Способи стрибка у висоту способом

Стрибок у висоту з розбігу способом «переступання»

Тема: Стрибок у висоту з розбігу способом «переступання».
Мета: Ознайомити та надати навчання техніки стрибка у висоту способом «переступання».
План

1. Загальна характеристика стрибка у висоту з розбігу.
2. Основи техніки стрибка у висоту з розбігу.
3. Методика навчання техніки стрибка у висоту з розбігу способом «переступання».

1. Загальна характеристика стрибка у висоту з розбігу.
В залежності від положення тулуба при переходу плани розрізняють п’ять способів стрибка у висоту: «переступання», «хвилі «перекат», «перекидний» і «фосбері-флоп».
На сьогодні використовуються два способи: «переступання» — длянавчання школярів і новачків та «фосбері-флоп» — для спортсменів більш високого класу.
Стрибок у висоту (незалежно від способу) складається з розбії відштовхування, переходу планки і приземлення.

Сучасна техніка стрибка пред’являє надзвичайно високі вимоги? фізичної підготовленості стрибуна: швидкісні якості май1 оптимально поєднуватися з силовими якостями ніг даючи спортсмену стрибучість. Велике значення мають також гнучкість та координат рухів.
Серед чинників технічної підготовленості щодо величини вкладу факторів, що визначають результат стрибка у висоту виділяють:

1. Швидкість вильоту після відштовхування — 81 % результату;
2. Висота загального центра маси тіла (ЗЦМТ) в момент
   закінчення відштовхування — 12% результату;
3. Відстань між планкою і ЗЦМТ стрибуна в найвищій точці злету
   — 7% результату.

1. Основи техніки стрибка у висоту з розбігу.

Це самий простий і найменш раціональний спосіб стрибка. В стрибку у висоту способом «переступання» стрибун штовхається дальньою від планки ногою і переходить її ногами почергово -спочатку маховою, потім поштовховою.
РОЗБІГ. Розбіг виконується під кутом 30-45° до планки. Довжина розбігу складає 5-7 (9) кроків, стрибун розбігається по прямій. Розбіг починається з контрольної відмітки, яка визначається дослідним шляхом. Стрибун відмічає розбіг кроками (із розрахунку два звичайних кроки за один біговий), або стопами (із розрахунку 5-6 стоп за кожен крок розбігу). В залежності від попадання на місце відштовхування контрольна відмітка пересувається вперед, якщо стрибун відштовхується далеко від планки чи назад, якщо близько. Перші кроки розбігу виконуються з нахилом тулуба вперед, нога ставиться на всю стопу, а останні три кроки — з п’яти, з наступним швидким перекатом на всю стопу. Темп бігу на останніх кроках зростає. Тулуб поступово випрямляється і на останніх кроках набуває вертикального положення. Руки працюють як в звичайному бігу, але з більшою амплітудою. Погляд спрямовуються вперед-вгору на планку. Підготовка до відштовхування зводиться до підсідання на останніх кроках, подовженню передостаннього та укороченню останнього кроку. Це сприяє обгону тазом верхньої частини тулуба.
В залежності від вибору способу виконання махових рухів (однією чи обома руками) відбувається зміна рухів руками на останніх кроках. Якщо руки виконують маховий рух як в стрибках у довжину, то на останньому кроці лікоть руки однойменної поштовховій нозі затримується позаду, а інша рука менше виноситься вперед. Якщо маховий рух виконується двома руками одночасно, то на останньому кроці рука однойменна маховій нозі не виноситься вперед, а друга рука напівколом відводиться назад. До моменту постановки ноги на місце відштовхування, обидві руки опиняються відведеними назад.
ВІДШТОВХУВАННЯ. Відштовхування виконується біля ближньої стійки на відстані 60-80 см від проекції планки на поверхню сектора. Нога на відштовхування ставиться пряма, з п’яти далеко попереду ЗЦМТ. Під впливом інерційних сил отриманих при розбігу відбувається згинання поштовхової ноги в суглобах. Мах виконується ногою, що розпочинається по найбільшій амплітуді. Відштовхування закінчується повним випрямленням поштовхової ноги і витягуванням тулуба вгору.
ПЕРЕХІДЧЕРЕЗ ПЛАНКУ. Перехід через планку — це своєрідна фаза реалізації стрибка. Для цього стрибун тягнеться вгору переносячи махову ногу і тулуб за планку. Після переходу планки цими частинами тіла махова нога і руки опускаються за планку, а тулуб нахиляється вперед. Це сприяє підйому і переносу через планку поштовхової ноги.
ПРИЗЕМЛЕННЯ. Приземлення відбувається на махову ногу, а потім на поштовхову. Внаслідок цього стрибун трохи розвертається обличчям до планки.

