ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ СУЧАСНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ СУЧАСНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
Актуальність . Сучасне покоління не надто знає ться в питанні здорового способу життя. Наркоманія, паління, вживання алкоголю – дуже часто вважається кращим проведення часу серед частини юнаків та дівчат.
Ступінь досліджуваності проблеми . На сучасному етапі розвитку суспільства основним напрямом виховного процесу є формування у дітей та студентської молоді моральних цінностей. Цілісність особистості молодої людини проявляється насамперед у взаємодії психічних і фізичних характеристик організму. Здоровий спосіб життя передбачає поєднання роботи та відпочинку, оптимальне харчування, фізичну активність, дотримання гігієни, відсутність шкідливих звичок, а також доброзичливе ставлення до оточуючих. Інші складові здорового способу життя містять різноманітні елементи, що стосуються всіх сфер здоров’я – фізичної, психічної, соціальної і духовної.
Мета і методи дослідженн я. Здоровий спосіб життя формує у людини вміння розумно ставитися до свого здоров’я, фізичної та психічної культури, загартовувати свій організм, вірно організовувати працю і відпочинок. Одне з важливих завдань – виховати фізично, морально, соціально, духовно здорову людину Здоров’я учнів та студентів – основа розвитку держави.
Сутність дослідження . Процес виховання свідомого ставлення молоді до власного здоров’я, здоров’я інших людей здійснюється шляхом передачі знань і формування умінь і навичок зміцнення та збереження здоров’я, виконання практичних дій здорового способу життя.
Для покращення стану здоров’я та пропаганді здорового способу життя треба ознайомлювати молодь з основами здорового стиля життя та формувати свій стиль здорового життя.
Сьогодні майже 70% учнів та студентів мають відхилення у здоров’ї. Тільки за останні 5 років майже 50% були віднесені до спеціальних медичних груп за станом здоров’я . Розглянемо, що ж таке здоров’я?
Здоров’я – сукупність фізичних, духовних, соціальних якостей людини, що є основною її довголіття і необхідною умовою здійснення творчих планів, умовою високої працездатності, створення міцної сім’ї, народження і виховання дітей.
Розглядаючи поняття здоров’я, можна виділити наступне, що це висока працездатність, гарний настрій, упевненість у собі. Фізичне — дає гарне самопочуття, бадьорість, силу. Психічне — дарує спокій, чудовий настрій. Соціальне — забезпечує успішність у навчанні. Для того. щоб зберегти своє здоров’я, треба дуже багато працювати над собою.
Здоровий спосіб життя – це практичні дії, спрямовані на запобігання захворювань, зміцнення всіх систем організм й поліпшення загального самопочуття людини. Головне – замислитися про наслідки своїх дій. Зрозуміло, що для того, щоб бути здоровим, потрібно докласти певних зусиль і не набувати шкідливих звичок. Якщо є із якихось причин вони вже є, то треба вжити заходи, аби їх позбутися.
В основі здорового способу життя лежать такі принципи, як правильне харчування, оптимальний руховий режим, особиста гігієна, відсутність шкідливих звичок та позитивні емоції. Для цього краще виконувати наступні вимоги: вживати стільки їжі, стільки потрібно для добової енерговитрати організму; їжа повинна бути корисною; враховувати співвідношення жирів, білків, вуглеводів,вітамінів, мікроелементів, відповідно до віку учня (студента);
Звички, які завдають шкоди здоров’ю, життю людини або не відповідають нормам суспільства, в якому живе людина – шкідливі. Найбільш шкідливими звичками, які можуть сформуватись у юнацькому віці, є куріння та вживання алкоголю, наркотичних речовин. Саме ці звички згубно впливають на організм.
Алкоголь помітно знижує розумову і фізичну працездатність, гостроту зору, погіршує координацію рухів і точність виконання різних дій, що нерідко призводить до тяжких травм і нещасних випадків. Щороку у мільйонів людей у світі виникають різні захворювання через куріння, серцево-судинні, дихальних шляхів, тощо.Незважаючи на це, така сама кількість населення починає палити. За останні 10 років серед підлітків спостерігається початку куріння у віці 10-11 років, а до 15-16 років кількість курців досягає 50% хлопці та 30% дівчата.
