Поради батькам щодо здорового способу життя

Матеріали для батьків про паганду здорового способу життя дітей та молоді

Брошура «Пдагогічне навчання батьків з питань імунопрофілактики та збереження здоров’я дітей різних вікових груп» передбачає пропаганду здорового способу життя дітей та молоді, через проведення батьківських лекторіїв, конференцій, тренінгів, «круглих столів», лекцій, практичних занять для батьків та учнівської молоді.

Укладач:

Калатур Євгенія Миколаївна – учитель зарубіжної літератури Олександрівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ст. Слов’янського району Донецької області. Спеціаліст вищої категорії. Заступник директора з НВ роботи. Педагогічний стаж – 30 років.

Рецензент:

Литвинова І.М. – начальник відділу освіти Черкаської селищної ради.

Актуальність статті передбачає пропаганду здорового способу життя дітей та молоді, через проведення батьківських лекторіїв, конференцій, тренінгів, «круглих столів», лекцій, практичних занять для батьків та учнівської молоді.

Завдання:

• Охарактеризувати стан здоров’я дітей та підлітків України, повідомити шляхи вирішення цієї проблема завдяки співпраці вчителів та батьків;
• Допомогти усвідомити, що кожна людина повинна дбайливо ставитися до власного здоров’я як головної умови реалізації свого творчого, соціального, інтелектуального, природного та фізичного потенціалу;
• Особливу увагу зосередити на громадянську відповідальність за власне здоров’я та здоровий спосіб неповнолітніх;
• Вести роз’яснювальну роботу щодо зміцнення імунітету та необхідності своєчасних щеплень;
• Пов’язати стан здоров’я людини з різними сферами її життєдіяльності ( здоров’я і навчання, здоров’я і праця, здоров’я і сім’я) та з довго тривалістю життя.

Ключові слова: здоровий спосіб життя , профілактика шкідливих звичок, імунітет, імунопрофілактика, загартування, режим дня, психічна культура, вікові категорії, нервова система дитини, щеплення.

Кожна шоста людина на землі – це підліток. Рішення, які прийматимуть у майбутньому ці молоді люди, щоб зробити навколишній світ, життя людей кращими, залежить сьогодні від тісної співпраці учителів та батьків. Щоб зберегти здобуте і продовжити рух вперед, кожна дитина повинна розуміти закономірності природи, вчитися бути здоровою. Здоров’я людини, тривалість її життя , творче довголіття залежить від неї самої. Відомо, що понад 50% смертності людей припадає на десять найбільш поширених хвороб, які зумовлені шкідливими звичками: тютюнопалінням, вживанням алкоголю, наркотиків, переїданням, стресами тощо. Поширюються інфекційні хвороби: ВІЛ/СНІД, туберкульоз. Шкідливі звички послаблюють імунну систему організму, зумовлюють численні захворювання в тому числі і серед дівчат – підлітків. Дівчата, жінки – це берегині, продовжувачі роду, а пристрасні молоді курці та ті, що вживають алкогольні напої, не можуть народити здорових дітей. В Україні спостерігається високий рівень вживання алкоголю підлітками та учнівською молоддю. Зростає обсяг споживання найпоширеніших міцних, енергетичних та слабоалкогольних напоїв, пива тощо. Розвиток нових економічних відносин, нав’язлива реклама, відносно доступні ціни, легкість придбання та різноманітність асортименту алкогольних виробів роблять їх привабливими для молоді. Молодшає і вік «знайомства» з алкогольними та тютюновими виробами. Початок вживання пива на досить ранній вік ( діти 12 – 13 років), а міцних напоїв – на 14 років. Більше 90% неповнолітніх хлопців та дівчат вже мають «досвід знайомства» з алкоголем. В уявленні багатьох із них куріння, вживання алкогольних напоїв є ознакою стильного життя, що стимулює бажання «йти в ногу» з часом.

