Техніка стрибка у довжину з розбігу способом прогнувшись

Стрибки у довжину з розбігу способом «прогинаючись» та способом «ножиці»

Тема: Стрибки у довжину з розбігу способом «прогинаючись» та способом «ножиці».
Мета: Ознайомити та надати студентам знання про основи техніки та методику навчання техніки стрибків у довжину з розбігу способом «прогинаючись» та способом «ножиці».
План

1. Загальна характеристика стрибків у довжину з розбігу.
2. Основи техніки стрибків у довжину з розбігу способом «прогинаючись» та способом «ножиці».
3. Методика навчання техніки стрибків у довжину з розбігу способом «прогинаючись» та способом «ножиці».

1.Загальна характеристика стрибків у довжину з розбігу.
Стрибок у довжину з розбігу є швидкісно-силовим видом легкої атлетики.
На результат стрибка найбільше впливають наступні фактори:

1. Швидкість розбігу.
2. Швидкість вильоту стрибуна після відштовхування.
3. Кут вильоту ЗЦВТ.
4. Особливості техніки приземлення.

На аналізі техніки стрибка умовно виділяють чотири фази: розбіг, відштовхування, політ, приземлення.
В кожній з цих фаз вирішується конкретне рухове завдання. При розбігу набирається максимум горизонтальної швидкості, у відштовхуванні створюється вертикальне швидкість, в польотній фазі зберігається стійке вертикальне положення стрибуна, в приземленні — максимальне збереження досягнутої відстані польоту. Кожна попередня фаза створює сприятливі передумови для виконання рухів у наступній фазі.

2.Основи техніки стрибків у довжину з розбігу способом «прогинаючись» та способом «ножиці».
. РОЗБІГ — найбільш важлива частина стрибка у довжину. Мета розбігу, як зазначалось, полягає в тому, щоб набрати найбільшу швидкість без втрати контролю за рухами. В розбігу стрибуни мають досягати 95-99% своєї максимальної швидкості. В залежності від результату бігу на 100 м обирається орієнтовна довжина розбігу (враховуються також антропометричні показники та ступінь технічної підготовленості). При цьому стрибун має встигнути набрати до моменту відштовхування максимальну швидкість, точно показати на місце відштовхування і не втомитися до початку відштовхування.
Провідні сучасні стрибуни використовуються розбіг довжиною 40-50 м, що складає 19-24 бігових кроку. У жінок відповідно 33-45 м та 18-23 бігових кроки.
В кінці розбігу, на останніх в бігових кроках довжина і теми кроків досягає максимальних напарників.
Важливим показником ритмічної структури розбігу є різниця між довжиною останнього і передостаннього кроків, яка не повинна перевищувати 8 стопи. Це є свідченням найбільшої швидкості рухів перед відштовхуванням.
ВІДШТОВХУВАННЯ. При виконанні останнього кроку коліно поштовхової ноги менше виноситься вгору, а постановка стопи на брусок відбувається з п’яти швидким перекатом на всю стопу. Тривалість перельоту складає всього 0,01-0,02 с, з тривалість всього відштовхування — 0,11-0,13 с.
Для відштовхування нога ставиться майже випрямленою і колінному суглобі кут постановки сягає 65-70. При цьому навантаження на неї сягає 500 і більше кілограмів.
Після постановки ноги під дією інерції маси тіла відбувається невелике згинання в колінному та суглобах. Це носить назву амортизації поштовхової ноги. Розгинання поштовхової ноги починається момент наближення ЗЦВ тіла до вертикалі. Махова нога при постановці поштовхової на брусок починає рух коліном вперед-вгору. При проходженні вертикалі стегна махової ноги виводиться вперед, що дозволяє відштовхнутися під необхідним кутом, який складає 70-75 . В кінці відштовхування, стегно махової ноги гомілковостопному знаходиться в горизонтальному положенні, а гомілка продовжує активно розгинатися піднімаючи цим дію маху. Одночасно спортсмен змахує зігнутою рукою, різнойменною маховій нозі в сторону, а іншою рукою — вперед-угору і трохи досередини. Важливо, щоб під час відштовху . тулуб займав положення близьке до вертикального. Кут вильоту дорівнює 20-24, а швидкість вильоту у кращих стрибунів сягає 9,6 м/с.
ПОЛІТ. Після відштовхування починається фаза польоту. її мета зберегти стійке положення тіла і перед приземленням винести ноги якнайдалі вперед, але так, щоб не зменшувати дальність стрибка після приземлення тазом, спиною чи руками.
В польоті стрибун виконує різні рухи ногами в залежності від способу стрибка:
Спосіб «прогнувшись».

