Формування здорового способу життя у дітей дошкільного віку
| Дата конвертації | 05.05.2017 |
| Розмір | 9,55 Kb. |
| Тип | Темочка |
| Євгенія Ісаенкова Я не боюся ще і ще раз повторити: турбота про здоров’я — це найважливіша праця вихователя. В. О. Сухомлинський. В останні роки спостерігається величезний інтерес до проблеми індивідуального здоров’я людини. Особливе занепокоєння викликає здоров’я наших дітей, т. К. Дані фізичного стану свідчать, що здоров’я нашого підростаючого покоління далеко не відповідає ні потребам, ні потенційним можливостям сучасного суспільства. Поняття «здоров’я» має безліч визначень. Але найпопулярнішим, і, мабуть, найбільш ємним слід визнати визначення, дане Всесвітньою організацією охорони здоров’я: «Здоров’я — це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб або фізичних дефектів» (Е. І. Торохова, 1999) . Формування здорового способу життя має починатися вже в дитячому саду і необхідно пам’ятати, що спосіб життя людини не складається сам по собі в залежності від обставин, а формується протягом життя цілеспрямовано і постійно. Однією з основних цілей дошкільного закладу є створення умов, що гарантують формування і зміцнення здоров’я вихованців. Основним із засобів реалізації цього завдання є формування культури здорового способу життя (ЗСЖ). Роботу по формуванню звичок ЗСЖ необхідно реалізовувати в чотирьох напрямках: в роботі з дітьми, в організації здоров’язберігаючих простору, у взаємодії з батьками та педагогами. Взаємодія з педагогами здійснюється через спільне проведення для дітей свят і дозвілля, отримання необхідних консультацій, організацію музичного супроводу і методичних рекомендацій. Організацію педради і підбором літератури в методичному кабінеті. Взаємозв’язок з батьками здійснюється в їх залучення в дозвільні та оздоровчі заходи дитячого садка — підготовку і проведення свят, дозвілля, виставок, спортивних змагань, театралізованих вистав. Важливою умовою ефективної виховно-освітньої роботи з метою підвищення знань батьків про ЗСЖ є організація для них консультацій, практичних занять та наочної агітації. Залучення батьків до поповнення ПРС. У поняття здоров’язберігаючих простору входять :. — покращена якість повітряного середовища на території і в приміщеннях дитячого садка (повітряний басейн захищають насадженням комбінованих деревно-чагарникових смуг, які, в свою чергу, не ускладнюють проветриваемость ігрових майданчиків; в приміщеннях проводять регулярні односторонні і наскрізні провітрювання, обробляють приміщення апаратом «Кварц» ); — гартують процедури водою і повітрям (повітряні процедури після сну, світлоповітрянні ванни під час прогулянок в теплу пору року, умивання прохолодною водою, сольові ванни для ніг, контрастне загартовування кистей рук, полоскання рота після прийому їжі, босохожденіе по масажних килимків і мокрим рушником, точковий масаж стоп); — за медичними показаннями проводять заняття ЛФК (лікувальний і оздоровчий масаж, аромо- і фітотерапію); — створення ПРС в групі (обладнають куточки здоров’я, книжкові куточки оформляють розмальовками і дидактичними іграми по темі, альбомами з фоторгафии дітей прогулянок, гартують і ін.). Складовою частиною здоров’я зберігаючою простору є виставки літератури за темою, а так само плакатів, виконаних спільно з дітьми, інформаційні стенди для батьків. Заняття з дітьми повинні бути систематичними і комплексними, викликати у дитини позитивні емоційні реакції, і проводиться в ігровій формі. Крім того, матеріали подібних занять повинні знаходити відображення в усіх режимних моментах (навчальних заняттях, режимі дня, заняттях фізичною культурою, виховних заняттях, в заходах загального масштабу для всього дитячого садка). Тому-дитячий садок має бути «школою здорового способу життя» дітей, де будь-яка їхня діяльність носить оздоровчо-педагогічну спрямованість, сприяє вихованню у них звичок, а потім і потреб до здорового способу життя, формування навичок прийняття самостійних рішень щодо підтримки і зміцнення свого здоров’я. Робота з дітьми спирається на наступні общедидактические принципи: — принцип науковості і достовірності — зміст відомостей пропонованих школярам, має грунтуватися на наукових фактах, особистому досвіді і чуттєвих відчуттях дітей. — принцип доступності — пред’являється інформація адаптована до сприйняття