Провідною ідеєю спадщини В.О. Сухомлинського є виховання здорового, фізично розвинутого громадянина. Педагог приділяв увагу не тільки режиму дня, загартовуванню організму, зміні фізичної та розумової діяльностей, різноманітним видам спорту, спілкуванню з природою, але й психічній культурі дитини. «Рождение мужчины. Рождение женщины», «Физическая культура», «Режим питания, труда и отдыха», « Берегите нервную систему ребёнка», «Психическая культура» — ось далеко не повний перелік розділів книги «Рождение гражданина». Саме ці прописні істини великого педагога учитель повинен закласти в душі батьків та дітей. Саме виховання відповідального ставлення до свого здоров’я допоможе підлітку в майбутньому. « Хорошее здоровье, ощущение полноты, неистощимости физических сил – важнейший источник жизнерадостного мировосприятия, оптимизма, готовности преодолеть любые трудности», — писа в В. О. Сухомлинський. В зв’язку з екологічно – забрудненим навколишнім середовищем (після аварії на Чорнобильській атомній електростанції) в країні відмічається послаблення у значної кількості людей активності імунної системи і, як результат, — збільшення частоти інфекційних захворювань. Організація та проведення заходів з імунопрофілактики передбачає формуванню у батьків про імунітет та шляхи зміцнення імунітету, збереження здоров’я дитини. З давніх – давен людство страждає через біди, які спричиняють інфекційні хвороби. Від чуми, віспи, холери, черевного тифу, кору в минулому помирало багато народів, А епідемія чуми у ХІХ столітті продовжувалась 50 років. Ще недавно дифтерія була одним із найбільш розповсюджених тяжких дитячих захворювань, яке забирало тисячі дитячих життів. Пандемія грипу 1918 – 1919 років забрала більше життів, ніж перша світова війна. Тепер відомо. Що імунітет – (від латинської immunitos –звільнення від чого – небудь) – це комплекс фізіологічних факторів, які перешкоджають розмноженню мікробів та дії їх на організм. Імунітет може бути вродженим і набутим. Вроджений імунітет залежить від притаманних людському чи тваринному організму властивостей, які придбані ним в процесі довгого еволюційного розвитку. Правильно було б його назвати видовим імунітетом. Завдяки видовому імунітету людина несприятлива до ряду захворювань, які вражають тварин – чума собак, куряча холера, чума великої рогатої худоби, і навпаки, — тварини не хворіють у звичайних умовах черевним тифом, поліомієлітом, кором та іншими інфекційними захворюваннями, до яких сприятлива людина. Наявність видового імунітету висока і зберігається протягом усього життя. Він значно сильніший, ніж всі види придбаного імунітету. Набутий імунітет виробляється протягом усього життя, або після перенесення інфекційного захворювання ( природний набутий імунітет), або після вакцинації ( штучний набутий імунітет). Вченими створено вакцини для профілактики захворюванню віспою, чумою, туберкульозом, дифтерією, кором, правцем, поліомієлітом, бруцельозом та іншими захворюваннями. Захистом людей від інфекційних хвороб шляхом проведення щеплень займається імунопрофілактика. Починати роботу з означеного питання треба за трьома напрямками: організація праці та відпочинку дитини в сім’ї; спілкування батьків з дітьми; спільна діяльність педагогів, батьків та дітей. «Воспитание должно способствовать исцелению человека, избавлению его от недугов» — зазначав В.О. Сухомлинський. Організацію освіченості батьків з проблеми виховання мотивації підлітків до здорового способу життя доцільно здійснювати через: батьківські збори, лекторії, бесіди, дискусії, круглі столи, педагогічні практикуми, консультації, проведення вечорів запитань і відповідей, відкритих виховних заходів спільно з педагогами, батьками та дітьми, перегляд та обговорення відеофільмів, телепередач, Інтернет – роликів, індивідуальних консультацій, зустрічей з лікарями, юристами, психологами, випуск стіннівок. Для медико — педагогічного навчання батьків бажано підбирати теми занять з актуальних питань збереження здоров’я, організації сімейного виховання та формування навичок здорового способу життя дітей та підлітків, висвітлювати питання впливу сімейних традицій, способу життя на здоров’я дітей. Звертаючись до педагогічної спадщини В.Сухомлинського, вражаючими є запропоновані бесіди з батьками: « …каким физическим трудом заниматься подросткам утром, перед завтраком, и днём, после обеда; какой пищей должны питаться подростки, как распределять еду». Педагог рассказывал «… как правильно душать во время отдыха, работы, ходьбы, классных занятий. Учил делать дыхательные упражнения». Батьки мають усвідомити, що для зміцнення імунітету дітей важливе значення має фізична культура, відпочинок на свіжому повітрі, рухливі вправи, прогулянки в парку, біля річки, в лісі. В.О. Сухомлинський рекомендував загартовувати дитячий організм. Влітку – сон на свіжому повітрі, турпоходи, взимку катання на лижах та ковзанах, обов’язково приймати водні процедури у вигляді обтирань, обмивання, душу, купання. Купання у водоймах є найсприятливішим способом загартування. « Единство физической и духовной сфер особенно важно, когда в подростках рождается мужчина и женщина. Чувство собственного достоинства, уважения к себе, которое играет исключительную роль в формировании чистых, благородных морально – эстетических отношений, формируется тогда, когда человек постоянно открывает в другом человеке что- то красивое, морально целое. Лишь при этом условии человек переживает желание быть лучше». Значними навантаженнями на здоров ’я дітей є тривалий за часом перегляд телевізійних передач та захоплення комп’ютерними іграми. Діти повинні усвідомлювати, що тривале зорове напруження, погане освітлення, недотримання правил збереження гарного зору – основні причини розвитку хвороб очей. Одним із основних аспектів формування здорового способу життя є гігієнічне навчання та виховання. Батькам необхідно добре пам’ятати, що найголовніше – зміцнення імунітету дитини від дня її народження. Сповідування принципів здорового способу життя, бажання жити в гармонії з людьми та навколишнім середовищем, уміння створювати собі та іншим добрий настрій, посміхатися і виявляти турботу до навколишніх – все це разом буде чудовим профілактичним засобом від небезпечних хвороб.

Тематика занять з батьками

1. Закони України про відповідальність батьків за виховання дітей.
2. Наркоманія – тяжке захворювання. Причини виникнення, процес лікування, наслідки.
3. Чи треба родині знати про друзів своєї дитини?
4. Репродуктивне та статеве здоров’я підлітків.
5. пияцтво руйнує сім’ю.
6. Роль родини у вихованні здорового громадянина.
7. Спільна діяльність школи та родини щодо формування в учнів потреби у самоосвіті, інтелектуальному, духовному та фізичному розвитку.
8. Виховання гігієнічних навичок у сім’ї.
9. Про родинну демократію.
10. Роль родини в організації дозвілля дитини.
11. Про виховання правдивості та чесності.
12. Режим дня – необхідна і важлива умова виховання.

1. В .А. Сухомлинский. Сердце отдаю детям. Рождение гражданина. Письма к сыну. — К.: «Радянська школа» 1985 – 557с.
2. Указ Президента України « Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадянина від27 квітня 1999 р, №4456/99. – Урядовий кур’єр, 11.05.99р.,№26.
3. Концепція позакласної виховної роботи загальноосвітньої школи // Радянська школа. — № 6, 1996р.
4. С.В. Ковальов. Психологія сучасної сім’ї. – М.: Просвещение, 1985.
5. В. Гебель, М. Геклер. Ребёнок от младенчества к совершеннолетию: Кн. для родителей, педагогов и врачей. – М., 1996.
6. Т.С. Гурлєва. Дівчинка – підліток: проблеми віку і профілактика важковиховуваності: Метод. Посібник. – К.: ІЗМН, 1997.
7. С.В. Кириленко, Н.І. Косарєва. Книга класного керівника. Нормативні документи міністерства освіти і науки України. Додаткові матеріали для організації діяльності класного колективу. – Х.: Торсінг плюс.2005.
8. В. Д. Володин., Н.Н., Иванец., Пемтас В.Е. Профилактика наркомании. Профилактика заболеваний и укрепление здоровья. – 1999.
9. К.Г. Гаркава Знову про здоров’я наших дітей. // Почат. Освіта. 2001. – № 19.
10. Проблеми наркоманії, ВІЛ – інфекції та ЗПСШ в Україні. Інформаційний вісник. №1., 2001.
11. А.Г. Рахманова., Н.А. Чайка. ВИЧ / СПИД: сегодня это должен знать каждый. – Canada AIDS Russia Projekt, 1998.
12. Формування навичок здорового способу життя в дітей та підлітків: навч. Посіб. За ред.. В.Г. Панка. – К.: Ніка – Центр ,2002.
13. С. Панютова. Мне не всё равно, а тебе? Відкритий урок: розробки, технології, досвід. Тов. «Видавництво «Плеяди»., №4.,2012.
14. Д.В. Варивончик. Девіантна поведінка підлітків та ризик соціальних захворювань / сучасні методи залучення до здорового способу життя, профілактики шкідливих звичок та захворювань у дітей та підлітків.
15. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи. О. Яременко, О. Балакірєва, Вакуленко та ін.. – К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000.