Після відштовхування і злету в кроці, махова нога активно розгинаючись, опускається вниз-назад і підводиться до поштовхової, таз виводиться вперед, а плечі трохи відхиляються назад, стрибун прогинається у грудній і поперековій ділянках хребта, напівзігнуті руки швидко відводяться в сторони-назад, або назад угору і в сторони. Стрибун приймає положення «прогнувшись». Перед приземленням ноги активно виносяться вперед.

Спосіб «ножиці».

Цей стрибок характеризується виконанням рухів ногами під час польоту, які нагадують бігові кроки, але виконуються більш розмашисто (робиться 2,5-3,5 кроки).
Після вильоту «у кроці» стрибун опускає махову ногу і відводить її назад. Таз при цьому подається вперед, далі рухи повторюються. Перед приземленням махова і поштовхова виносяться вперед. Руки у фазі польоту піднімаються вгору і коловими рухами в пізні сторони підтримують рівновагу, а під час приземлення тягнутися до носків.
ПРИЗЕМЛЕННЯ. Мета стрибуна у фазі приземлення полягає в тому, щоб торкнутися піску в ямі якнайдалі, не втрачаючи рівноваги. Підготовка до приземлення здійснюється за рахунок піднімання стегон до грудей з невеликим нахилом тулуба вперед. Гомілки вільно опущені вниз. Приземлення відбувається на п’яти, які перед торканням піску знаходиться трохи нижче таза. Руки зігнуті в ліктьових суглобах опускаються вперед-вниз-назад.
Застосовуються два варіанти приземлення : а) сидячи; б)в групуванні. Вони відрізняються нахилом тулуба і положенням рук.
Після торканням п’ятами піску починається згинання ніг в колінних суглобах. Виходу вперед після приземлення у всіх випадках сприяє дуже глибоке присідання після торкання піску з активним рухом рук вперед чи приземленням на ноги розставлені на ширину плечей, що дозволяє нижче опустити ЗЦВ за рахунок більшого згинання і повороту тулуба з наступним падінням в сторону.

3.Методика навчання техніки стрибків у довжину з розбігу способом «прогинаючись» та способом «ножиці».
Завдання 1. Створити уявлення про техніку стрибка в довжину способом, що вивчається
ЗАСОБИ:
1 .Коротка розповідь про стрибок в довжину.
2.Показ техніки стрибка з укороченого розбігу.
3.Демонстрація техніки показом малюнків, плакатів, відео матеріалів та ін.
4.Пробне виконання стрибка з укороченого розбігу.
Завдання 2. Навчити техніки відштовхування
ЗАСОБИ:
1 .Імітація постановки поштовхо­вої ноги , стоячи боком до гімнастичної стінки і трима­ючись за неї.
2.Імітація постановки ноги і відштовхування в поєднанні з роботою рук.
3.Діставання подвішеного м’яча (чи іншого предмета) стегном махової ноги після імітації відштовхування.
4.Стрибки у кроці відштовху­ючись поштовховою через крок.
5 Стрибки у кроці відштовхую­чись поштовховою через три кроки.
Завдання 3. Навчити відштовхуванню з короткого розбігу
ЗАСОБИ:
1 Стрибки в кроці, відштовхую­чись поштовховою через п’ять кроків.
2.Стрибки в кроці з трьох кроків розбігу.
3.Стрибки в кроці з 3-5 кроків розбігу з діставанням рукою (однойменною поштовховій) різних предметів.
4.Стрибки в кроці з 3-5 кроків розбігу з діставанням рукою (однойменною поштовховій) різних предметів.
5.Стрибки в кроці з 3-5 кроків розбігу через перешкоду (висо­тою 50-60 см) з приземленням у кроці на стопу махової та коліно поштовхової ноги.
6. Стрибки з 3-5 кроків розбігу з приземленням у кроці на стопи і наступним пробіганням через яму.
Спосіб «прогнувшись «.
ЗАСОБИ:
1 .Стрибок у довжину з короткого розбігу з виходом в положення «кроку».
2.Стрибок в гору з двох ніг з положення «старт плавця» (ступні ніг паралельні).
3 .Стрибок в довжину способом «прогнувшись» з 2-3 кроків розбігу, відштовхуючись з . містка.
4.Стрибок в довжину способом «прогнувшись» з різного по довжині розбігу.
Спосіб «ножиці».
ЗАСОБИ:
1 .Стрибок в положенні «кроку» з 3-5 кроків розбігу з приземлен­ням «у кроці».
2.Стрибок з 3-5 кроків розбігу зі зміною положення ніг в польоті, приземляючись «у кроці» поштовхова нога попереду.
3.Спеціально-підвідні вправи для оволодіння рухами ніг в польоті: а) лежачи на спині, прийняти положення «напів берізка». Виконувати бігові кроки, б) в положенні вису на перек­ладині фіксувати положення вильоту «у кроці» з наступним виконанням бігових кроків, в) стрибок з 3-5 кроків, виліт у кроці, з фіксацією вису на перек­ладині, наступним виконанням 2,5 кроків і зіскоком на обидві ноги.
4.Стрибки з 7-9 кроків розбігу способом «ножиці» (2,5 кроки), відштовхуючись з підкидного містка.
5.Стрибки з 7-9 кроків розбігу способом «ножиці», відштовху­ючись з бруска.
6.Імітація роботи рук на місці та в ходьбі.
7.Стрибок способом «ножиці» (2,5 кроки), відштовхуючись з містка.
8.Стрибок в довжину способом «ножиці» з розбігу різної довжи­ни, відштовхуючись з бруска
Завдання 5. Навчити техніки приземлення.
ЗАСОБИ:

