Про зміну способу стягнення аліментів

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усиления защиты права ребенка на надлежащее содержание путем совершенствования порядка взыскания алиментов

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 21 — 22, ст. 135):

1) частину другу статті 70 після слів «якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї» доповнити словами «ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей)»;

2) текст статті 179 викласти в такій редакції:

«1. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

2. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

3. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України «;

3) частину третю статті 181 викласти в такій редакції:

«3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів»;

частину першу доповнити пунктами 3 1 і 3 2 такого змісту:

«3 1 ) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3 2 ) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів»;

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку»;

5) статтю 183 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«5. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину — однієї чверті, на двох дітей — однієї третини, на трьох і більше дітей — половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину»;

6) текст статті 184 викласти в такій редакції:

«1. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

2. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

3. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку»;

7) частину першу статті 191 доповнити словами «а в разі подання заяви про видачу судового наказу — із дня подання такої заяви»;

8) статтю 195 викласти в такій редакції:

«Стаття 195. Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)

1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

2. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою — підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

3. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору — судом»;

назву доповнити словами «оплати додаткових витрат на дитину»;

частину першу викласти в такій редакції:

«1. У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості»;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов’язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.

Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов’язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку — після спливу семи днів після пред’явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив».

2. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., NN 40 — 42, ст. 492):

1) у частині першій статті 96:

пункт 4 викласти в такій редакції:

«4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину — однієї чверті, на двох дітей — однієї третини, на трьох і більше дітей — половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб»;

доповнити пунктом 4 1 такого змісту:

«4 1 ) заявлено вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб»;

перше речення частини першої доповнити словами і цифрами «крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 4 1 частини першої статті 96 цього Кодексу»;

доповнити частиною сьомою такого змісту:

«7. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 96 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів»;

3) частину першу статті 110 після слів «про стягнення аліментів» доповнити словами «оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення»;

4) статтю 201 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

«2. Не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною».

У зв’язку з цим частину другу вважати частиною третьою.

3. Пункт 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 14, ст. 87; 2015 р., N 33, ст. 323) доповнити словами «оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення».

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування, крім пункту 2 цього розділу, який набирає чинності з дня опублікування цього Закону.

2. Кабінету Міністрів України протягом одного місяця з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

м. Київ
17 травня 2017 року
N 2037-VIII

Источник

Як змінити розмір аліментів?

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття, незалежно від того перебувають вони у шлюбі між собою чи ні. Способом виконання батьками обов’язку щодо утримання дитини є сплата одним із них аліментів.

Порядок їх сплати та розмір визначаються за домовленістю між батьками (шляхом укладення нотаріально посвідченого договору) або за рішенням суду, якщо взаємної згоди досягти не вдалось.

Які фактори впливають на встановлення розміру аліментів судом?

1. стан здоров’я та матеріальне становище дитини, платника аліментів;

2. наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дітей;

3. наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

4. наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

5. доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

6. інші обставини, що мають істотне значення.

Законодавство України також дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв’язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров’я платника або одержувача аліментів, або за наявності інших життєвих ситуацій. Якщо аліменти були встановлені у добровільному порядку, то батькам необхідно внести відповідні зміни до нотаріально посвідченого договору (укладається окремий договір, який підписується сторонами та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню).

Якщо ж взаємної згоди між батьками не досягнуто з приводу зміни розміру аліментів або якщо виплата аліментів встановлена рішенням суду, то зміна їх розміру можлива тільки у судовому порядку.

Що для цього необхідно?

Платник або одержувач аліментів повинен подати до суду позовну заяву про збільшення або зменшення їх розміру. Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред’являтися до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживання чи перебування відповідача або позивача.

Зверніть увагу!

Позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору.

Важливо!

Позивач повинен довести у суді обставини, що обґрунтовують позовні вимоги (зміну розміру аліментів).

Тобто обов’язково додати відповідні докази, наприклад:

докази зміни матеріального стану (довідки про доходи батьків, кредитні договори, будь-які інші документи, які можуть бути підтвердженням зміни матеріального становища, його погіршення або покращення);

докази погіршення або поліпшення здоров’я (медичні довідки, висновки лікарів, історії хвороби, рекомендації лікарів щодо необхідності лікування);

докази, що підтверджують зміну сімейного стану (наприклад, народження дітей у платника аліментів, додаткові витрати на утримання своїх непрацездатних батьків).

Однак, зверніть увагу на те, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження ще однієї дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Позивач має довести факт погіршення свого майнового стану у зв’язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у свої Постанові від 16.09.2020р. у справі № 565/2071/19.

Оскільки, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Источник

Дитина на утриманні

Збільшення розміру чи зміна способу стягнення аліментів: як ефективніше?

Для захисту права дитини на утримання одержувачі аліментів звертаються до суду з позовами про збільшення розміру або зміну способу їх стягнення. Однак не завжди розуміють, який варіант буде ефективнішим, а деколи взагалі не розмежовують цих понять.