дошкільнят. — Принцип наочності і цікавості — освітній матеріал повинен викликати у дітей інтерес і емоційний відгук. — принцип природосообразности — форми і методи формування уявлень про ЗСЖ у дошкільнят визначені на основі цілісного психолого-педагогічного знання про дитину, особливості розвитку його пізнавальної діяльності. — принцип індивідуально-диференційованого підходу — педагогічний процес орієнтований на індивідуальні та типологічні особливості особистісного і пізнавального розвитку кожної дитини і групи в цілому. — принцип комплексного і інтегративного підходу — формування уявлень про ЗСЖ здійснюється через різні види діяльності дітей в системі виховного та освітнього процесів, передбачається використання різних видів і форм роботи з дітьми, педагогами та батьками, завершеність кожного виду роботи і моніторинг результатів. — принцип активності і свідомості — формування суб’єктивної активності дитини в плані усвідомлення впливу різних чинників на здоров’я і необхідності поведінки, спрямованої на зміцнення здоров’я. У роботі з дітьми використовують такі групи методів: Наочні методи включають спостереження, демонстрацію, перегляд відео матеріалів, ілюстрацій, виставки робіт з образотворчої діяльності, виставки плакатів. Безпосереднє сприйняття об’єктів, явищ під час спостережень сприяє розвитку у дошкільнят сприйняття і розумової діяльності. Демонстрація передбачає показ способів дії в ситуаціях, спрямованих на зміцнення здоров’я та формування практичних навичок ЗСЖ. Перегляд відеоматеріалів сприяє формуванню правильної самооцінки дошкільників і закріпленню правильних уявлень про ЗСЖ. Розширює арсенал засобів впливу і наочна агітація у вигляді плакатів з тематики ЗСЖ. Словесні методи включають розповіді педагога, бесіди, пояснення, методи проблемного навчання. Розповіді та бесіди слід направити на повідомлення дошкільнятам необхідних відомостей про здоров’я і ЗСЖ, уточнення і систематизацію наявних уявлень. Бесіди можна супроводжувати дослідами і спостереженнями дітей. Пояснення проводять з метою роз’яснення впливу різних чинників навколишнього середовища на здоров’я, для встановлення взаємозв’язку між різними проявами ЗСЖ і здоров’ям. Моделювання поведінки дітей в умовах навколишнього соціального середовища міста сприяють пред’явлення проблемних ситуацій, постановка ситуаційних завдань, проблемні питання, що сприяє самостійного вибору дошкільнятами альтернативних рішень і планування діяльності. Практичні методи включають досліди, вправи, предметно-практичну діяльність, продуктивну діяльність дітей. Створенню позитивного ставлення дошкільнят сприяють різні способи організації діяльності дітей, встановлення емоційно-особистісних контактів педагогів з дошкільнятами, використання різноманітних прийомів залучення уваги дітей (створення незвичного оточення, поява казкового персонажа, використання засобів педагогічного майстерності-міміки, пантоміміки, сили і тембру голосу і т . д.) Для закріплення уявлень дітей про здоров’я і ЗСЖ використовують прийоми, що передбачають постановку дитини в позицію суб’єкта діяльності, наприклад в таких ситуаціях, як «Маленький учитель» або «Рада по телефону». З принципів і методів роботи з дітьми випливають необхідні умови Для ефективної роботи по формуванню елементарних уявлень про ЗСЖ: — доступність повідомляються відомостей про біологічних, соціальних, екологічних і поведінкових складових ЗСЖ; — дотримання принципів наочності, послідовності, систематичності, поступового ускладнення матеріалу; — реалізація виховно-освітньої роботи з опорою на предметно-практичну та продуктивну діяльність дошкільнят, збагачення їх чуттєвого досвіду, розвиток умінь спостерігати, аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між подіями; Слід так само відзначити, що кожен учасник процесу повинен бути особистим прикладом для дітей, підтримувати єдину лінію поведінки і виконувати основні вимоги, які пред’являються до дітей і решті учасників педагогічного процесу Здійснюючи свою діяльність на групі компенсуючого розвитку, не можу залишити поза увагою проблему формування уявлень про ЗСЖ у дітей з мовними порушеннями. За словами Новікової І. М. цій проблемі присвячено нечисленні дослідження (Н. А. Андрєєва, Н. Г. Бикова, Л. Г Касьянова і ін., Однак і вони дозволили зробити висновок про відсутність