Близько 10-15%курців набули цю звичку у віці 11-14років, 65-76% — у 15-18років. У таких людей, починаючи із 65 років, удвічі збільшується шанс померти він інфаркту і втричі від інсульту, ніж у некурців того ж самого віку.
Лист тютюну містить нікотин, вуглеводи, білки, ефірні олії, синильну кислоту, аміак, азот, етилен, окис вуглецю, вуглекислий газ. Під час згоряння цигарки до 50% нікотину разом із димом потрапляє у повітря і вдихається некурцями, 25% руйнується під час згорання тютюну,близько 20% потрапляє в організм. Людина, яка викурює щоденно 1 пачку цигарок, протягом року вводить в організм майже 300 г дьогтю. Тютюновий дим є сильнодіючою сумішшю шкідливих газів, смоли, та твердих речовин. До нього входить нікотин, сильна судинна отрута, тютюновий слиз, безліч сильнодіючих канцерогенів та атерогенів, тобто речовин, які спричинюють рак та атеросклероз. Він складається із основного диму (що вдихає і видихає курець) та больового (того, що безпосередньо виділяється з кінця підпаленої цигарки і який ми вдихаємо у товаристві курців).
Коли курець вдихає цигарковий дим, смоли та інші шкідливі речовини, вони осідають у відгалуженнях голкоподібних бронхіальних труб у легенях, де є відповідні умови для появи передракових змін. Крім цього. смоли й дим ушкоджують слиз та віки епітелію у бронхіальних трубах.
Для того щоб загальний стан здоров’я молоді не був складним, потрібно здійснити низку заходів, спрямованих на посилення законодавчих обмежень і заборон щодо куріння та вживання алкоголю у громадських місцях, реклами відповідних торгових марок; обмеження часу продажу алкоголю, посилення відповідальності за продаж тютюнових та алкогольних виробів неповнолітнім. Необхідно активізувати в усіх установах і організаціях, причетних до роботи з молоддю, пропаганду шкоди курінню, вживання алкоголю, корисності фізичної активності, раціонального харчування, ведення здорового способу життя, запровадити на всіх каналах мовлення, засобах масової інформації соціальну рекламу, спрямовану на формування здорового способу життя та запобігання недбалому ставленню до свого здоров’я. Будь-яка робота щодо пропаганди здорового способу життя направлена на вирішення важливої задачі, основна мета якої – збереження майбутнього нації!
Студентська молодь є майбутніми батьками, саме тому для них здоровий спосіб життя має бути основою життєвих позицій. Відомо, що діти фіксують у своїй свідомості атмосферу, яку створюють батьки при спілкуванні між собою та з оточуючими. Принципи, якими керується родина, активно закладаються в основу ставлення до життя дітей. Зробивши опитування щодо поглядів студентів на здоровий спосіб життя, можна зробити наступні висновки: вести здоровий спосіб життя для студентів означає: займатися спортом –40 %; не мати шкідливих звичок – 35 %; правильно харчуватися – 20 %; двічі на рік обстежуватись у лікаря – 5 %. Стосовно причин, які заважають вести здоровий спосіб життя були названі відсутність часу, вплив однолітків, лінь та особисті труднощі й проблеми.
Висновки . Покращенню здоров’я можна навчитися в навчальному закладі, від батьків і друзів, слухаючи радіо. Проте навчитися цьому людина може лише сама. Також педагогам треба приділяти ще більше уваги здорового способу життя серед студентів, оскільки саме вони в майбутньому своєю поведінкою повинні вчити дітей як бути здоровими і цінувати своє здоров’я.
Найбільше багатство – здоров’я.
- Полулях А. Формування здорового способу життя школярів засобами фізичного виховання в умовах ступеневої освіти/ А.Полулях// Фізичне виховання в школі. – 2002. — №4.
Источник
Формування здорового способу життя студентської молоді
Ще задовго до появи поняття «здоровий спосіб життя» вчені минулого високо оцінювали його значення. Так, Гіппократ, який за глибиною мислення випереджав свій час, стверджував, що більшість хвороб виникають від дій, вчинків, думок людини, умов її життя, природних факторів. Крім того, він наголошував на взаємозв’язку між конкретним оточуючим середовищем, якістю праці, побутом, схильністю особистості і можливістю захворювання. Проте лише у другій половині ХХ століття виникло реальне підґрунтя для розвитку даного поняття, що надало можливість здійснення аналізу сутності та розкриття наукового змісту здорового способу життя.