1. Стрибки у довжину з місця: одиночні, подвійні, потрійні з далеким виносом ніг і приземленням в сід, в яму.
2. Стрибки з 3 – 5 кроків розбігу через перекладину, відштовхуючись поштовхової і приземляючись в положення сіда.

3.Стрибки у довжину з короткого розбігу в зазначене місце приземлення.
Завдання 6. Навчити стрибкам з повного розбігу.
ЗАСОБИ:

1 .Біг по розбігу 12020 кроків (довжина визначається емпірич­но в залежності від швидкості попередньо) з прискоренням на останніх кроках (але без відштовхування без бруска).
2.Біг по розбігу 12020 кроків з акцентом на набігання на остан­ніх кроках з відштовхуванням від бруска.
З .Діставання рукою високо підвішеного предмета з повного розбігу.
4.Стрибки у довжину з повного розбігу відштовхуючись від гім­настичного містка.
5.Стрибки в довжину з повного розбігу.
Завдання 7. Удосконалити техніку стрибка у довжин.
ЗАСОБИ:
1 .Стрибки з обтяженнями на поясі.
2.Огрибки з підвищеною швид­кістю розбігу (за вітром, по похилій доріжці).
3.Стрибки в ускладнених умовах проти вітру, в дощ, на поганій доріжці).
4.Стрибки з повного розбігу на результат.
5.Участь в навчальних та офіційних змаганнях.

Источник

Техніка стрибків у довжину з розбігу

Відео: Стрибки в довжину, Аналіз техніки

Стрибки в довжину з розбігу входили до складу пентатлона ще в Стародавній Греції. Історики не можуть точно сказати, як проводився цей вид спорту, але відомо, що стародавні атлети стрибали з гантелями в руках, відштовхуючись від твердого ґрунту, і приземлялися на м`яку, розпушений землю.

Змагання зі стрибків у довжину стали проводитися з початком відродження легкої атлетики. У 1860 році цей вид був включений в програму щорічних «великих ігор» Оксфордського університету в Англії. Перший зареєстрований рекорд дорівнював 5,95 м. У 1868 р англієць А.Тосуелл стрибнув на 6,40 м, а вже в 1874 р ірландець Д.Лейн подолав семиметровий рубіж. Його рекорд — 7,05 м.

Відео: Тренування Олімпійського чемпіона (стрибки в довжину) Грека Рутерфорда / Training Rutherford long jumping

У 1935 році американський спортсмен Д.Оуене стрибнув на 8,13 м, цей рекорд протримався до 1960 р У 1968 р на Олімпійських іграх в Мехіко Р-Бімон (США) показує феноменальний результат — 8,90 м, який до сих пір є олімпійським рекордом. Лише в 1991 р інший американець М.Пауелл доводить світовий рекорд до 8,95 м.