Источник

Поради батькам щодо здорового способу життя

Поради батькам під час карантину

Піклуйтеся про фізичне здоров’я дитини

1. Намагайтеся вести здоровий спосіб життя. Створіть у сім’ї атмосферу пошани та здоров’я.
2. Дотримуйтеся режиму, що відповідає вікові дитини, особливо у вихідні дні. Наблизьте його до того режиму дня, до якого вона звикла в дошкільному навчальному закладі.
3. Зробіть активний відпочинок у вихідні дні звичним способом життя родини. Практикуйте виїзди на природу з проведенням рухливих і спортивних ігор за участю всіх членів родини. Пояснюйте дитині правила здоров’язбережувальної поведінки.
4. Використовуйте в оздоровленні дитини засоби природного загартовування: сонце, повітря і воду. Пояснюйте їх позитивний вплив на здоров’я. Загартовувальні процедури виконуйте разом з дитиною.
5. Використовуйте слушну ситуацію, щоб задовольнити цікавість дитини щодо будови і функцій органів та систем організму. Підготуйте ілюстративний матеріал, наукову інформацію, адаптовану до сприймання дитиною дошкільного віку. Ці матеріали є у «Великій енциклопедії для дошкільників», атласі «Людина» (для дошкільників), передплатних виданнях: «Азбука здоров’я”, «Дерево пізнання» тощо.
6. Доводьте дитині на власному прикладі необхідність піклування про організм. Пояснюйте свій стан здоров’я, причини захворювання і способи подолання недуги. Акцентуйте увагу на засобах нетрадиційної медицини (точко-вий масаж, льодотерапія, фітотерапія тощо).
7. Навчайте дитину правил догляду за органами тіла. Під час виконання гігієнічних і загартовувальних процедур використовуйте фрагменти з фольклор-них і літературних творів, дидактичні вправи: «Зроби навпаки» , «Що потрібно, щоб бути чистеньким?», «Що зайве, чому?» тощо.

Бережіть психічне здоров’я дитини

1. Створіть удома спокійну, дружню атмосферу. У разі необхідності робіть ди-тині зауваження коректно, не підвищуючи тону.
2. Будуйте стосунки з дитиною на основі взаємоповаги і взаєморозуміння. Прислухайтеся до думки дитини, надавайте їй змогу вільно висловлювати-ся.
3. Встановіть чіткі вимоги до дитини і будьте послідовними, вимагаючи їх ви-конання.
4. Будьте терплячими стосовно дитини. Контролюйте власні негативні емоції.
5. Заохочуйте допитливість дитини, збагачуйте розвивальне предметно – ігрове середовище сюжетними іграшками, книгами, настільними іграми тощо. Виділіть для дитини, по можливості, окрему кімнату або створіть їй власний дитячий куточок у загальній кімнаті.
6. Поважайте дитину, вірте в її можливості, створюйте умови для її всебічного розвитку. Разом з дитиною відвідуйте дитячі вистави в театрі, переглядайте розвивальні телепередачі, читайте художню літературу. Обов’язково обговорюйте, аналізуйте отриману дитиною інформацію.
7. Розвивайте в дитини впевненість у собі, активність, адекватну самооцінку. Хваліть дитину. Не залишайте непоміченою дію, що її дитина зробила самостійно, доклавши певних зусиль.

Створюйте умови для формування соціального здоров’я дитини

1. Формуйте в дитини навички самообслуговування. Не поспішайте з допомогою, надавайте дитині можливість самій упоратися із завданням.
2. Заохочуйте ігри з іншими дітьми, розширюйте коло спілкування з доросли-ми. Влаштовуючи родинні свята, запрошуйте друзів дитини, активізуйте їх участь у святі. Проводьте конкурси, ігри, що вимагають спільної діяльності дітей, уміння домовлятися, поступатися, розподіляти ролі.
3. Уважно слухайте дитину, коли вона з вами розмовляє. Таким чином вчіть її поважати співрозмовника, встановлювати дружні стосунки з іншими людьми. Не залишайте без відповіді її запитання і прохання. Якщо немає можливості виконати прохання, пояснюйте причину відмови. Пропонуйте альтернативу.
4. Говоріть з дитиною, як із дорослою людиною, про події, що стосуються її, ро-дини, друзів. Обговорюйте конфліктні ситуації, що склалися в дитячому сад-ку , у дворі. Знаходьте шляхи виходу з конфлікту. При цьому звертайтеся до власного досвіду дитини, наводьте приклади з книг, телепередач.
5. Читайте дитині твори соціально – морального змісту (В.Бірюков «Добрі слова», М.Стельмах «Через кладку», В.Сухомлинський «Сильний і мужній» то- що). Турбуйтеся про те, щоб у неї були нові враження. Активізуйте прочитане , акцентуючи увагу на позитивних і негативних рисах характеру героїв, їхніх учинках.
6. Займайтеся з дитиною спільною творчою діяльністю: грайтеся, малюйте, майструйте. Закріплюйте знання про фізичну, психічну та соціальну сфери здоров’я.

Цікаві дані про організм людини

Очі

• Людина кліпає один-два рази за 10 с. Кожне кліпання триває третю частину се-кунди. Це означає, що за 12-годинний день Людина витрачає на кліпання 25 хв. Новонароджені діти взагалі не кліпають і починають це робити орієнтовно з 6 місяців.
• Морква, яка є в щоденному раціоні, допомагає ліпше бачити у темряві. Річ у тім, що вітамін А, на який багата морква, сприяє ефективній роботі паличок сітків-ки. При хворобах очей корисно також їсти капусту та інші зелені листяні овочі.
• Око людини здатне розрізняти 130-250 чистих тонів кольорів і 5-10 млн зміша-них відтінків кольору. Але люди, на відміну від комах, не бачать ультрафіолето-вого випромінювання.
• Повна адаптація ока до темряви займає 60-80 хв.

Ніс

Дихання

• У спокійному стані, лежачи, людина споживає за добу 400-500 л кисню, роблячи 20 вдихів і видихів за хвилину. Для порівняння: частота дихання коня становить 12 дихальних рухів за хвилину, пацюка — 60, а канарки-108.
• Навесні частота дихання в середньому на одну третю вища, ніж улітку.

