Творення форм наказового способу
Спеціальні форми наказового способу є лише для 2-ї особи однини (зроби) та 1-ї і 2-ї осіб множини (зробімо, зробіть).
Наказовий спосіб для 1-ї і 3-ї осіб однини та 3-ї особи множини твориться додаванням до дієслова в теперішньому часі або в майбутньому часі доконаного виду частки хай (нехай): хай зроблю, хай зробить, хай зроблять.
Спеціальні форми наказового способу утворюються від основи теперішнього часу.
Для цього від 3-ї особи однини відкидаємо закінчення -є або -ить (пиш-е, підкреслить, сяд-е, стан-е, поміркуй-е, пробачить тощо), потім:
а) під наголосом та після збігу приголосних додаємо особові закінчення -и, -імо, -іть: пиши, пишімо, пишіть; підкресли, підкреслімо, підкресліть; ці закінчення зберігаються й тоді, коли префікс ви- перетягує на себе наголос: випиши, випишімо, випишіть;
б) у решті випадків кінцеві зубні приголосні основи пом’якшуємо, інші — не пом’якшуємо і в 1-й особі множини додаємо закінчення -мо, а в 2-й — закінчення ‘ -те: сядь, сядьмо, сядьте; стань, станьмо, станьте; поміркуй, поміркуймо, поміркуйте; пробач, пробачмо, ї, пробачте.
Отже, у наказовому способі дієслова мають такі закінчення:
Під наголосом та після збігу приголосних
В інших випадках
Дієслова пити, бити, вити, лити в наказовому способі зберігають кореневий голосний и: пий, бий, вий, лий. Дієслово їсти має такі форми наказового способу: їж, їжмо, їжте; тут відбулося чергування звука д (їда) із звуком ж (як у випадку завадити — заважати).
Форми наказового способу на зразок ходім, ходімте, давайте підемо (замість: ходімо), ідіте (замість: ідіть) не є нормативними, вони допустимі лише в розмовному стилі.
Форма 2-ї особи множини наказового способу вживається в разі ввічливого звертання до однієї особи: Не плачте, мамо, не треба (А. Малишко).
При наказовому способі, як правило, вживається звертання: Зеленійте, домі і лужечки, і, орли, здіймайтесь ув імлі, розливайтесь, круті бережечки, по вкраїнській молодій землі! (А. Малишко).
Різних відтінків значенню наказового способу надає вид дієслова. Наказ чи прохання, висловлені дієсловом недоконаного виду, звучать не так категорично, як ті ж наказ чи прохання, передані формою доконаного виду: заходьте і зайдіть, сідайте і сядьте.
Наказові надають відтінку інтимності частки -но, -бо, які пишуться через дефіс: іди-но, розкажи-но, послухай-бо, зачекайте-бо.
Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся
Источник
Дієслово. Наказовий спосіб
Наказовий спосіб
Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:
| 2 ос. | однини | -и | = ø (нульове закінчення) |
| 1 ос. | множини | -ім (о), | -мо |
| 2 ос. | множини | -іть, | -те |
1. Закінчення -и, -ім (о), -іть звичайно бувають:
б) У дієсловах із наголошеним префіксом ви-: вибери, виберім(о), виберіть; вижени, виженім(о), виженіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери, берім(о), беріть; жени, женім(о), женіть.
в) У дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни, кивнім(о), кивніть; крикни, крикнім(о), крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; стукни, стукнім(о), стукніть.
г) У дієсловах з основою на л або р після приголосного: підкресли, підкреслім(о), підкресліть); провітри, провітрім(о), провітріть.
2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній:
а) Після голосних: грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, купуйте; стій, стіймо, стійте; ший, шиймо, шийте.
б) Після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не горб(ся), не горбте(сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте; ознайом, ознайомте; ріж, ріжмо, ріжте; поклич, покличмо, покличте; руш, рушмо, руште; морщ, морщте; повір, повірмо, повірте.
в) Після приголосних д, т, з, с, л, н теж зникає, причому ці приголосні пом’якшуються: сядь, сядьмо, сядьте; трать, тратьмо, тратьте; чисть, чистьмо, чистьте; злазь, злазьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо, визвольте; стань, станьмо, станьте.
Усі ці форми наказового способу дієслів, як видно з ілюстрацій, мають у першій особі множини закінчення -мо, у другій особі – -те.
Примітка 1. Від дієслова їсти наказовий спосіб: їж, їжмо, їжте; від дієслів доповісти, розповісти звичайно вживаються форми: доповідай (від доповідати), розповідай (від розповідати).
Примітка 2. Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бігти — біжи, біжім(о), біжіть; лягти — ляж, ляжмо, ляжте; пекти — печи, печім(о), печіть (пор. теперішній або майбутній час: біжу, ляжу, печу).