яскраво виражених відмінностей у формуванні поданні ми ведемо свою роботу в загальних напрямках. За результатами нашої роботи можна судити про позитивну динаміку. Так як діти охоче займаються на фізкультурних заняттях, активно включаються в усі здоров’язберігаючих технологій (самостійно розповідають правила зорової гімнастики, охоче грають в логоритміки і пальчикові гімнастики, самостійно стежать за полосканням порожнини рота після їжі, самостійно організовують рухливі ігри на свіжому повітрі, активно брали участь в створенні фотогазети). Батьки активно включаються в роботу: пошили тунель для пролезания, наповнюють сухий басейн. Список літератури представлений в презентації. Источник Тема: Формування здорового способу життя дітей дошкільного віку в умовах дошкільного навчального закладу
Консультац і я для виховател і в Тема: Формування здорового способу життя дітей дошкільного віку в умовах дошкільного навчального закладу Мета: Створити найсприятливіші умови для правильного розвитку дитячого організму, для підвищення його опірності інфекціям, а також для поступового і систематичного загартування. здоров’я, фізична культура, здоровий, життя, фізичне виховання, дошкільники. 1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. ред. та упоряд. . – 2- ге вид., випр. – К.: Світич, 2008. – 430 с. 2. Денисенко свідомого ставлення до здоров’я // Дошкільне виховання. – 2008. – № 9. – С.68-85. 3. Кононко “Я – фізичне”; Субсфера “Я – психічне” // Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. – К. : Дошкільне виховання. – 2003. – 243с. 4 . Овчинникова здоровьесберегающей деятельности в дошкольных образовательных учреждениях. – СПб. : Каро, 2006. – 176 с. 5 . , Прусик Кристоф, Ермаков практики: новое понимание и подходы //Физическое воспитание студентов /научный журнал. – Харьков, ХООНОКУ-ХГАДИ, 2011. – №1. – C. 106-110. 6. Чаговец понятия «здоровый образ жизни» в научно – педагогической литературе / Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту, 2006. – № 5. – С. 113–117. Фізичне здоров’я є головною умовою духовного і морального здоров’я дитини. Від ставлення людини до здоров’я багато в чому залежить його збереження і зміцнення. Навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я – одне з найважливіших завдань сучасних дошкільних навчальних закладів. У дошкільному дитинстві закладаються основи здоров’я, виховуються основні риси особистості людини Дошкільні заклади та сім’я мають створити сприятливі умови для оптимального фізичного розвитку дитини, отримання знань про людський організм, опанування санітарно гігієнічних навичок. У період дошкільного дитинства закладається фундамент здоров’я, формується життєво необхідні рухові на- вички, вміння, розвиваються важливі фізичні якості, що свідчить про необхідність правильного фізичного виховання, яке має сприяти оздоровленню і повноцін- ному розвитку дитини. Теоретичний аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури з проблеми формування здорового способу життя в системі освіти показав, що в наш час дана проблема є актуальною і недостатньо розробленою в практичному плані. Здоровий спосіб життя для більшості людей не представляє життєвої цінності, що більшою мірою пов’язане з недостатнім розумінням і осмисленням даного феномену. Актуальність проблеми формування здорового способу життя дошкільників підтверджується тим фактом, що за останні роки дуже зросло число дітей з порушеннями психічного здоров’я, постави, зору, органів травлення, збільшується число дітей які мають спадкові хвороби, а також хвороби, пов’язані з екологією. Цю проблему не можна назвати новою, оскільки в різні часи існування людства вона вирішувалася відповідно до рівня розвитку суспільства. З історії нам відоме фізичне виховання в Спарті, Афінах, школа Вітторіно де Фельтре в Мантує, освітня школа Монтеня. Внесок у розвиток освітньої області здоров’язберігаючої культури вклали свого часу Платон, Гіппократ, Песталоцці, Каменський та інші, які відзначали, що етичний і інтелектуальний рівень фізичної культури має величезне значення у вихованні підростаючого покоління. Всі стародавні мислителі писали про здоров’я і чинники, що зміцнюють його: режим дня, харчування, фізичні вправи, знання. Необхідність фізичних вправ для зміцнення здоров’я і загартування організму дитини відзначали