Нюх

• Людина здатна розпізнати більше відтінків запаху, ніж звуків. Проте вченим важ-ко пояснити, що відбувається, коли людина розрізняє запахи. Однак відомо, що невелика ділянка в задній частині носової порожнини багата на нервові закінчення, які сприймають запахи. Ця ділянка, яку називають нюховим епітелієм, пронизана мільйонами нервових закінчень — мікроскопічними нюховими клітинами. Кожна з них має не менше десятка тоненьких волосинок. Вони постійно зволожуються слизом, який слугує «пасткою» для пахучих речовин. Реагуючи на них, волоски посилають сигнали нюховим клітинам для подальшої передачі по відповідних нервових волокнах (їх називають нюховими нервами). Потім ці сиг-нали передаються в нюховий центр — ділянку головного мозку.
• На основі досвіду, що налічує багато століть, люди виділили шість «основних» запахів: квітковий, фруктовий, неприємний, пряний, смолистий і запах паленого.

Смак

• Вважають, що основних смаків усього чотири: солодкий, солоний, кислий і гіркий.
• На язику міститься близько 9 000 смакових рецепторів. Найоптимальніша температура для роботи – 24 С (ласунам це треба урахувати).
• На солодке ліпше реагує кінчик язика, на кисле – його боки, на солоне — серед-ня частина язика, на гірке — передкоренева частина язика.

Вухо

• Людина схоплює звук через 35-175 мс після того , як він долетів до вуха. Ще 180 -500 мс необхідно вуху для того, щоб «налаштуватися» на прийом даного звуку, досягти найкращої чутливості.
• У внутрішньому вусі близько 25 тис. клітин, що реагують на звук. Діапазон частот, що сприймаються слухом лежить між 16-20000 герц. З віком він скорочується, особливо за рахунок зниження чутливості до високих звуків. До 35 років верх-ня межа слуху падає до 15 000 герц.
• Людина розрізняє 3-4 тис. звуків різної висоти.

Шкіра

• Площа поверхні шкіри дорослої людини в середньому становить близько двох метрів квадратних. Це потрібно знати, коли призначають деякі ліки і лікувальні процедури. Для обчислення площі поверхні шкіри у клініці зазвичай застосовують таку формулу:

площа поверхні тіла =(маса тіла х 4 + 7)/ (маса тіла +90).

• За одну хвилину у шкірі проходить 460 мл. крові.
• У шкірі розташовано 250 тис. рецепторів холоду, 30 тис. рецепторів тепла, 1 млн. больових закінчень, 0.5 млн рецепторів дотику і 3 млн потових залоз.

Серце

• Серце людини виконує велику роботу. За добу воно скорочується навіть у спокійному стані понад 100 000 разів і перекачує понад 15 000 л крові. Під час кожного скорочення серце викидає кров до аорти із силою, яка здатна підняти стовпчик крові на 1.5 м. І так протягом усього життя.
• Серце відпочиває в процесі своєї роботи. Скоротилося, попрацювало 0.3 с. і 0.5-0,6 с відпочиває. Таким чином, серце відпочиває майже 2\3 часу, однак це відбувається в процесі роботи.
• Нормальний пульс у спокійному стані становить 60-80 ударів за хвилину, причому в жінок серце б’ється на 6-8 ударів за хвилину частіше, ніж у чоловіків. (Саме з допомогою пульсу і вираховував час падіння предметів з Пізанської башти Галілей.) Під час важкого фізичного навантаження пульс може пришвидшувати-ся до 200 ударів за хвилину.

Кров

• Загальна довжина кровоносних судин в організмі людини становить близько 100 000 км.
• Ось як розподіляється кров в організмі в стані спокою: чверть загального об’єму міститься у м’язах, друга чверть— у нирках, 15%— у судинах стінок кишківника, 10%— у печінці, 8%- у мозку, 4%- у вінцевих судинах серця, 13%- у судинах легень та інших органів.
• Еритроцити здійснюють дихальну функцію крові, переносячи кисень. Чудовою властивістю гемоглобіну є його здатність створювати нестійке поєднання з киснем — оксигемоглобін. Там, де кисню багато ( у легенях), гемоглобін поєднується з ним; там, де замало (у тканинах), віддає його. Кров фактично містить стільки ж кисню, скільки його має атмосферне повітря.

Шлунок

• Шлунок має гладку зовнішню поверхню і складчасту внутрішню, яка захищена від впливу власних кислотних соків шаром слизу.
• При зруйнуванні слизової оболонки шлунку кислота пропікає в його стінці отвір, і утворюється виразка.
• На повне виведення в кишківник умісту шлунку потрібно від 2 до 6 годин. Їжа , яка багата на вуглець, достатньо 2-х годин, жирна їжа проходить найдовше.

Діти рано починають усвідомлювати статеві відмінності. Вже у віці 2,5- 3 роки вони можуть ставити питання про фізичну статеву різницю. З віком цікавість до тілесних особливостей чоловіків і жінок, до їхніх взаємин, проблем народження дітей зростає . І вона природна. Притаманна дитині здатність до наслідування дозволяє їй рано обрати певний взірець поведінки. Спочатку хлопчик або дівчинка імітує деякі зовнішні ознаки поведінки тієї людини, яка обирає як взірець для наслідування. Потім відбувається глибше прирівнювання себе до особистості людини-взірця. При цьому дитина запозичує не тільки деякі дії та зовнішні відмінні ознаки, але й такі складні якості особистості, як доброта , м’якість, стійкість тощо. З раннього віку взірцем для наслідування хлопчики , як правило, обирають батька, дівчатка — матір.

У дошкільному навчальному закладі дитина поводиться відповідно до своїх уявлень про те, якими мають бути хлопчики та дівчатка. Дівчатка частіше поводяться стриманіше: вони тихіше й боязкіші, відповідальніші й вимогливіші до себе та інших. Хлопчики ж, навпаки, з перших днів поводяться вільніше. Вони більш гомінкі й рухливі. У будь-якій ситуації хлопчики зазвичай швидше знайомляться один з одним, знаходять спільну справу. Вони віддають перевагу спортивним іграм.

Останнім часом психологи та педагоги відзначають зміни у поведінці хлопчиків і дівчаток. Так, дівчатка часом виявляють зухвалу «хлопчачу поведінку». А деякі хлопчики, навпаки, поводяться тихіше, спокійніше.

Як правило, хлопчики і дівчатка в дошкільному віці нібито не помічають одне од-ного і спілкуються окремо. Деякі дівчатка насторожено ставляться до хлопчиків. Вони відчувають не боязливість, а радше деяку недовіру до хлопчиків, чекаючи агресивності з їхнього боку.