В медичному контексті здоровий спосіб життя являє собою гармонійний режим поєднання роботи та відпочинку, оптимальне харчування, фізичну активність, дотримання гігієни, відсутність шкідливих звичок, а також містить найважливішу складову – доброзичливе ставлення до оточуючих і до життя взагалі в будь-яких його проявах.
Всесвітня організація охорони здоров’я характеризує здоров’я як стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя. За даними цієї організації здоров’я людини на 50-55 % визначається умовами і способом її життя, на 25% – екологічними умовами, на 15-20% воно обумовлено генетичними факторами і лише на 10-15% – діяльністю системи охорони здоров’я. Очевидно, що першорядна роль у збереженні і формуванні здоров’я належить самій людині, її цінностям та установкам, ступеню гармонізації її внутрішнього світу та відносин з оточенням, її особистого способу життя.
Складові здорового способу життя – фізичне виховання і спорт, раціональне харчування, відповідальність кожного за стан свого здоров’я.
Фізична активність є одним з ключових аспектів здорового способу життя. Вона робить людину не тільки фізично привабливішою, але й істотно покращує її здоров’я, позитивно впливає на тривалість життя, в першу чергу активної її частини. Як фізіологічний процес фізична активність властива будь-якій людині. Вона може бути низькою, якщо людина усвідомлено або вимушено веде малорухливий спосіб життя і, навпаки, високою, наприклад, у спортсмена. Низька фізична активність (гіподинамія) може бути причиною розвитку м’язової атрофії. Якщо гіподинамія поєднується з погрішностями в харчовому раціоні (прийом висококалорійної їжі у великій кількості), це неминуче приведе до розвитку ожиріння.
Висока фізична активність супроводжується збільшенням м’язової маси (гіпертрофією), зміцненням кісток скелета, підвищенням рухливості суглобів.
Доцільно дотримуватись оптимальної фізичної активності, яка дозволяє людині зберігати або покращувати своє здоров’я, знижувати ризик виникнення захворювань, в тому числі, і фатальних.
Оптимальна фізична активність може бути досягнута за рахунок ходьби, бігу, занять рухомими видами спорту, танцями, а також виконанням гімнастичних вправ. Фізична активність стимулює не лише стан здоров’я, але пробуджує в людині прагнення жити, рухатись, робити добро, бути активним членом здорового суспільства. Тому в процесі навчання вкрай необхідно у студентів постійно формувати не лише потреби, але й навички здорового способу життя. Фізична культура – це не лише спорт, перемоги та змагання, але й спосіб підтримання духовного життя людини, її прагнення до досконалості та здоров’я.
Що стосується харчування, то слід зазначити, що воно забезпечує організм енергією, яка вкрай необхідна для процесів життєдіяльності молодої людини. Відновлення клітин і тканин в організмі відбувається за рахунок надходження з їжею пластичних речовин – білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин. Крім того, їжа – джерело утворення ферментів, гормонів та інших регуляторів обміну речовин в організмі.
Харчування обов’язково має бути раціональним, тобто правильно організованим, із вмістом в раціоні оптимальної кількості харчових речовин, необхідних для розвитку і життєдіяльності організму, з дотриманням режиму харчування. Раціональне харчування забезпечує нормальну життєдіяльність організму, високий рівень працездатності і стійкості до несприятливих факторів навколишнього середовища, максимальну тривалість активного життя. Прийом їжі у відповідний час є вкрай важливим, адже виробляється умовний рефлекс у діяльності травних залоз шлунка. Не дотримання режиму харчування призводить до порушення нервової і гормональної регуляції складних біохімічних і фізіологічних процесів, що лежать в основі травлення.
Щодо третьої складової здорового способу життя – відповідальності кожного за стан свого здоров’я, то, в першу чергу, береться до уваги відсутність шкідливих звичок, дотримання правил особистої гігієни, здійснення самоконтролю. Самоконтроль постає найефективнішим методом у процесі формування здорового способу життя молодої людини, адже включає систему спостережень за своїм здоров’ям, фізичним розвитком, функціональним станом, перенесенням навантажень.