Приголосні з, с, х у словах типу казати, писати, брехати в наказовому способі переходять у ж, ш: казати — кажи, кажім(о), кажіть; писати — пиши, пишім(о), пишіть; брехати — (не) бреши, (не) брешіть; пор. теперішній час: кажу, пишу, (не) брешу.
Примітка 3. Усі дієслова із суфіксом -ува- (-юва-) мають перед закінченням наказового способу у (ю): вимірюй, просмолюй, розказуй.
Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся
Источник
СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (дійсний, умовний, наказовий)
Лексичне значення. СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (дійсний, умовний, наказовий) — відношення названої дієсловом дії або стану до дійсності.
ДІЙСНИЙ СПОСІБ виражає реальну дію або стан, які відбуваються, відбувалися чи відбуватимуться, відповідають на питання що роблю? що зробив? що робитимемо? та ін. Зорі світять, серед неба горить білолиций, верба слуха соловейка, дивиться в криницю (Т. Шевченко).
Морфологічні ознаки. Дієслова в дійсному способі змінюються за часами (минулий, теперішній, майбутній), числами (однина, множина), у теперішньому та майбутньому часі за особами (перша, друга, третя), у минулому в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній).
УМОВНИЙ СПОСІБ виражає дію чи стан, бажані або можливі за певних умов , відповідають на питання що зробив би? що робила б? що зробили б? та ін. Пішов би я в Україну, пішов би додому. (Т. Шевченко).
Морфологічні ознаки. Дієслова в умовному способі змінюються за числами (однина, множина), в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній).
Творення. Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би (б), частку пишуть окремо від дієслів, при цьому після голосного вживаємо б, а після приголосного – би (співав би, співала б, співали б).
Частка може стояти після дієслова: Чи жила б Україна без кобзи-бандури? (І. Коваленко) або перед ним: Він би робив, та рукава болять (Народна творчість). Частка би (б) може бути відділена від дієслова іншими словами: Я б навіть сонцю одягнула вінок із житніх колосків! (Л. Рубан).
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ виражає наказ, прохання, пораду, заклик до виконання дії , відповідають на питання: що роби? що зроби? що робімо? що зробімо? що робіть? що зробіть? Чесним словом лікуйся. (В. Кочевський).
Морфологічні ознаки. Дієслова в наказовому способі змінюються за особами (перша, друга, третя) й числами (однина, множина).
Творення. Форми дієслів наказового способу творяться від основ теперішнього і майбутнього простого (доконаний вид) часу. Дієслова наказового способу мають прості форми у І особі множини (ми), ІІ особі однини (ти) та множини (ви). Складені форми мають у ІІІ особі однини (він, вона, воно) та множини (вони).
Дієслова наказового способу утворюються:
закінчення -імо (-ім) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: берімо(ся), розвіймо, зітрімо
Закінчення –и до основи теперішнього часу в дієсловах із наголошеним закінченням або в дієсловах, основа яких закінчується збігом двох приголосних: роби, провітри.
В інших випадках тільки чиста основа: кинь, малюй, дозволь, маж.
Додаємо закінчення –те (-іте) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: беріть(ся), розвійте, зітріть
Він, вона, воно, вони
Спонукальна частка хай, нехай до основ теперішнього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай бере, нехай повернеться
Частка хай, нехай до основ теперішнього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай беруть, нехай повернуться.
У творенні форм наказового способу не вживають дієслово давайте. Вирази типу давайте запишемо, давайте привітаємо не є нормативними.
Стилістичні особливості. Трапляється, що форми одного способу дієслова вживають у значенні іншого:
• форми другої особи теперішнього часу дійсного способу можуть уживатися у значенні наказового за умови, коли наказ не викликає заперечень: Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинку (М. Коцюбинський);
• форми наказового способу можуть уживатися у значенні дійсного, коли йдеться про несподівану минулу дію: Інші бігають, кричать, а ти вечеряти подай, посуд перемий. .. (Панас Мирний);
• форми наказового способу можуть уживатися у значенні умовного: Не будь нас, ніхто б тої науки й не нюхав (О. Довженко),
• неозначену форму дієслова (інфінітив) у значенні наказового способу вживають для підкреслення категоричності: Вирушити негайно;
• для пом’якшення тону наказу, прохання в значенні наказового способу вживаємо форми умовного способу або дійсного. Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки? (М. Коцюбинський).
Источник
Дієслово. Наказовий спосіб
Форму наказового способу дієслова вжито в реченні
Треба бути наполегливим, аби стати успішним.
Нове життя нового прагне слова!
Творімо українське мистецтво разом!
На всі питання шукаємо відповіді у своєму серці!
Позначте речення, у якому дієслово умовного способу вжито в значенні наказового:
Полетіла б я до тебе, та крилець не маю.
Вже б покласти кінець всім незгодам і щоб кожен народ поважать.