У той самий час і дівчатка, і хлопчики виявляють цікавість до поведінки одне одно-го. Неабияку зацікавленість і разом з тим настороженість щодо представників протилежної статі виявляють діти, які не мають братиків і (або) сестричок у сім’ї. та ще коли вони не перебували в групі однолітків дошкільного навчального закладу. Перебуваючи в середовищі дітей, дошкільники проявляють суто «хлопчачі» й «дівчачі» форми поведінки, наповнюючи їх відповідним змістом.

Що робити батькам коли дитині 4-й рік життя?

Для задоволення інтересів своєї дитини про частини тіла, не варто ухилятися від її запитань. Одягаючи дитину, вкладаючи її спати чи купаючи її, завжди називати частини тіла- «голівка», «волосся», «оченята», «вушка», «носик», «ротик», «зубки». Не обмежувати дії дитини, а навпаки, спонукати її оберігати власне тіло. Наприк- лад, покліпати, якщо в очі потрапила порошинка чи вія. Хай вона на власному дос- віді переконається, що очі дуже вразливі. Їх треба оберігати. Так само переконливо потрібно довести значення усіх частин голови. Слід застерегти дитину, щоб вона не брала до рота бруд, незнайому їжу, різноманітні предмети, гучним криком не втом-лювати свій ротик. Не допускати , щоб у носові та вушні отвори дитини потрапляли сторонні предмети. Використовувати кожну слушну нагоду для вправляння органів чуття малюка. Організувати змагання типу «Хто перший почує», «Розпізнай за смаком», «Відгадай за запахом» та ін. Застерігати дитину від травмування різних ді-лянок голови. Пояснювати можливі негативні наслідки. Розказати їх , що голова — це дуже важлива частина тіла, тому треба дбати про неї.

5- й рік життя

Розглянути з дитиною, як її тіло вкрите шкірою, неначе одягом. Вона допомагає дізнатися про все, до чого б людина не доторкнулась. Шкіра, неначе очі. Особливо чутлива вона на кінчиках пальчиків. Доцільно продемонструвати, як можна розпізнати на дотик, наприклад, ложку, відрізнити її від виделки. За нагоди звернути увагу на шкіру як на захисника. Разом з дитиною з’ясувати , що шкіра відчуває холод і спеку, пояснити, щоб дитина знала, як одягатися, виходячи на прогулянку. Розказати дитині, що почервоніння, посиніння, «гусяча шкіра» — це ознака холоду. Волога шкіра, спітніла вказує на тепло. Дати дитині це відчути. Нехай вона з допомогою до-рослих застосовує захист шкіри: вчиться оберігати свою шкіру, помічає зміни в інших і пропонує допомогу — теплий одяг тощо. Чи навпаки — спітніння від спеки — зніми зайвий одяг.

6-й рік життя

Показати дитині, як відчути деякі свої внутрішні органи. Називаючи їх, не варто за-бувати пояснювати дитині, для чого вони служать. Не уникайте дитячих запитань, задовольняйте її інтерес. Потрібно давати доступні та необхідні їй знання. Наприклад, розказати, що серце — головний орган людського тіла. Хай дитина спробує від-чути його стук, знайде де воно. Пояснити: коли серце працює, то людина живе.

Не уникати відповідей, коли дитина хоче дізнатися про відмінність в органах виділення та статі. Саме батька мають пояснити, що і хлопчики і дівчатка відрізняються органами виділення, статурою, рисами обличчя. Правдиво задовольняти інтерес дитини щодо ознак своєї статі, відмінностей статі. Дівчаткам хочеться, зростаючи, стати жінками, а хлопчикам — чоловіками. Статева відмінність проявляється і в зовнішньому вигляді. Купуючи, шиючи дитині одяг, пояснити, чому один з них призначений для дівчаток, інший — для хлопчиків. У дівчаток утримують волосся довшим, прикрашають стрічками, заколками. Хлопчикам волосся підстригають коротше і тому частіше. Дівчатка і хлопчики можуть виконувати різні трудові доручення.

4-й рік життя

Хай дитина пригадає, з яких частин складається голова.

В мене кругла голова:

Ока два і вуха два,

Ніс один і рот маленький,

І волоссячко гарненьке.

Можливо, дитина визначить, для чого потрібні: губи — говоримо, захоплюємо їжу, допомагають говорити; язичок — говорить, співає, смакує, жує, ковтає. Запропонуйте дитині самостійно з’ясувати, чи можна говорити стиснувши губи, зуби, не рухаючи язиком. Через дві дірочки в носі ми дихаємо. Перевіряємо це, стиснувши й відпускаючи ніздрі. У носику є волосинки, що нагадують щіточки. Вони затримують повітря, щоб очистити і зігріти його. Ще є липуча рідина. Вона приклеює до носових волосинок порошинки, які ми вдихаємо з повітря. Поясніть: щоб вільно дихати, треба щодня і у разі потреби чистити ніс. Запропонуйте дитині роби-ти точковий масаж носа, щоб легше дихати і не хворіти — погладжувати, розтира-ти, пощипувати біля крил носа й на переніссі. Коли ніс закладений, то важко дихати. Над носом розміщені «два брати», які «через дорогу живуть, а один одного не ба-чать» ( очі). У них є захисники — повіки та вії. Дитина досліджує, що можуть і для чого потрібні очі: сприймають світло, колір, розмір, відстань; підказують напрям руху рукам, ногам. Хай дитина з’ясує, чи бачить, коли заплющить очі, чи може дістати іграшку , йти в певному напрямку. Загадка: Одне говорить, а двоє слухають, — допомагає згадати, навіщо потрібні вуха: чують і розрізняють звуки. Дослідом перевірте: чи чути із заплющеними очима, вухами, ротом, носом. Можливо, дитина сама зможе з’ясувати, для чого людині голова, чому треба оберігати всі її частини.

5-й рік життя

Дізнайтеся, чи дитина раніше помічала, що все її тіло вкрите шкірою, наче оболонкою. Запропонуйте їй доглядати свою шкіру на руці й на щоці. Шкіра різна чи однакова? Розгляньте разом з дитиною шкіру на пальцях руки, коліні. З’ясуйте, що шкіра не прикріплена до одного місця, вона рухається, зсувається, може розтягуватися і стискатися. Перевірте це разом з дитиною — потягніть за мочку вуха, злегка вщипніть за руку, надуйте щічки. Якщо хоче, нехай згинає ногу в коліні, розтягує губи в усмішку. Дитина практично дізнається про еластичність шкіри. Разом досліджуй-те, що дитина відчуває на дотик до шкіри: притуліть до неї шматочок льоду, вколіть пальчик голкою, потримайте руку біля запаленої свічки, покладіть на шкіру шматочок вати і металу, суху і мокру тканину тощо. Допоможіть дитині переконатися в тому, що шкіра відчуває і впізнає те, до чого торкнулася, а також біль. Запропонуйте пересвідчитися в цьому, заплющивши очі й торкаючись до поверхні предметів. Розгляньте візерунки на шкірі пальців рук і зробіть відбитки фарбою в образному малюнку. Чи впізнає дитина свої відбитки? Пригадайте зовнішній вигляд шкіри різ-них людей. Спробуйте дізнатися за виглядом шкіри ( бліда, червона, нормальна, синювата) — здорова чи хвора людина, який у неї стан: спокійний роздратований, схвильований, збуджений.