У процесі здійснення самоконтролю враховують суб’єктивні та об’єктивні дані. Об’єктивними вважають: антропометричні показники – зріст, масу тіла, окружності; частоту серцевих скорочень; показники сили; дані функціональних проб серцево-судинної, дихальної, нервової систем, нервово-м’язового апарату, результати тестування. До суб’єктивних даних відносять самопочуття, апетит, настрій, почуття втоми, відчуття працездатності, ставлення до оздоровчих занять, порушення сну тощо.
З метою розуміння системи виховної роботи з формування здорового способу життя серед студентської молоді варто визнати, що вплив економічної складової на загальний стан здоров’я та спосіб життя молоді є визначальним. Матеріальне становище сьогодні безпосередньо позначається на можливості родини щодо збереження здоров’я своїх дітей, своєчасного їх діагностування та необхідного лікування. Фінансовий стан більшості сімей й незначні особисті доходи молодих людей значно обмежують їхні можливості щодо якісного харчування, занять спортом, культурного та змістовного дозвілля, оздоровлення. Типовою стратегією життя в молодіжному середовищі стає «стратегія виживання». І хоча молодь і називає здоров’я своєю цінністю, проте тільки третина молодих людей вважає, що вона добре піклується про своє здоров’я. При цьому основними заходами для підтримання здорового способу життя вони вважають активний відпочинок на природі, оптимальний режим праці та відпочинку та відмову від вживання міцного алкоголю.
Формування здорового способу життя студентської молоді – складний процес, який потребує активної участі в ньому якнайбільшої кількості людей: це і батьки, і викладачі, і вихователі гуртожитків, і насамперед – самі молоді люди. Якщо розглядати цей процес в сім’ї, то в більшості випадків він зводиться до виховання навичок гігієнічної поведінки та профілактики шкідливих звичок. Відомим є той факт, що з метою прищеплення здорового способу життя батьки в процесі виховання власних дітей застосовують різні психологічні механізми. Перш за все, це механізм підкріплення – батьки використовують заохочення (або покарання) тієї поведінки дитини, яку вони вважають правильною чи неправильною. У свідомості дитини формується певна система ціннісних норм, стандартів і життєвих планів, дотримання і прагнення реалізації яких для неї поступово стає внутрішньою потребою. Якщо ці стандарти і плани реалістичні, то, досягаючи їх, дитина, а згодом і доросла людина, підвищує рівень власної самоповаги, формує позитивний «Я-образ». В тому випадку, коли стандарти і плани батьків не відповідають наявним можливостям дитини, не враховують її власних інтересів і схильностей, у разі невдачі у дитини виникають труднощі із самовизначенням, втрачається віра в себе, знижується рівень самоповаги. Питання можливості (або неможливості) вести здоровий спосіб життя є суб’єктивним, бо воно, перш за все, детерміноване ступенем усвідомлення особистістю важливості дій в цьому напрямі. Навіть при відсутності деяких об’єктивних умов (комфортне житло, належне харчування, достатній дохід тощо) особи з високим рівнем свідомості стосовно здорового способу життя прагнуть багато чого робити заради власного здоров’я. І навпаки, за достатньо об’єктивних умов нестача особистісних стимулів знижує бажання бути здоровим.
Беззаперечним є той факт, що роль сім’ї у формуванні здорового способу життя молодої людини є важливою і вирішальною. Сім’я формує власний спосіб життя, мікрокультуру, основою якої виступають цінності і елементи культури суспільства або окремих його соціальних груп. Дитина включається в сім’ю з дня її народження, коли вона є найбільш сприйнятливою до виховних впливів (як свідомих з боку батьків, так і внутрішньосімейної атмосфери в цілому). Фактично, сім’я є першою ланкою між людиною і суспільством, яка передає від покоління до покоління певні соціальні цінності, що на суб’єктивному рівні виступають як ціннісні орієнтації членів сім’ї.
Важливими індикаторами духовного здоров’я студентства постають рівень та структура культурних запитів та потреб, а також наявні можливості для їх задоволення. Аналіз опрацьованих літературних джерел свідчить про те, що переважна більшість молодих людей має невисокий рівень культурних потреб, які задовольняються, як правило, непослідовно та епізодично. Причому зводяться такі потреби, частіше за все, до найбільш простих та невимогливих проявів, задоволення яких не потребує організаційних, інтелектуальних чи вольових зусиль: це перегляд телепрограм, «спілкування» з комп’ютером, дискотеки і т.п. Водночас відвідування виставок, музеїв, концертів класичної музики, що потребує певного рівня духовної компетенції, не є поширеним способом проведення дозвілля.