У жінок світові рекорди починають фіксувати з 1928 р Першої рекордсменкою стала японка К.Хітомі — 5,98 м. Шестиметровий рубіж був подоланий в 1939 р німецької стрибункою К.Шульц — 6,12 м. Першою жінкою, який стрибнув за сім метрів, стала радянська стрибунка В.Бардаускене, яка показала в 1978 р результати — 7,07 і 7,09 м. в даний час рекорд світу належить російській стрибунці Г.Чістяковой — 7,52 м.

Техніка стрибків у довжину з розбігу має три різновиди: «зігнувши ноги», «прогнувшись», «ножиці». Найпростіший спосіб «зігнувши ноги» застосовувався до кінця XIX в. Сучасний спосіб «ножиці» вперше з`явився ще 1900 року, але широке розповсюдження отримав тільки в 30-40-х рр. XX ст. У 1920 р фінський стрибун Туулос вперше продемонстрував нову техніку стрибка в довжину — «прогнувшись». Незважаючи на те, що цей спосіб є менш ефективним в порівнянні з «ножицями», багато стрибуни, а особливо жінки, широко його використовують. Ряд інших стрибунів застосовують поєднану техніку цих двох способів. Техніку цілісного стрибка в довжину з розбігу можна розділити на чотири частини: розбіг, відштовхування, політ і приземлення.

розбіг. Розбіг в стрибках в довжину служить для створення оптимальної швидкості стрибуна. Швидкість розбігу в цьому виді найбільшою мірою наближається до максимальної швидкості, яку може розвинути спортсмен, на відміну від інших видів стрибків. Довжина розбігу і кількість бігових кроків залежать від індивідуальних особливостей спортсмена і його фізичної підготовленості. Провідні спортсмени застосовують до 24 бігових кроків при довжині розбігу близько 50 м. У жінок ці значення трохи менше — до 22 бігових кроків при довжині розбігу понад 40 м. Сам розбіг умовно можна розділити на три частини: початок розбігу, придбання швидкості розбігу, підготовка до отталкиванию.

початок розбігу може бути різним. В основному спортсмени використовують такі варіанти: з місця і з підходу (або подбега), а також з поступовим набором швидкості і різким (спринтерських) початком. Початок розбігу має важливе значення, так як задає тон і ритм розбігу. Треба привчати спортсмена до стандартного початку розбігу і не міняти його без попередньої підготовки.

При розбігу з місця спортсмен починає рух з контрольною позначки, поставивши одну ногу вперед, іншу — ззаду на шкарпетці. Деякі бігуни виконують в такому положенні невелике розгойдування вперед — назад, переміщаючи вагу тіла то на попереду стоїть ногу, то на ззаду стоїть. Коли спортсмен виконує початок розбігу з руху (підходу або подбега), важливо, щоб він точно потрапив на контрольну позначку заздалегідь визначеної ногою. Треба пам`ятати, що при парній кількості бігових кроків розбігу на контрольну позначку ставиться толчковая нога і рух починається з махової ноги і навпаки.

Після того як спортсмен виконав початок розбігу, йде набір швидкості розбігу. Тут стрибун виконує бігові кроки, подібні по техніці з бігом на короткі дистанції по прямій. Амплітуда рухів рук і ніг трохи ширше, нахил тулуба досягає 80 °, поступово приймаючи до кінця розбігу вертикальне положення. У цей момент необхідно акцентувати увагу на пружному відштовхуванні при кожному кроці, контролювати свої рухи, виконувати біг по одній лінії, які не розгойдуючись в сторони.

Відео: «Безпечний урок» 3. Стрибки в довжину з розбігу

В підготовці до відштовхування на останніх 3 — 4 бігових кроках спортсмен повинен розвинути оптимальну для себе швидкість. Ця частина розбігу характеризується збільшенням частоти рухів, деяким зменшенням довжини бігового кроку, дещо збільшується підйом стегна ноги при його русі вперед-вгору. Толчковая нога, випрямлена в колінному суглобі, в останньому кроці ставиться на місце відштовхування «загрібає» рухом назад на повну стопу.