Ніжну-ніжну, як подих билини, я хотів би вам пісню сплести.
Я б хотів всі зірки, що над нами, перелити у зірку ясну.
Речення з дієсловом у формі наказового способу є в рядку
Як я люблю спостерігати ці кутки закляклого життя.
Молодість здатна творити щось неймовірне.
Узяв би ту бандуру та й заграв.
Зорями лікуй мене і морем, допотопним зойком журавля.
Речення з дієсловом наказового способу є в рядку
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала.
Блакитна осінь сяє в берегах.
Тішся, дитино, поки ще маленька.
Я б побажав тобі когось отак любити.
У реченні Поспішайте творити добро на землі
підкреслене дієслово вжито
у формі наказового способу
у формі інфінітива
у формі дійсного способу
у формі умовного способу
Виберіть рядок, у якому є лише дієслова наказового способу
кричіть, летімо, зачепить
збережімо, навчіть, читаймо
вивчимо, зліпіть, озеленімо
лящить, узагальнимо, ростіть
Виберіть рядок, у якому в усіх дієсловах наказового способу треба поставити м’який знак
ліз..те, стеж..те, очол..те
порад..те, ріж..те, глян..мо
сяд..те, стан..мо, звуз..мо
перевір..те, віз..міть, визнач..те
Форму наказового способу дієслова вжито в значенні дійсного в реченні
Вона візьми й напиши листа до козаків на Січ.
Прощатиму і зраду, й безнадію, й окриленість, й безкрилля в тобі.
Візьміть хоч не надію, а крихту милої землі.
Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди.
Правильно утворено форму наказового способу дієслова в рядку
Источник
Дієслово: характеристики, підступний наказовий спосіб та дієвідміни
Під час вивчення теми “Дієслово” учні стикаються з величезною кількістю інформації, яку потрібно обов’язково структурувати.
Дієслово – самостійна частина мови, яка означає дію (що робити? що зробити?) або стан предмета (що робиться з предметом?). Наприклад: Сусідка розповідає новини; На вулиці дощить.
Форми дієслова
Характеристики дієслова:
- Вид (доконаний / недоконаний)
- Час (теперішній / минулий / майбутній)
- Спосіб (дійсний / умовний / наказовий)
- Особа або рід (залежить від часу)
Вид дієслова. Доконаний вид означає дію, яка завершена у часі (причому це також стосується і дієслів майбутнього часу). Дієслова доконаного виду відповідають на питання що зробити? у різних формах: скину, прийде, зроблю, заговорить, зістрибнути, відмовити.
Недоконаний вид означає, що дія ще не завершена. Питання – що робити?: говорить, відповідати, мити, роблю.
Спосіб дієслова
| дійсний спосіб | всі питання теперішнього, минулого, майбутнього часу | іду, йшов, буду іти |
| умовний спосіб | Що робив би? Що робила б? | йшов би, пішов би |
| наказовий спосіб | Що зроби? | іди, нехай іде |
Якщо з творенням дійсного й умовного способу проблем зазвичай не виникає, на наказовий спосіб потрібно звернути особливу увагу. У таблиці показано, як утворювати дієслова цього способу:
| Однина | Множина | |
| 1 особа | – (немає цієї форми) | –імо, -мо (робімо, граймо) |
| 2 особа | Закінчення -и або нульове (роби, грай) | –іть, те (робіть, грайте) |
| 3 особа | (не)хай + форма 3 особи теп. часу | (не)хай + форма 3 особи теп. часу |
Дієвідміна дієслів
За закінченнями дієслова п груповані у 2 дієвідміни. Саме від того, до якої дієвідміни належить дієслово, буде залежати, яку літеру писати в особовому закінченні : И чи Е. Порівняйте самі:
| Знати (1 дієвідміна) | Любити (ІІ дієвідміна) | |||
| 1 особа | Зна-ю | Зна- є мо | Любл-ю | Люб- и мо |
| 2 особа | Зна- є ш | Зна- є те | Люб- и ш | Люб- и те |
| 3 особа | Зна- є | Зна-ють | Люб- и ть | Любл-ять |
Дієвідміну простіше за все визначити за формою 3 особи множини (що вони роблять?).
| І дієвідміна | – у ть, – ю ть (повідомляють, гудуть) |
| ІІ дієвідміна | – а ть, – я ть (бачать, біжать) |
Окремо виділяється група дієслів, які не належать до жодної з дієвідмін. Це дієслова дати, їсти, бути і всі дієслова на …повісти.
| Однина | Множина | |||||
| 1 ос. | дам | їм | розповім | дамо | їмо | відповімо |
| 2 ос. | даси | їси | розповіси | дасте | їсте | відповісте |
| 3 ос. | дасть | їсть | розповість | дадуть | їдять | відповідять |
. Утворімо наказовий спосіб дієслів їсти та дати:
Источник
