СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (дійсний, умовний, наказовий)
Лексичне значення. СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (дійсний, умовний, наказовий) — відношення названої дієсловом дії або стану до дійсності.
ДІЙСНИЙ СПОСІБ виражає реальну дію або стан, які відбуваються, відбувалися чи відбуватимуться, відповідають на питання що роблю? що зробив? що робитимемо? та ін. Зорі світять, серед неба горить білолиций, верба слуха соловейка, дивиться в криницю (Т. Шевченко).
Морфологічні ознаки. Дієслова в дійсному способі змінюються за часами (минулий, теперішній, майбутній), числами (однина, множина), у теперішньому та майбутньому часі за особами (перша, друга, третя), у минулому в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній).
УМОВНИЙ СПОСІБ виражає дію чи стан, бажані або можливі за певних умов , відповідають на питання що зробив би? що робила б? що зробили б? та ін. Пішов би я в Україну, пішов би додому. (Т. Шевченко).
Морфологічні ознаки. Дієслова в умовному способі змінюються за числами (однина, множина), в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній).
Творення. Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би (б), частку пишуть окремо від дієслів, при цьому після голосного вживаємо б, а після приголосного – би (співав би, співала б, співали б).
Частка може стояти після дієслова: Чи жила б Україна без кобзи-бандури? (І. Коваленко) або перед ним: Він би робив, та рукава болять (Народна творчість). Частка би (б) може бути відділена від дієслова іншими словами: Я б навіть сонцю одягнула вінок із житніх колосків! (Л. Рубан).
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ виражає наказ, прохання, пораду, заклик до виконання дії , відповідають на питання: що роби? що зроби? що робімо? що зробімо? що робіть? що зробіть? Чесним словом лікуйся. (В. Кочевський).
Морфологічні ознаки. Дієслова в наказовому способі змінюються за особами (перша, друга, третя) й числами (однина, множина).
Творення. Форми дієслів наказового способу творяться від основ теперішнього і майбутнього простого (доконаний вид) часу. Дієслова наказового способу мають прості форми у І особі множини (ми), ІІ особі однини (ти) та множини (ви). Складені форми мають у ІІІ особі однини (він, вона, воно) та множини (вони).
Дієслова наказового способу утворюються:
закінчення -імо (-ім) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: берімо(ся), розвіймо, зітрімо
Закінчення –и до основи теперішнього часу в дієсловах із наголошеним закінченням або в дієсловах, основа яких закінчується збігом двох приголосних: роби, провітри.
В інших випадках тільки чиста основа: кинь, малюй, дозволь, маж.
Додаємо закінчення –те (-іте) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: беріть(ся), розвійте, зітріть
Він, вона, воно, вони
Спонукальна частка хай, нехай до основ теперішнього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай бере, нехай повернеться
Частка хай, нехай до основ теперішнього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай беруть, нехай повернуться.
У творенні форм наказового способу не вживають дієслово давайте. Вирази типу давайте запишемо, давайте привітаємо не є нормативними.
Стилістичні особливості. Трапляється, що форми одного способу дієслова вживають у значенні іншого:
• форми другої особи теперішнього часу дійсного способу можуть уживатися у значенні наказового за умови, коли наказ не викликає заперечень: Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинку (М. Коцюбинський);
• форми наказового способу можуть уживатися у значенні дійсного, коли йдеться про несподівану минулу дію: Інші бігають, кричать, а ти вечеряти подай, посуд перемий. .. (Панас Мирний);
• форми наказового способу можуть уживатися у значенні умовного: Не будь нас, ніхто б тої науки й не нюхав (О. Довженко),
• неозначену форму дієслова (інфінітив) у значенні наказового способу вживають для підкреслення категоричності: Вирушити негайно;
• для пом’якшення тону наказу, прохання в значенні наказового способу вживаємо форми умовного способу або дійсного. Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки? (М. Коцюбинський).