З огляду на прожитковий мінімум

Особа звертається з відповідним позовом до суду тоді, коли вважає, що встановлена сума є недостатньою для розвитку дитини та задоволення її мінімальних потреб, або коли спосіб стягнення аліментів став неефективним з настанням певних життєвих обставин. Наприклад, якщо при постановленні рішення про стягнення аліментів суд виходив з розміру прожиткового мінімуму, то очевидно, що із часом він зростатиме. Як наслідок, суми, що були достатніми у 2012 році, не можуть забезпечувати неповнолітню дитину в 2018-му.

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 №2037-VIII передбачено зміни щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину. Тепер він не може бути меншим від 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Станом на 1.01.2018 для дітей віком до 6 років це 746 грн., від 6 до 18 років — 930 грн.

У зв’язку із цим батьки почали звертатися до суду з позовами про збільшення розміру аліментів з цієї підстави. Однак судова практика у таких справах є неоднозначною.

Деякі суди вважають, що подібні позови потрібно задовольняти. Адже законом визначено мінімальний розмір аліментів і ніхто не має права позбавляти дитину державних гарантій.

Проте існує й протилежна думка. Її прибічники стверджують, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим від указаного у ч.2 ст.182 Сімейного кодексу. При цьому зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Як обґрунтувати позов?

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати:

• стан здоров’я, матеріальне становище дитини і платника аліментів;

• наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх доньки, сина;

• інші обставини, що мають істотне значення (див. серед іншого ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 у справі №145/969/16-ц).

Таким чином, обґрунтовувати позов необхідно не лише змінами у законодавстві, а й іншими фактичними обставинами, які настали після прийняття рішення про стягнення аліментів. Це можуть бути погіршення матеріального становища того з батьків, з ким проживає дитина, втрата ним працездатності, поява додаткових утриманців (догляд за немічними батьками), різке збільшення витрат на дитину тощо.

Водночас потрібно наголосити на об’єктивній можливості платника аліментів сплачувати більше. Зокрема, надати докази покращення його матеріального становища (заняття підприємницькою діяльністю, отримання додаткових неофіційних доходів, продаж або придбання рухомого чи нерухомого майна тощо).

Головна умова обґрунтованості позову: ці обставини не повинні існувати на момент прийняття попереднього судового рішення. Також слід надати докази на користь зазначених обставин: довідки з місця роботи, чеки, квитанції, виписки з медичної картки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо.

Стягнення в інший спосіб

Кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 СК). При цьому одержувач аліментів має право змінити спосіб стягнення. Закон не встановлює обов’язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Отже, якщо суд визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі, позивач може змінити їх виплату на частку від доходу відповідача або навпаки.

У таких випадках потрібно звертати увагу саме на доходи платника аліментів, їх розмір, форму (грошова, натуральна), періодичність надходження. Наприклад, якщо відповідач почав отримувати половину зарплати виробленою продукцією, а сплачує аліменти у частці від доходу, то очевидно, що спосіб стягнення потрібно змінити. Навряд чи отримувати аліменти товарами відповідає інтересам дитини. Або ж коли батько, який раніше сплачував аліменти у твердій грошовій сумі, відкрив бізнес, то є впевненість, що з кожним місяцем він може отримувати більші доходи. Тоді доцільніше, аби він сплачував аліменти у частці від заробітку.

Проте на практиці дуже часто цей позов плутають із позовом про збільшення розміру аліментів. Хоча в позовних вимогах ідеться лише про зміну способу стягнення, однак після аналізу предмета позову стає зрозуміло, що, крім цього, позивач просить про збільшення розміру аліментів.

Наприклад, типовою є ситуація, коли суд постановляє стягувати з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх його доходів. З часом його переводять на менш оплачувану посаду, відповідно, скорочується розмір виплат (в останні 3 місяці — по 700 грн.). Одержувач аліментів звертається з позовом про зміну способу їх стягнення — з частки від доходу на тверду грошову суму — та вимагає, аби щомісячні виплати були встановлені в сумі 2000 грн.

У цьому випадку відбулося об’єднання позовних вимог. Про зміну способу можна було б говорити лише тоді, якби позивач просив про стягнення щомісячно 700 грн. на утримання дитини.

З цією проблемою суди стикаються вже на етапі відкриття провадження, якщо позивач зазначає про звільнення від сплати судового збору в частині вимоги про зміну способу стягнення аліментів. Пізніше виникає ризик задоволення позову лише в частині вимог, тобто суд змінює спосіб стягнення, однак не збільшує розміру аліментів, а фіксує суму, яку платив відповідач останні місяці, з подальшою індексацією.

З огляду на це позивачі при зверненні до суду повинні чітко прописати позовні вимоги та розуміти, які саме правові наслідки для них та їхніх неповня їх належного утримання. При цьому слід виходити з мети, яку ставить перед собою одержувач аліментів: отримати більше коштів чи досягти стабільності їх виплати.

Источник