Відхилення плечей назад перед відштовхуванням досягається за рахунок активного проштовхування таза вперед махової ногою в останньому, більш короткому, ніж попередні, крок. Не рекомендується при постановці поштовхової ноги спеціально згинати її в колінному суглобі, виконуючи подседание. Під дією швидкості розбігу і сили тяжіння стрибуна нога сама зігнеться в колінному суглобі, і при розтягуванні напружених м`язів більш ефективніше буде відштовхування.

відштовхування. Ця частина стрибка починається з моменту постановки ноги на місце відштовхування. Нога ставиться на всю стопу з акцентом на зовнішній звід, деякі спортсмени ставлять ногу з п`яти. В обох випадках можливе деяке ковзання стопи вперед на 2 — 5 см, особливо це спостерігається при постановці ноги з п`яти, так як на ній немає шипів і вона може ковзати вперед. Цьому сприяє також нераціональна постановка поштовхової ноги, розташованої занадто далеко від проекції ЗЦМ.

Оптимальний кут постановки поштовхової ноги — близько 70 °, Нога злегка згинається в колінному суглобі. Початківцям стрибунам і спортсменам з недостатнім розвитком сили ніг не рекомендується штучно згинати ногу в коліні, так як стрибун може не впоратися з впливають на нього силами реакції опори. У фазі амортизації (з моменту постановки ноги на опору до моменту вертикалі) в перші частки секунди відбувається різке збільшення сил реакції опори, потім відбувається швидке їх зниження. Під дією цих сил відбувається згинання в колінному і тазостегновому суглобах. З моменту вертикалі, коли Махова нога активно виноситься вперед-вгору, виконується розгинання в цих суглобах. До моменту вертикалі відбувається деяке збільшення сил реакції опори за рахунок роботи м`язів і інерційних властивостей махової ноги і рук.

Робота м`язів, що беруть участь в розгинанні колінного і тазостегнового суглобів, починається ще до проходження моменту вертикалі, тобто згинання в суглобах ще не закінчилося, а м`язи-розгиначі вже активно починають свою роботу, ефективно використовуючи пружні сили м`язових компонентів. Рухи махової ноги і руки вперед сприяють передачі кількості руху мас цих ланок всьому тілу стрибуна. Закінчується відштовхування в момент відриву стопи від опори, при цьому сили реакції опори вже мізерно малі.

Мета відштовхування — перевести частину горизонтальної швидкості розбігу в вертикальну швидкість вильоту тіла стрибуна, тобто додати тілу початкову швидкість. Оптимальний кут відштовхування знаходиться в межах 75 °, а оптимальний кут вильоту — в межах 22 °. Чим швидше відштовхування, тим менше втрати горизонтальної швидкості розбігу, а значить, збільшиться дальність польоту стрибуна.

політ. Після відриву тіла стрибуна від місця відштовхування починається польотна фаза, де всі рухи підпорядковані збереженню рівноваги і створення оптимальних умов для приземлення. Відштовхування надає ОЦМ траєкторію руху, що визначається величиною початкової швидкості вильоту тіла стрибуна, кутом вильоту і висотою вильоту. Провідні стрибуни світу досягають початкової швидкості приблизно 9,4-9,8 м / с. Висота підйому ЗЦМ дорівнює приблизно 50 — 70 см. Умовно польотну фазу стрибка можна розділити на три частини: 1) зліт, 2) горизонтальне рух вперед і 3) підготовка до приземлення.

Зліт в усіх способах стрибків в основному однаковий. Він являє собою політ в кроці. Після відштовхування толчковая нога деякий час залишається позаду майже пряма, махова нога зігнута в тазостегновому суглобі до рівня горизонту, гомілку зігнута в колінному суглобі під прямим кутом з стегном махової ноги. Тулуб злегка нахилено вперед. Рука, протилежна маховою нозі, злегка зігнута в ліктьовому суглобі і знаходиться попереду на рівні голови, інша рука напівзігнутих відведена назад. Голова тримається рівно, плечі розслаблені. Протилежні руху рук і ніг з досить широкою амплітудою і свободою рухів компенсують обертальний момент навколо вертикальної осі тіла після завершення відштовхування. Далі виконуються руху, відповідні стилю обраного стрибка.