Источник
Дієслово. Наказовий спосіб
Наказовий спосіб
Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:
| 2 ос. | однини | -и | = ø (нульове закінчення) |
| 1 ос. | множини | -ім (о), | -мо |
| 2 ос. | множини | -іть, | -те |
1. Закінчення -и, -ім (о), -іть звичайно бувають:
б) У дієсловах із наголошеним префіксом ви-: вибери, виберім(о), виберіть; вижени, виженім(о), виженіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери, берім(о), беріть; жени, женім(о), женіть.
в) У дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни, кивнім(о), кивніть; крикни, крикнім(о), крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; стукни, стукнім(о), стукніть.
г) У дієсловах з основою на л або р після приголосного: підкресли, підкреслім(о), підкресліть); провітри, провітрім(о), провітріть.
2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній:
а) Після голосних: грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, купуйте; стій, стіймо, стійте; ший, шиймо, шийте.
б) Після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не горб(ся), не горбте(сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте; ознайом, ознайомте; ріж, ріжмо, ріжте; поклич, покличмо, покличте; руш, рушмо, руште; морщ, морщте; повір, повірмо, повірте.
в) Після приголосних д, т, з, с, л, н теж зникає, причому ці приголосні пом’якшуються: сядь, сядьмо, сядьте; трать, тратьмо, тратьте; чисть, чистьмо, чистьте; злазь, злазьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо, визвольте; стань, станьмо, станьте.
Усі ці форми наказового способу дієслів, як видно з ілюстрацій, мають у першій особі множини закінчення -мо, у другій особі – -те.
Примітка 1. Від дієслова їсти наказовий спосіб: їж, їжмо, їжте; від дієслів доповісти, розповісти звичайно вживаються форми: доповідай (від доповідати), розповідай (від розповідати).
Примітка 2. Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бігти — біжи, біжім(о), біжіть; лягти — ляж, ляжмо, ляжте; пекти — печи, печім(о), печіть (пор. теперішній або майбутній час: біжу, ляжу, печу).
Приголосні з, с, х у словах типу казати, писати, брехати в наказовому способі переходять у ж, ш: казати — кажи, кажім(о), кажіть; писати — пиши, пишім(о), пишіть; брехати — (не) бреши, (не) брешіть; пор. теперішній час: кажу, пишу, (не) брешу.
Примітка 3. Усі дієслова із суфіксом -ува- (-юва-) мають перед закінченням наказового способу у (ю): вимірюй, просмолюй, розказуй.
Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся
Источник
Творення дієслів умовного і наказового способу. Знак м’якшення в дієсловах наказового способу
поглибити знання семикласників про способи творення й особливості правопису дієслів умовного та наказового способів; формувати вміння правильно визначати спосіб дієслова, розрізняти й доречно використовувати в мовленні дієслова умовного та наказового способів
Творення дієслів умовного і наказового способу. Знак м’якшення в дієсловах наказового способу
українська мова, 7 клас
Мета: поглибити знання семикласників про способи творення й особливості правопису дієслів умовного та наказового способ ів ; формувати вміння правильно визначати спосіб дієслова, розрізняти й доречно використовувати в мовленні дієслова умовного та наказового способ ів ; удосконалювати культуру усного й писемного мовлення; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати почуття поваги, гордості за досягнення наших співвітчизників.
Лексикологія і фразеологія: уживання дієслівних синонімів, антонімів у переносному значенні.
Текст (риторичний аспект): створення висловлювань у художньому стилі з дієсловами умовного способу.
Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку
ІІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок
Подані дієслова записати у три колонки:
а) дієслова дійсного способу;
б) умовного способу;
в) наказового способу.
Повернися, укриють, читаєте, ходив би, несуться, світіть, виступали б, подумав, не хотів би, повернися, раділи б.
Дієслова дійсного способу
Дієслова умовного способу
Дієслова наказового способу
З-поміж дієслів виписати ті, що вжиті у формі умовного способу. Свій вибір обґрунтувати.
Збагнув би, посолив, сядь, цвенькала б, хай найметує, днювали, обідати, зрозумів би, нехай пишуть, приїдьте, присвоїв, покращила, прориваються, сідатиме, утворіть, чіплявся б, випік, палахкотів би, заміси.
Робота з підручником.