3.Методика навчання техніки стрибка у висоту з розбігу способом «переступання».
Завдання 1. Створити вірне уявлення про техніку стрибка у висоту способом «переступання « .
Засоби:
1 .Розповідь про техніку стрибка та основні правила змагань.
2.Показ техніки стрибка.
3.Демонстрація техніки стрибка на малюнках, плакатах, відеоматеріалах.
Завдання 2. Навчити техніки відштовхування у стрибку способом «переступання «
Засоби:

1. Імітація постановки ноги і відштовхування, стоячи боком до гімнастичної стінки і тримаючись за неї.
2. Імітація постановки ноги та відштовхування у поєднанні з роботою рук.
3. Діставання підвищеного м’яча (чи іншого предмету) гомілкою махової ноги після імітації відштовхування.
4. Стрибки в кроці вгору відштовхуючись поштовховою ногою на кожен другий крок.

1. Стрибки в кроці вгору, відштов­хуючись поштовховою ногою на кожен третій крок.
2. Стрибки «не злет» біля встанов­леної планки з 3-5 кроків, з боку дальньої від планки поштовхово ноги.

Завдання 3. Навчити техніці переходу через планку та приземлення в стрибку способом «переступання «.
Засоби:
1 .Переступання планки, яка встановлена похило.
2.Переступання планки, яка встановлена похило з одного кроку розбігу.
3.Стрибок способом «пересту­пання» на доріжці з 2-3 кроків розбігу без планки.
4.Переступання планки встанов­леної горизонтально з одного кроку з наступним приземленням на махову ногу.
5.Стрибок через планку з 2-3 кроків розбігу.
6. Стрибки через планку з 2-3 кроків розбігу, використовуючи для відштовхування гімнастич­ний місток.
Завдання 4. Навчити техніки стрибка у висоту способом «переступання» з укороченого розбігу.
Засоби:
1 .Вистрибування в гору з трьох кроків розбігу з діставанням підвішеного м’яча маховою ногою.
2.Стрибки способом «пересту­пання» з 1-3 кроків через гумо­вий джгут.
3 .Стрибки способом «пересту­пання» через планку з 1-3 кроків розбігу.
Завдання 5. Навчити техніці стрибка у висоту способом «переступанням” з повного розбігу.
Засоби:

1. Стрибки через резиновий джгут з 7-9 кроків прямого роз­бігу (розбігаючись перпендику­лярно планці).
2. Стрибки через резиновий джгут з повного розбігу.
3. Стрибки через резинову стріч­ку з повного розбігу штовхаю­чись з гімнастичного місця.
4. Стрибки через планку з пов­ного розбігу.
5. Стрибки через планку з пов­ного розбігу на результат.

Завдання 6. Вдосконалити техніку стрибка у висоту способом «переступання «.
Засоби:
1 .Стрибки з обтяженням (пояс 2-5 кг).
2.Стрибки зі зменшеного на 2-4 кроки неповного розбігу.
3.Стрибки зі збільшеного на 2-4 кроки повного розбігу.
4. Стрибки з повного розбігу на результат.
5.Участь в навчальних змаган­нях.
6. Участь в офіційних змаганнях.

Источник

Способи стрибка у висоту способом

1. Техніка стрибка у висоту способом «переступання».

2. Методика навчання.

3. Характерні риси стрибка у висоту способом «переступання».

4. Типові помилки в техніці стрибка у висоту способом «переступання».

