? 8. Які основні стадії живлення тварин? 9. Якими є джерела їжі у тварин?
10. Чим гетеротрофне живлення тварин відрізняється від гетеротрофного живлення рослин?
Источник