Опрацювання теоретичного матеріалу (с ).
ІV. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної роботи
Прочитати речення. Виписати дієслова умовного способу. Пояснити спосіб їх творення.
1) Якби мені черевики, то пішла б я на музики.
2) Коли б знав, де впаду, то соломки б підстелив.
3) Ах, коли б вистачило мені сили й часу, написав би я роман про визволення Західної України, про возз’єднання наших народів.
4) Я працював би день і ніч хоч сто років і ніколи б не знав ні втоми, ні нудьги, і ніколи б не докучала мені робота.
5) Я міг би довго жити і творити багато лише на основі добра, на основі позитивних стимуляторів.
До дієслів умовного способу дібрати інфінітиви.
Утворити від дієслів форму наказового способу в усіх можливих особових формах. Скласти з ними речення-заклики на тему «Підвищення культури поведінки».
Берегти, порадити, розказати, перевіряти, боротися.
Відновити прислів’я, розкриваючи дужки і ставлячи дієслова в наказовому способі. Виділити закінчення.
1) (Бути) спокійні, як порося в мішку.
2) (Драти) лико, поки спокійно.
3) Де тин нижчий, там і (перелазити).
4) (Ждати) у моря погоди.
5) (Знати) віл з волом, а кінь — з конем.
6) (Знати) кінь з конем, свиня зі свинею, рідня — з ріднею.
7) (Знати) годині ціну, хвилинам — рахунок (Нар. творчість).
Визначити число й особу дієслів.
Завдання для кмітливих
1. Назвати три дієслова у формі минулого часу, співзвучні з віддієслівними іменниками чоловічого роду 2-ої відміни твердої групи.
2. Яке дієслово, що означає будівельну роботу, у формі наказового способу в 2-й особі однини співзвучне з іменником чоловічого роду 2-ої відміни твердої групи на означення професії будівельника?
3. Яке дієслово, що має префікс, у наказовому способі в другій особі однини співзвучне з прикметником чоловічого роду, що означає внутрішні якості людини в називному відмінку?
Ключ: 1. Біг, віз, ніс. 2. Штукатур. 3. Злий
Складання і розігрування діалогів.
— Складіть та розіграйте діалоги, використовуючи дієслова у мовного та наказового способів.
1) Ви напередодні контрольної роботи відпрошуєтесь у мами на вечірку, вона вас відпускає, але з певною умовою.
2) Ви хочете, щоб на свято батьки подарували вам велосипед. Вони погоджуються, але натомість вимагають від вас гарних знань та оцінок високого рівня.
3) Вам пропонують придбати річ, про яку ви давно мріяли. Але ви збирали гроші мамі на подарунок. Ви вагаєтесь і приймаєте рішення.
V. Підбиття підсумків
Дати відповіді на запитання:
1. Якому способові дієслова властиві не всі особові форми?
2. У формі якого способу і часу дієслова не змінюються за особами?
3. Як утворюються дієслова умовного способу?
VI. Домашнє завдання
Виписати з творів українських поетів уривки, у яких уживаються дієслова у формі умовного способу. Наприклад: «Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя» (Т. Шевченко).
Источник
Способи дієслова і їх творення
Дієслова різних способів ми щодня використовуємо як в усному мовленні, так і на письмі. Тому для кожного українця дуже важливо знати, які є способи дієслів і як правильно їх утворювати.
Ми підготували матеріал, який буде корисним учням будь-яких класів і майбутнім учасникам ЗНО.
Спосіб дієслова — це відношення дії, яку називає дієслово, або стану до дійсності.
Дієслова мають три способи: дійсний, умовний та наказовий.
Дійсний спосіб виражає дію, яка відбувається, відбувалася чи буде відбуватися (відбуватиметься).
Дієслова дійсного способу змінюються за часами (минулий, теперішній, майбутній), числами (однина, множина), особами (в теперішньому, майбутньому часі) або родами (в минулому часі).
Умовний спосіб виражає дію, можливу за певних умов або бажану. Форми умовного способу утворюються додаванням до форм минулого часу частки би (б).