Відбувається прагматизація свідомості молоді, утиск духовних джерел життя. Можна взяти до уваги матеріальну скруту, нестачу коштів, що ніби то зсуває культурні уподобання у бік спрощених за змістом і формою видів дозвілля. Проте, на наш погляд, не слід очікувати, що покращання матеріальної ситуації автоматично сприятиме підвищенню духовних характеристик молоді. Руйнацію духовних засад суспільного життя не можна подолати лише суто економічними методами.
Проте, сімейно-побутова культура молодої людини формується під впливом не тільки сім’ї, а й найближчого оточення – друзів, знайомих, викладачів навчальних закладів тощо. Так, у навчальних закладах варто здійснюватися постійну та цілеспрямовану роботу з молоддю в напрямку формування здорового способу життя, стимулювали їх пізнавальну діяльність, впливати на мотиваційну сферу, не залишати байдужими, заохочувати переглядати пріоритети власного життя. Але багато чого у визначенні способу життя залежить й від самої людини, її особистих якостей, рівня загальної культури.
Людина, яка веде здоровий спосіб життя, легше витримує стреси, психоемоційні перевантаження, ефективніше захищається від негативного впливу довкілля.
Проблема формування здорового способу життя студентської молоді в Україні набуває особливої гостроти, оскільки сучасна ситуація щодо стану здоров’я молодих людей характеризується високими показниками захворюваності та морально-духовною кризою. Тому, дбайливе, відповідальне ставлення до власного здоров’я постає одним з пріоритетів сучасного суспільства, а здоров’я вважається головною суспільною цінністю. Проте не всі молоді люди достатньо поінформовані про здоровий спосіб життя, а деякі свідомо ним нехтують.
На нашу думку, процес виховання свідомого ставлення студентства до власного здоров’я, здоров’я інших людей варто здійснювати шляхом передачі знань і формування умінь і навичок зміцнення та збереження здоров’я, виконання практичних дій здорового способу життя. Саме в молоді роки відбувається сприйняття певних норм та зразків поведінки, усвідомлення потреб та мотивів, визначення ціннісних орієнтацій, інтересів та уявлень. Поведінкові чинники можуть бути як сприятливими, так і шкідливими для здоров’я, що залежить від вибору способу життя конкретною особою. Щоб вплинути на поведінку людини, необхідні зусилля з боку сім’ї, суспільства і безумовно самої людини. Тому так важливо проводити в життя послідовну систему активних дій усіх учасників навчально-виховного процесу. Сам процес має бути спрямований на створення здорового середовища для формування таких важливих життєвих навичок, які ведуть до збереження, зміцнення та відтворення здоров’я і орієнтують на утвердження здорового способу життя, розвиток духовно, психічно, фізично та соціально здорової особистості.
Список використаних джерел
1. Постанова ВРУ «Про рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні «Молодь за здоровий спосіб життя»». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011. – № 24. – С. 173.
2. Амосов Н.М. Енциклопедія Амосова. Алгоритм здоров’я. Людина і суспільство / Н.М. Амосов. — М: ТОВ «Вид-во АСТ», 2007. – 464 с.
3. Бондаренко О.М. Цінність здоров’я серед пріоритетів студентської молоді/ О.М. Бондаренко, М.Г. Чобітько // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка «Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини», 2010. – Випуск 3. – С.160–166.
4. Бутов Р.С. Здоровий спосіб життя, як один з основних чинників збереження та зміцнення здоров’я / Р.С. Бутов // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка «Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини», 2009. – Випуск 2. – С.144–146.
5. Черній В. Історичні аспекти розвитку поняття здорового способу життя. / В. Черній // Проблеми формування здорового способу життя молоді: Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, магістрантів та аспірантів: Під заг. ред. Сіренко Р.Р. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2011. – С. 57-63.
6. Шлозберг С. Про здоровий спосіб життя / С. Шлозберг, Л. Непорент — М: . Ізд. дом «Вільямс», 2009 – 256 с.
Источник