Польотна фаза стрибка «зігнувши ноги» найбільш проста, як у виконанні, так і у вивченні техніки. Після зльоту в положенні кроку толчковая нога згинається в колінному суглобі і підводиться до махової нозі, плечі відводяться трохи назад для підтримання рівноваги, а також для зняття зайвої напруги м`язів черевного преса і передньої поверхні стегон, які утримують ноги на вазі. Руки, злегка зігнуті в ліктях, піднімаються вгору. Коли траєкторія ОЦМ починає опускатися вниз, плечі надсилаються вперед, руки опускаються вниз рухом вперед-вниз, ноги наближаються до грудей, випрямляючи в колінних суглобах. Стрибун приймає положення для приземлення.

Стрибок способом «прогнувшись» складніший і вимагає певної координації рухів в польоті. Після зльоту і польоту в кроці махова нога опускається вниз-назад до поштовхової нозі. Попереду знаходиться рука опускається вниз, приєднуючись до іншої руке- руки випрямляються в ліктьових суставах- потім, рухаючись назад, піднімаються вгору. Стрибун виявляється в прогнутому положенні і як би витримує паузу, долаючи в цьому положенні трохи менше половини польотної фази. Після обидві ноги йдуть вперед, згинаючись в тазостегновому і колінному суглобах, плечі нахиляються трохи вперед, руки опускаються вперед-вниз. У заключній частині польоту ноги випрямляються в колінних суглобах, руки відводяться назад. Стрибун приймає положення для приземлення.

Найскладніший і найбільш ефективний по техніці — стрибок в довжину способом «ножиці». Ефективність його проявляється за рахунок збереження координуючої структури бігового кроку в переході від розбігу до відштовхування і в рухах в польоті. Більш точну назву цього способу «біг по повітрю», так як стрибун у польоті виконує 2,5 — 3,5 кроку.

З положення кроку в польоті (перший крок) Махова нога випрямляючи опускається вниз-назад, толчковая нога виводиться вперед. Продовжуючи рух, махова нога рухається назад, згинається в колінному суглобі, а толчковая нога виноситься стегном вперед, зігнута в колінному суглобі (другий крок). Після цього Махова нога, зігнута в колінному суглобі, виноситься вперед, приєднуючись до поштовхової нозі. Після обидві ноги випрямляються в колінних суглобах, приймаючи положення перед приземленням. Руки виконують кругові рухи, через сторони. Коли Махова нога опускається вниз, різнойменні рука опускається вниз, а інша рука піднімається вгору. Коли толчковая нога виноситься вперед, різнойменні рука також виводиться вперед, а інша рука назад. При підтягуванні махової ноги до поштовхової нозі руки опускається вниз і перед приземленням відводяться назад.

приземлення. Ця заключна частина стрибка має велике значення для його дальності. Підготовка до приземлення починається в останній частині польоту, коли ОЦМ стрибуна опускається до висоти його під час відштовхування. Стрибун випрямляє ноги в колінних суглобах, плечі йдуть вперед, руки, трохи зігнуті в ліктьових суглобах, відводяться якнайдалі назад. Для ефективності приземлення треба утримувати ноги так, щоб їх поздовжня вісь була під більш гострим кутом до поверхні приземлення.

Після зіткнення стоп ніг з поверхнею приземлення (піском) стрибун активно посилає руки вперед, згинаючи ноги в колінних суглобах і виводячи ОЦМ за лінію торкання піску стопами. Деякі стрибуни застосовують приземлення з боковим відходом, тобто після торкання піску стопами стрибун у більшою мірою розслабляє ту ногу, в бік якої він буде робити догляд, при цьому, активно допомагаючи собі руками і плечима, здійснюється різкий поворот в бік відходу. Поворот виконується рухом через спину, т. Е. Тому, одночасно виводячи друге плече і руку вперед. Необхідно пам`ятати, що передчасне виведення рук вперед викличе опускання ніг вниз і призведе до раннього торкання місця приземлення.

Підвищення результативності в стрибках в довжину з розбігу залежить від сили ніг, швидкості розбігу, швидкості відштовхування і координаційних здібностей стрибуна. Збільшення швидкості розбігу на 1 м / с дозволило нашому провідному стрибуна І.Тер-Ованесяну поліпшити результат майже на метр.

Источник