Частка б, би в умовному способі пишеться окремо: б пишеться після слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я б про це розповів; би — після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це давно був зробив.
Дієслова умовного способу, як і минулого часу, змінюються за числами, а в однині — за родами.
Форми умовного способу найчастіше вживаються у складних реченнях, що виражають умову: Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т. Шевченко).
Рідше вони слугують присудками простого речення, у якому виражене прагнення, бажання: Хотіла б я піснею стати (Леся Українка).
Частка би (б) не завжди стоїть після дієслова, вона може міститися і перед ним, і на певній відстані від нього: Коли б я навчився працювати,-як бджола, скільки міг би правди назбирати у житті! (П. Воронько).
Наказовий спосіб виражає спонукання, заклик до виконання дії, наказ, побажання, прохання, пораду: Друга шукай, а найдеш — тримай (Народна творчість).
Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини та першої і другої осіб множини з такими закінченнями:
2 ос. однини и = 0 (нульове закінчення);
1ос. множини -ім(о), -мо;
2ос. множини -іть, -те.
Форми першої особи однини та третьої особи однини та множини утворюються описово — поєднанням дієслів теперішнього або майбутнього часу із частками хай, нехай: хай побачу, нехай знають.
- Закінчення-и, -ім(о), -ітьзазвичай бувають:
а) під наголосом: бери, берім(о), беріть; живи, живім(о), живіть; іди, ідім(о), ідіть; печи, печім(о), печіть; припусти, припустім(о), припустіть;
б) у дієсловах із наголошеним префіксом ви-: вибери, виберім(о), виберіть; вижени, виженім(о), виженіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери, берім(о), беріть; жени, женім(о), женіть;
в) у дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни, кивнім(о), кивніть; крик ни, крикніж(о), крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; ввімкни, ввімкнім(о), ввімкніть;
г) у дієсловах з основою на -л- або -р- після приголосного: підкресли, підкреслім(о), підкресліть; провітри, провітрім(о), провітріть.
- В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній:
а) після голосних: грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, купуйте; стій, стіймо, стійте; ший, шиймо, шийте;
б) після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не горб(ся), не горбте(сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте; ознайом, ознайомте; ріж,ріжмо, ріжте;
в) після приголосних д, т, з, с, л, н теж зникає, при чому ці приголосні пом’якшуються: сядь, сядьмо, сядьте; трать, тратьмо, тратьте; чисть, чистьмо, чистьте; злазь, злазьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо, визвольте; стань, станьмо, станьте.
ВАЖЛИВО!
Від дієслова їсти наказовий спосіб: їж, їжмо, їжте; для дієслів доповісти, розповісти зазвичай вживаються форми: доповідай | (від доповідати), розповідай (від розповідати).
ПАМ’ЯТАЙТЕ!
Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бігти — біжи, біжім(о), біжіть; лягти — ляж, ляжмо, ляжте; пекти — печи, печім(о), печіть (пор. теперішній або майбутній час: біжу, ляжу, печу).
Приголосні з, с, х у словах типу казати, писати, брехати в наказовому способі відповідно переходять у ж, ш: казати — кажи, кажім(о), кажіть; писати—пиши, пишіміо), пишіть; брехати—(не) бреши, (не) брешіть; пор. теперішній час: кажу, пишу, (не) брешу.
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
Усі дієслова з суфіксом -ува- (-юва-) мають перед закінченням наказового способу голосний у (ю): вимірюй, просмолюй, розказуй.
Форми наказового способу вживаються у реченнях, у яких немає підмета:Привчайся ходити рівно. Не гнись.
Дієслова наказового способу вживаються також і з -ся (-сь): змагайся, змагаймось, змагайтеся.
М’який знак у дієсловах наказового способу пишеться лише тоді, коли приголосний у вимові звучить м’яко, виразно: сядь — сядьмо — сядьте, стань — станьмо — станьте, злазь — злазьмо — злазьте.
Після букв п, в, ч та р м’який знак не пишеться:
Сип — сипмо — сипте, став — ставмо — ставте, клич — кличмо — кличте, вдар — вдармо — вдарте.
Источник