6-й рік життя

Із практичного досвіду дитина знає, що є частини тіла, які вона бачить. Поясніть, що ще існують органи тіла, які заховані всередині тіла люди. Зовнішні частини тіла пов’язані з внутрішніми органами. Переконайте дитину в цьому. Запропонуйте ди-тині зробити вдих і видих. Вона показуватиме, як дихає. Щоб усі це помітили, не-хай спробує подихати носом і ротом. Поясніть, що через ніс повітря потрапляє все-редину тіла до легень уже очищеним. Спільно дійдіть висновку, що важливо дихати носом, а не ротом, щоб не забруднювати легені. Дослідіть разом з дитиною, як лю-дина їсть. Знаючи, що язик розрізняє страви на смак, дитина сама визначить, що він ще й подрібнює їжу разом із зубами та слиною. Далі їжа потрапляє у шлунок. Він розміщений всередині в животі. Кожен знайде його місце рукою. Хай дитина сама відчує, як б’ється її серце , приклавши руку. Поясніть, що серце розносить по всьо-му тілу кров, яку вона часто бачила, коли випадково поранилася. Чи здогадується дитина про те, що внутрішні органи треба оберігати не менше ніж зовнішні? Запропонуйте спочатку їй самій подумати, чому і як треба оберігати внутрішні ор-гани. Допоможіть їй зробити відповідні висновки. Узагальніть обстеження дитини, дійдіть висновку, що всі мають однакові органи всередині власного тіла. Дехто з ді-тей називає внутрішні органи, які часто називають дорослі: печінка, нирки тощо. Поділіться досвідом, як потрібно дбати про збереження своїх органів для власного здоров’я та заради довколишніх. Можливо, дитина сама запитає про частини тіла, різні в хлопчиків і дівчаток. В інтимних індивідуальних бесідах задовольняйте її ці- кавість , яка виникла спонтанно. Поясніть їй, що відповідно до статевих органів, з якими народжується дитина, їх поділяють на хлопчиків та дівчаток. А дорослих— на чоловіків і жінок. Так само, як і інші, статеві органи треба оберігати, не проявля-ти надмірної допитливості до них. Разом з дитиною дійдіть висновку, що важливо знати свою стать і з повагою ставитися до протилежної.

Дитино моя, ти знаєш, що ти єдина і неповторна і водночас розумієш, що схожа на інших людей. Наше тіло нагадує мудрий механізм, який може виконувати бага-то різних дій. За його допомогою ми можемо бігати, розмовляти, сміятися, гратися, працювати. В усіх однакова будова тіла: є голова, тулуб, руки, ноги й інші важливі органи. Тобі відомо, що на голові розміщені очі, ніс, рот вуха і волосся. Побесідуй-те про них.

Очі

У кожної людини є очі. Саме вони допомагають їй бачити усе довкола , оскільки є органами зору. Вони бувають різні: великі і маленькі, круглі і продовгуваті, веселі і сумні. А яких чудових кольорів! Адже завдяки райдужній оболонці колір очей може бути блакитним, синім, сірим, зеленим чи карим.

А що ж можуть наші очі? Незалежно від кольору, вони бачать і далеку зіроньку в небі, і близеньку мураху, що повзе по долоні. Коли сонечко сідає за обрій, очі підказують нам, що стало темно, а вранці сповіщають, що настав світлий день. Завдяки очам ми захоплюємося яскравими кольорами веселки, квітів, птахів, одягу людей та іншими цікавими речами, що є довкола нас. Очі допомагають нам побачити великий предмет, маленький, якої він форми: круглий, квадратний, трикутний чи інший. Ми сміливо йдемо дорогою, обминаючи калюжі, ями, велике каміння, піднімаючи ноги перед бордюром, бо очі попереджають нас про небезпеку. Спробуємо заплющити очі й перейти в іншу кімнату за іграшкою. Чи можливо це зробити? Звісно, важко. Отже, очі дуже важливий орган тіла людини!

Усе важливе завжди має охоронців. Очі — не виняток. Безпеку очей пильнують повіки, вії та брови. Потече з чола солоний піт, а в очі не потрапить – зупинять його брови. Спробує комашка залетіти в око — повіки миттєво врятує око. Подме вітер з пилом – у віях заплутається він. Таким чином, наші очі постійно захищені.

Але не можна покладатися лише на природних захисників. Щоб завжди мати здоровий зір, кожна дитина має сама піклуватися про власні очі. Для цього необхідно дотримувати таких правил:

• під час малювання або розглядання книжки сідати за стіл так, щоб світло падало зліва і не світило в очі;
• ніколи не нахилятися низько над книжкою або малюнком;
• увечері вмикати настільну лампу;
• ніколи не малювати і не роздивлятися картинки лежачи;
• не дивитися телевізор більше, ніж півтори години на день.

Ніс

Посередині обличчя є невеликий горбочок рівненький або кирпатенький, який все-редині поділений перетинкою на дві частини. Кожна з них закінчується акуратною дірочкою. Ніс — важливий орган тіла людини. Для чого людині ніс?

1. Через ніс ми вдихаємо свіже повітря, збагачене киснем, видихаємо використане. Отже ніс — орган дихання. Без повітря людина не може прожити навіть кілька хвилин. Дихання не припиняється протягом всього життя.
2. Поки повітря в носі, воно зігрівається. Це береже людину від застуди.
3. Ні очищує повітря, що людина вдихає. На внутрішньому боці носа, вкритому тонким шаром липкої рідини, можна побачити маленькі волосинки. Вони, неначе вартові, затримують пил і мікроби, що потрапляють з повітря.
4. За допомогою носа людина розрізняє приємні аромати квітів, парфумів, смачної їжі та неприємні запахи. Зазвичай людина здатна розрізняти близько 4 000 запахів і тривалий час їх пам’ятати. Отож ніс — орган нюху.