5. Спеціально-підготовчі вправи для стрибка у висоту способом «переступання»

Стрибки у висоту з розбігу — вид легкої атлетики, який характеризується короткочасними м’язовими зусиллями вибухового характеру. Стрибкові вправи розвивають м’язи поперекового відділу, спини та ніг. Заняття стрибками поліпшують нервово-м’язову реакцію. За їх допомогою формують вміння миттєво концентрувати зусилля, орієнтуватись у просторі, розвивати швидкість, силу, спритність та інші рухові якості. Під час долання планки чудово розвиваються окомір і м’язові відчуття.

Стрибок у висоту складається з чотирьох фаз: розбігу, відштовхування, переходу через планку і приземлення. За своєю значущістю в досягненні кінцевого результату фази не рівноцінні. Тривалий час удосконаленню фази переходу через планку відводилась провідна роль, ріст спортивних результатів ставився у пряму залежність від ефективності техніки долання планки. Неухильний пошук в цьому напрямі зумовив зміну однієї техніки іншою, яка давала змогу ефективніше використовувати спеціальну фізичну підготовку стрибунів: переступання — перекат — хвиля — перекидний — «фосбюрі-флоп». Поява техніки стрибка «фосбюрі-флоп» і стрімкий ріст спортивних результатів стрибунів спричинили зміну поглядів спеціалістів на процес удосконалення технічної майстерності і методику підготовки спортсменів. У часи популярності «перекидного» при підготовці стрибунів увага зосереджувалась на розвитку насамперед силових якостей, на цій основі будувалась структура розбігу і відштовхування. Та з появою «фосбюрі-флоп» головною якістю стала швидкість. Техніку стрибка сучасних стрибунів, їх спеціальні фізичні якості сьогодні оцінюють за швидкістю розбігу, та швидкістю відштовхування. Сучасна техніка стрибка у висоту характеризується раціональним використанням високої швидкості розбігу, потужним реактивно-маховим поштовхом і доланням планки з якомога нижчим положенням ЗЦМТ спортсмена.

Розбіг в стрибках у висоту становить переважно 7-9 бігових кроків (11-14 м). Кут розбігу стосовно до планки залежить від способу стрибка. Розбіг виконується з місця або з підходу, коли стрибун робить декілька прискорених кроків і потім, попавши стопою на контрольну відмітку, починає розбіг. Одне із завдань стрибуна під час розбігу — набути необхідної горизонтальної швидкості, яка повинна зростати поступово, досягаючи в момент відштовхування 6,5-7,5м/с. Збільшення швидкості відбувається паралельно зі збільшенням довжини кроків. У другій частині розбігу спортсмен готується до відштовхування. Довжина останніх кроків збільшується, а ЗЦМТ знижується. Передостанній крок розбігу найдовший, останній короткий. Зменшення останнього кроку дозволяє спортсмену швидше перемістити тіло на поштовхову ногу, вивести таз вперед і звести до мінімуму втрату швидкості розбігу. За даними В.М. Дячкова величина трьох останніх кроків у стрибунів високої кваліфікації становить: 3-й від поштовху крок — 215-220 см, передостанній — 220-230 см і останній — 195-220 см.

Успіх у відштовхуванні багато в чому залежить від швидкості і ритму розбігу і має декілька варіантів. Але для будь-якого ритму характерне поступове нарощування швидкості з акцентованим прискоренням в кінці розбігу. Для розмітки розбігу переважно використовують дві відмітки: одна на початку розбігу і друга — на третьому кроці від місця відштовхування. Спортсмени високого класу виконують розбіг вільно і легко, з широкою амплітудою рухів ніг. Постановка ніг на опору відбувається з передньої частини стопи (тільки на останньому кроці постановка махової і поштовхової ніг відбувається з п’яти), при цьому стопа ставиться пружно.