Сократ, Платон, Аристотель. Проблема людини та її здоров’я – одвічна. Тому метою нашої статті є визначення основних критеріїв, завдань, форм та методів педагогічного впливу на дітей дошкільного віку щодо формування здорового способу життя, культури здоров’я, підвищення їх виховних можливостей. Здоров’я – це не тільки відсутність хвороб, а й позитивне психологічне самопочуття. Усі його аспекти однаково важливі й мають розглядатися у взаємозв’язку. Невипадково стародавня медицина приділяла велику увагу системі виховання, у якій поєднувалися фізичний і духовний розвиток дитини. Історія показує, що суспільство має постійну потребу формувати необхідні в житті людини рухові навички: ходьбу, біг, пла- вання, розвивати до оптимальних рівнів її фізичні здібності: силу, витривалість, спритність, гнучкість тощо . Важливим, на наш погляд, у формуванні ціннісних орієнтацій здоров’язберігаючої освіти є спрямованість особистості. Вирішення проблеми збереження власного здоров’я закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею проблем формування збереження, зміцнення і відновлення його, а також в умінні дотримуватися правил здорового способу життя. Діти повинні усвідомлювати, що майбутнє кожного, як і держави в цілому, за здоровими поколіннями, бо фізично і морально здорова людина здатна творити і приносити користь іншим. На зорі людства мистецтву життя ніхто не вчив, у них був свій учитель – саме життя з його природним відбором і здоровим інстинктом самозбереження. Умови цивілізації віддалили людей від інстинктів, тим самим позбавивши їх знаряддя захисту. Природний відбір в людському суспільстві відпав і, як такий, перейшов з площини біологічної в соціальну. Ось чому самозбереження повинне було бути замінене навчанням мистецтву правильно жити. У наш час недостатньо високий рівень здоров’язберігаючої освіти відчувається все силь-ніше, і це шкодить людині більше, ніж брак знань в будь-якій іншій сфері. Важливого значення в зв’язку з цим набуває здоров’язберігаюча освіта як змістовний компонент в цілому. З одного боку, вона покликана вирішувати завдання осмислення людиною відповідальності за стан свого організму, своєї тілесності, з іншого – сприяє усвідомленню індивідуальності, природної і соціально зумовленої унікальності. В зв’язку з цим, важливим стає отримання відчуття своєї цінності, особистої гідності, відповідального ставлення до себе, до світу, тобто здоров’язберігаюча освіта невіддільна від загальнокультурного розвитку людини . Конституція України визнає життя і здоров’я людини однією з найвищих соціальних цінностей. Указом Президента України від 17 квітня 2002 року затверджено Національну доктрину розвитку освіти, у якій одним із пріоритетних завдань визначено «виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності». Дошкільний вік – безцінній етап у розвитку фізичної культури людини. У цей період формуються основи особистості, у тому числі позитивне відношення до спорту. Успішне вирішення проблеми можливе за умови створення в дошкільних закладах ефективної системи роботи з пропаганди здорового способу життя, метою • зміцнення морального та фізичного здоров’я дітей; • спрямування уваги дошкільників на власне здоров’я та розвиток умінь і навичок його збереження; • постійна пропаганда принципів здорового способу життя; • інформування дітей про негативні наслідки шкідливих звичок; • залучення батьків та громадськості до утвердження принципів здорового способу життя. Здоров’я людини – як повітря: його не помічаємо, про нього не турбуємось, доки воно є. І головне завдання освіти – допомогти майбутньому поколінню зрозуміти, що його необхідно цінувати, берегти і підтримувати. Фундамент здоров’я закладається в перші роки життя, що визначається особливостями нервової системи. У цей період починають розвиватися етичні якості, задатки інтелекту, менталітет (образ думок), формується і спосіб майбутнього життя людини. У 6 років починається усвідомлення людиною місця і значущості своєї фізичної суті в структурі особи і свідомому плані. У молодшому дошкільному віці ставлення дитини до свого здоров’я визначається впливом найближчого оточення. Роль дорослих по- лягає в допомозі при освоєнні дій щодо поліпшення стану здоров’я, сприянню формуванню якостей і фізичної підготовленості . Очевидно, що ставлення дитини до свого