Щоб носик міг виконувати свою роботу, йому необхідно допомагати:

• постійно тримати його в чистоті ( дружити з носовою хустинкою);
• щодня зранку й увечері робити точковий масаж крил носа;
• робити високе вмивання рук і контрастні ванни для ніг (це загальне загартування і, відповідно, дихальної системи);
• не перемерзати і берегтися протягів.

Рот

Настав час поговорити і про рот. Нам без нього ніяк не обійтися, адже говоримо ми за допомогою рота, у нього кладемо смачну їжу, а коли докучає нежить навіть дихаємо ротом. Тож який він, ротик? Що в ньому відбувається?

Рот трохи нагадує будиночок, де є підлога, на якій зручно вмостився язик, стеля — піднебіння, стіни — внутрішній бік щік, двері — губи та зуби. Ми дивимося на себе у дзеркало і бачимо на обличчі гарненькі, червоні губи. За формою губ навіть можна визначити настрій людини. Кутики губ підняті догори, ротик усміхається — у людини гарний настрій. Опустилися кутики губ донизу — засмучена людина. Під час розмови губи дуже старанно нам допомагають. Навіть маму без губ не покличемо. Коли ми їмо, вони акуратно підбирають їжу, завдяки чому ми виглядаємо охайними.

Що ж ховається за губами? Бачимо, що там виблискують два ряди біленьких, рівненьких зубів. Хоча, на жаль, інколи вони бувають і жовтуваті, і з чорними ця-точками, і з дірочками. Тоді їх негайно слід лікувати.

Навіщо ж нам зуби? Зуби допомагають нам чітко і правильно промовляти звуки і слова. Вони потрібні, щоб відкушувати, подрібнювати і пережовувати їжу. Якщо уважно роздивитися, то можна розгледіти, що зуби неоднакові за будовою. Існує чотири види зубів. Гострі різці, що розміщені попереду, відкушують їжу, ікла — з боків, відривають її, а великі й малі кутні зуби перетирають їжу в лемішку. Спочатку в людини виростають молочні зуби. Їх лише 20. Потім вони поступово випадають. На їхньому місці виростають 32 постійних зуби, що розташовані на верхній і нижній щелепах. Щоб зуби були справді здорові й гарні, необхідно про них піклуватися:

• їсти більше сирих овочів і фруктів, нежирного м’яса, сиру, молока;
• не захоплюватися солодощами, особливо тими, що застрягають у зубах та прилипають до них;
• не їсти водночас або відразу холодну і гарячу їжу;
• не розгризати зубами горіхи, кістки, олівці та усілякі тверді предмети. Ними можна пошкодити зубну емаль і навіть зламати зуб;
• ходити й сидіти прямо. Неправильна постава може зашкодити зубам;
• щонайменше двічі на рік відвідувати зубного лікаря. Звертатися до нього за перших ознак хвороби зубів та ясен;
• щодня чистити зуби пастою або порошком (бажано із фтором).
• Ретельно полоскати рот після кожного прийому їжі.

Зуби закривають язик. Він теж багато чого вміє. Найголовніше те, що язик — орган смаку. Завдяки чому ми відчуваємо, що цукерка та печиво солодкі, оселедець — солоний, лимон — кислий. Але є маленька таємниця: не весь язик однаково реагує на смак. Кінчик язика впізнає солодке, бокові його частини — кисле і солоне, а корінь язика — гірке.

Перш ніж розпочати їсти, ми вдихаємо приємний запах смачної їжі й одразу від-чуваємо, як рот наповнюється слиною. Коли ми їмо, язик акуратно перемішує їжу, щоб вона вся змочилася слиною і почала перетравлюватися вже в ротику. Після цього він підштовхує пережовану їжу в горло, щоб її можна було ковтнути.

Дуже активним стає язичок під час розмови. Він без утоми рухається в ротику, тор-каючись кінчиком або спинкою то піднебіння, то зубів. Завдяки цьому у нас вихо-дять різноманітні звуки.

А ще за допомогою рота ми позіхаємо. Це ми робимо мимовільно, зовсім того не бажаючи. Позіхання — глибокий вдих та швидкий видих. Позіхаючи, ми збагачує-мо киснем свої внутрішні органи. Позіхання легко виникає, як наслідувальна дія. Позіхання корисне для здоров’я. Коли ми позіхаємо, наші дихальні шляхи максимально розширюються, мускули розслаблюються. Така собі гімнастика для рота. Потрібно пам’ятати, що при позіханні, вихована людина завжди прикриває рот долонею.

Вухо

Дійшла черга і до вух. Це теж наші помічники! Ми маємо здатність чути і розрізняти звуки, а робимо це саме завдяки вухам, адже вони є органом слуху. Поговоримо про зовнішнє вухо, тобто яке видно у дзеркало. Ту частину вуха, яку ми бачимо, називають вушною раковиною. Вона справді схожа на морську черепашку — мідію. Вушна раковина вловлює звуки. Вуха розрізняють голосний і тихий, дзвінкий і глухий звуки. Ця здатність дуже важлива для розвитку в людей вміння розмовляти.

Для того щоб добре чути , необхідно дотримуватися деяких правил.

• Ніколи нічого не засовувати ні в своє вухо. ні в чуже.
• Не сидіти на протязі, біля кондиціонера, не висовуватися з вікна у транспорті —можна застудити вуха.
• Стежити , щоб під час купання у вуха не потрапляла вода.
• Якщо болить вухо, необхідно одразу ж сказати про це дорослим.
• Не слід кричати нікому в вухо.
• Не бажано слухати гучну музику, бо відомо, що в людей, які працюють в шум-них місцях, погіршується слух.
• Обов’язково треба дивитися на того, з ким розмовляєш. Тоді зрозуміти почуте буде легше.

Волосся

Більше трьох мільйонів волосинок вкривають все тіло людини, крім губ, долонь, і підошов ніг. Більшість з них надто тонкі та короткі й не зберігають тепло організму. Тільки довге волосся, яке росте на голові, утримує тепло. Волосся росте з кореня, що розміщений під шкірою. Від форми волосяного мішечка залежить, яким буде во-лосся. З круглого мішечка виростає пряме волосся, з овального — хвилясте, з плас-кого — кучеряве. Волосся може бути різного кольору (чорного, каштанового, рудо-го, русого, білого та ін.).