У стрибках у висоту біг на пружних стопах є важливою умовою, що забезпечує динаміку взаємодії стрибуна з опорою. Проштовхуючись стопою вперед, стрибун збільшує темп і швидкість бігових кроків у міру наближення до планки. Якщо перші кроки розбігу виконуються «натиканням» на виставлену ногу гомілкою вперед, то швидкість перед поштовхом втрачається і, як наслідок, знижується можливий результат стрибка. На початку розбігу швидкість набрати нескладно, але важко зберегти її в кінці розбігу.

Кроки розбігу виконуються таким чином, щоб при постановці стоп на грунт не створювалось зайвого гальмування. Ногу на опору необхідно ставити м’яко, загрібним рухом, руки стрибуна працюють, як при звичайному бігу, тулуб нахилений до передостаннього кроку. За величиною рухової активності під час розбігу без порушення правильної структури рухів можна скласти уяву про характер спортсмена, про рівень його спортивної агресивності. Значення спортивної агресивності при виконанні стрибка у висоту — дуже важливий фактор. Чим більшою мірою він властивий стрибуну, тим швидше зростають його спортивні результати.

Поштовх. Відштовхування починається з моменту торкання грунту поштовховою ногою. Однак його ефективність в значною мірою залежить від рухів, які виконуються у попередньому кроці маховою ногою. В момент постановки махової ноги на опору спортсмен згинає і подає коліно вперед. Одночасно з просуванням вперед на сильно зігнутій маховій нозі і переходом її з п’яти на передню частину стопи тулуб займає вертикальне положення, таз випереджає вісь плечей, а поштовхова нога обганяє лінію таза. Махова нога активно розгинається, змінюючи напрям руху ЗЦМТ вперед-вгору, руки через сторони відводяться назад.

Поштовхова нога ставиться на опору з п’яти майже випрямленою. Після амортизаційного згинання ноги у колінному суглобі (до 130°) і переходу з п’яти на всю стопу починається її прискорене розгинання. Дії сил поштовху, спрямованих по вертикалі, сприяє розгинання тулуба і мах вільною ногою і руками вгору. До моменту відриву від опори поштовхова нога та тулуб випрямлені, махова нога піднята, коліно на рівні грудей.

Політ. Спочатку стрибун деякий час зберігає вертикальне положення, дещо затримуючи обертання тіла за основними осями, яке розпочалось під час відштовхування (рис.32). Одночасно з цим, розслабляючи м’язи, він готується до виконання рухів, які необхідні для переходу через планку. Спосіб «переступання» найбільш простий і в той же час найменш результативний. Розбіг виконується під кутом 30-45°, а відштовхування дальньою від неї ногою — за 60-80 см від проекції планки на землю.

У стрибку способом «переступання» виліт виконується боком до планки. Махова нога знаходиться паралельно до неї, а поштовхова вільно опущена вниз. У момент переходу планки, завдяки опусканню махової ноги за планку, поштовхова нога дугоподібним рухом з поворотом коліна і носка дещо назовні переноситься через планку. Внаслідок цих рухів тулуб повертається до планки і поштовхової ноги, нахиляється в сторону розбігу, а таз швидко переміщається над планкою. В момент переходу через планку внаслідок нахилу голови, плечей вперед стрибун піднімає вище таз. Рух тулуба в сторону планки дає можливість краще відійти від планки. Руки опускаються вниз і розводяться в сторони. Поштовхова нога переноситься над планкою, а приземлення відбувається боком до планки спочатку на махову ногу, а потім на поштовхову.

Характерні риси стрибка у висоту способом «переступання»

1. Розбіг під кутом 30-45°.

2. Довжина розбігу 7-9 бігових кроків (11-14 м).

3. Горизонтальна швидкість 6,5-7,5 м/с.

4. Довжина кроків: третій від поштовху – 200 см, передостанній – 210 см, останній -190 см.

5. У момент амортизації поштовхова нога зігнута в колінному суглобі до 130°.

6. Поштовх здійснюється дальньою ногою по відношенню до планки.

7. Місце поштовху віддалене від проекції планки на відстань 70-80 см.

8. У вищій точці носок махової ноги і тулуб повертаються до планки.

9. Поштовхова нога за планкою розвертається стопою до планки.

10. Приземлення виконується на махову ногу боком до планки.

Источник