здоров’я повинно бути предметом педагогічного опікування. Форми, зміст, способи прямо пов’язані з тими віковими особливостями, які визначають своєрідність кожного етапу розвитку дитини і стають основою формування у неї певних внутрішніх установок, у тому числі і на здоровий спосіб життя . Аналіз особливостей фізичного і психічного розвитку дитини в період дошкільного віку дозволяє зробити висновок про те, що даний період є сенситивним для формування основ здорового способу життя оскільки: • спостерігається підвищена рухова активність; • розвивається інтерес до себе, свого тіла, до нових знань та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту • дитина легко підкоряється вимогам, правилам і нормам поведінки; • у дитини формується підвищена потреба в схваленні вчинків і дій. До складових здорового способу життя також належать: здібність до рефлексії; стан різних видів простору; раціональне харчування; режим. Ефективність процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя залежить від відповідної спрямованості виховного процесу, форм та методів його організації. Серед форм і методів процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. Доцільно застосовувати традиційні методи: бесіда, спостереження, роз’яснення, переконання, позитивний і негативний приклади, методи вироблення звичок, методи вправ, контролю й самоконтролю тощо. Застосування цих методів сприяє створенню у дітей мотивації на здоровий спосіб життя. З нетрадиційних для педагогіки методів ефективно діють методи «педагогічної психотерапії», а саме: саморегуляції, рефлексотерапії. Ці методи створюють певну єдність і доповнюють один одного. Критеріями формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя є: • на рівні фізичного здоров’я: прагнення фізичної досконалості, ставлення по власного здоров’я як до найвищої цінності, фізична розвиненість, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування; • на рівні психічного здоров’я (психологічного комфорту): відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції; • на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, почуття прекрасного в житті, у природі, мистецтві; • на рівні соціального здоров’я: сформована відповідальність за наслідки нездорового способу життя, доброзичливість у ставленні до людини тощо. Мотивація на здоровий спосіб життя — це система ціннісних орієнтацій, внутрішніх спонук до збереження, відновлення і зміцнення здоров’я. Указане свідчить про доцільність формування таких знань про:фізичне здоров’я; психічне здоров’я; духовне здоров’я; соціальне здоров’я. Система дошкільних установ має широкі й різноманітні можливості для забезпечення реалізації завдань фізичного виховання дошкільників: • забезпечення гармонійного розвитку організму; • розвиток рухових умінь, навичок і фізичних якостей; • прищеплення культурно-гігієнічних навичок; • виховання потреби у заняттях фізичною культурою. Завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку поділяють на три групи: 1. Оздоровчі завдання. 2. Формування рухових навичок і умінь, виховання 3. Виховання у дітей культурно-гігієнічних навичок і вмінь здорового способу життя. Ця робота може проводитися у формі • фізкультурних занять (індивідуальних і групових): • оздоровчо — профілактичної роботи: вітамінотерапія, загартовування (басейн, ходьба босоніж, полоскання горла солоною водою), фітотерапія; • систематичне проведення ранкової гімнастики, занять плаванням, рухливих ігор, физкультхвилинок на заняттях, гімнастики після сну, «Годин здоров’я», логоритмики, пальчикової гімнастики, спортивних свят, дозвіль, розваг, туристичні походи. • організація різних заходів за участю батьків (з використанням їхнього професійного досвіду медичного працівника, спортсмена); • ознайомлення батьків з результатами навчання дітей (відкриті заняття, різні загальні заходи, інформація в куточках для батьків та інше); Для дітей і батьків бажано організовувати тематичні виставки малюнків по пропаганді здорового способу життя. З доровий спосіб життя – складне явище. Він містить в собі матеріальні і духовні цінності, характеризується непростим специфічним процесом соціальної діяльності і формується упродовж життя. Теоретичні знання, які дозволяють формувати культуру здорового способу життя, зароджуються разом з культурою суспільства. Источник |