Волосся додає краси людині, тому за ним потрібно постійно доглядати:

• голову мити не рідше раз на тиждень;
• щоранку і в міру необхідності розчісувати волосся. Коротке — розчісувати від кореня до кінчиків, а довге — від кінчиків до кореня;
• причісуватися треба лише своїм гребінцем;
• регулярно робити масаж шкіри голови пучками пальців.

Шкіра

Усе тіло людини вкрите шкірою. Шкіра — тоненька оболонка, яка захищає від пошкоджень внутрішні органи, регулює кількість води в організмі, не дозволяє бру-ду і мікробам потрапити всередину, контролює температуру тіла, відчуває дотик, тепло, холод і біль. А тепер поговоримо докладніше про будову і можливості шкіри.

Якщо подивитися на шкіру через збільшувальне скло, то можна побачити на ній маленькі отвори — пори. Коли стає жарко, через них із організму виділяється воло-га, яка , випаровуючись, охолоджує тіло і не дає йому перегріватися. Крім того , че-рез пори виходять з потом деякі шкідливі для організму речовини. На подушечках пальців помітні незвичайні візерунки з рубчиків і канавок. У кожної людини свій власний візерунок. У світі не існує двох людей, навіть близнюків, які мають однако-ві відбитки пальців.

Наша шкіра еластична. Вона може розтягуватися. Якби цього не було, ми не мог-ли б усміхатися, надимати щічки, згинати руки в ліктях, в кисті, а ноги – в колінах, у стопі, і взагалі, вільно рухатися і виконувати багато дій.

Шкіра допомагає нам орієнтуватися в довкіллі. Саме завдяки їй ми відчуваємо, що шерсть в котика м’яка і пухнаста, кактус колючий, лід твердий і холодний, вітер теплий , одяг після дощу мокрий, а на сонці сухий і багато чого іншого. Ми можемо визначати це все навіть із заплющеними очима.

А ще шкіра попереджає нас про небезпеку. Адже стане боляче, якщо торкнутися до гарячої праски, відкритого вогню, гострої голки тощо. Наступного разу вже не схочеться навмисне цього робити ,тому що пам’ять про біль залишається.

За виглядом шкіри можна визначити, чим займалася людина і який у неї стан. Якщо шкіра в хлопчика червона, спітніла, брудна, то, ймовірно, він грав із друзями у футбол і йому не зашкодить трохи відпочити і помитися, адже шкіра любить бути чистенькою. Якщо в дівчинки синювата шкіра, то зрозуміло, що вона дуже змерзла і їй не завадить трохи порухатися або тепліше одягнутися. Якщо на шкірі дитини висипало багато прищів, то її необхідно показати лікарю. Це може бути якась хво-роба.

Таким чином, ми визначили, що шкіра теж дуже важливий для людини орган. І про неї необхідно ретельно дбати.

Внутрішні органи

Ми поговорили про ті органи тіла, які можна побачити. Але ми не схожі на порож-ній м’ячик. Наш організм має складну будову. Усередині тіла теж містяться дуже важливі органи, кожен з яких старанно виконує свою роботу, і тоді ми почуваємося здоровими. Ми їх не бачимо та й відчуваємо, як працюють лише деякі з них.

Легені

Без повітря людина не може прожити і кількох хвилин. Дихати необхідно постій-но, тому що в повітрі міститься кисень, який необхідний для роботи всього організ-му. Ми вже з’ясували , що повітря вдихаємо носом. А куди ж воно йде далі? По спеціальних трубочках — трахеях і бронхах — повітря потрапляє в легені, до речі їх у нас дві:права і ліва.З легенів кисень,який принесло повітря, потрапляє у кров і роз-носиться нею на весь організм. Використане повітря видихається через ніс.

Чи можемо ми відчути, де розміщені легені? Це зовсім неважко. Коли ми вдихає-мо повітря, то складається враження, що у верхній частині тулуба, у грудній клітці, роздувається велика повітряна кулька. Під час видиху вона здувається. Там і розмі-щені легені.

Як і всі органи тіла, легені теж слід берегти, це допоможе запобігти розвитку серйозних захворювань. Що для цього можна зробити?

1. Намагатися менше дихати забрудненим повітрям, не гуляти біля проїжджої час-тини вулиці.
2. Не дихати ротом, оскільки тоді в легені потрапить холодне неочищене повітря.
3. Берегтися від простуди. Менше застуд — здоровіші легені.
4. Ніколи в житті не палити і не вдихати дим від цигарок.

Серце

У грудній клітці кожної людини розміщений дивовижний орган, який працює все життя без зупинок. Це — серце. Можна прикласти долоню до лівої частини грудної клітки і відчути його ритмічний стукіт. Серце, як насос, перекачує кров по організ-му, щоб кисень, який вона несе, потрапив до всіх частин тіла. За розміром цей орган невеликий, його можна порівняти з кулачком. Серце схоже на мішечок, поділений усередині на чотири частини.

Для того щоб серце завжди було здоровим і сильним, необхідно багато рухатися: бігати, стрибати, грати в ігри. При цьому бажано не перевтомлюватися — серце цьо-го не любить. А гарний настрій, добрі стосунки з людьми, дотримання режиму дня, правильне харчування — все це лише на користь серцю!

Кров

Що ж це за кров, яку перекачує серце? Як вона потрапляє до кожного органа тіла? Ми можемо знайти відповідь, уважно роздивитись своє тіло. На ньому обов’язково знайдуться маленькі шрами — сліди від порізів, падінь, травм. І одразу ж згадаємо, як з порізаного пальчика чи розбитого коліна текла червона рідина — кров. Вони, як павутинка, обплітають усі органи тіла, щоб до кожного з них кров могла донести ки-сень і поживні речовини з їжі, яку ми вживаємо.

Шлунок

Для того щоб рости, мати сили бігати, гратися, необхідно годувати свій організм здоровою їжею. Ми вже говорили, що їжа починає перероблятися в роті за допомо-гою зубів і язика. Ми ковтаємо подрібнену їжу, і вона спускається стравоходом до шлунку. Він нагадує мішечок. Зубів у шлунку немає! Тому дуже важливо ретельно пережовувати їжу, коли вона ще міститься в ротовій порожнині, оскільки в шлунку їжа перемішується зі шлунковим соком, перетворюється на пів рідку лемішку і по-чинає перетравлюватися. Якщо у шлунок потрапляє погано пережована або неякісна їжа, він не може з нею впоратися і починає боліти. Тоді ми швидко визначаємо, де він розміщений: всередині живота, трохи нижче ребер.

Шлунок час від часу скорочується і проштовхує їжу в кишківник. Через його стін-ки всі поживні речовини всмоктуються в кров.

Источник