Форми дієслів умовного способу

СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (дійсний, умовний, наказовий)

Лексичне значення. СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (дійсний, умовний, наказовий) — відношення названої дієсловом дії або стану до дійсності.

ДІЙСНИЙ СПОСІБ виражає реальну дію або стан, які відбуваються, відбувалися чи відбуватимуться, відповідають на питання що роблю? що зробив? що робитимемо? та ін. Зорі світять, серед неба горить білолиций, верба слуха соловейка, дивиться в криницю (Т. Шевченко).

Морфологічні ознаки. Дієслова в дійсному способі змінюються за часами (минулий, теперішній, майбутній), числами (однина, множина), у теперішньому та майбутньому часі за особами (перша, друга, третя), у минулому в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній).

УМОВНИЙ СПОСІБ виражає дію чи стан, бажані або можливі за певних умов , відповідають на питання що зробив би? що робила б? що зробили б? та ін. Пішов би я в Україну, пішов би додому. (Т. Шевченко).

Морфологічні ознаки. Дієслова в умовному способі змінюються за числами (однина, множина), в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній).

Творення. Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би (б), частку пишуть окремо від дієслів, при цьому після голосного вживаємо б, а після приголосного – би (співав би, співала б, співали б).

Частка може стояти після дієслова: Чи жила б Україна без кобзи-бандури? (І. Коваленко) або перед ним: Він би робив, та рукава болять (Народна творчість). Частка би (б) може бути відділена від дієслова іншими словами: Я б навіть сонцю одягнула вінок із житніх колосків! (Л. Рубан).

НАКАЗОВИЙ СПОСІБ виражає наказ, прохання, пораду, заклик до виконання дії , відповідають на питання: що роби? що зроби? що робімо? що зробімо? що робіть? що зробіть? Чесним словом лікуйся. (В. Кочевський).

Морфологічні ознаки. Дієслова в наказовому способі змінюються за особами (перша, друга, третя) й числами (однина, множина).

Творення. Форми дієслів наказового способу творяться від основ теперішнього і майбутнього простого (доконаний вид) часу. Дієслова наказового способу мають прості форми у І особі множини (ми), ІІ особі однини (ти) та множини (ви). Складені форми мають у ІІІ особі однини (він, вона, воно) та множини (вони).

Дієслова наказового способу утворюються:

закінчення -імо (-ім) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: берімо(ся), розвіймо, зітрімо

Закінчення –и до основи теперішнього часу в дієсловах із наго­лошеним закінченням або в дієсловах, основа яких закінчується збігом двох приголосних: роби, провітри.

В інших випадках тільки чиста основа: кинь, малюй, дозволь, маж.

Додаємо закінчення –те (-іте) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: беріть(ся), розвійте, зітріть

Він, вона, воно, вони

Спонукальна частка хай, нехай до основ теперіш­нього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай бере, нехай повернеться

Частка хай, нехай до основ теперіш­нього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай беруть, нехай повернуться.

У творенні форм наказового способу не вживають дієслово давайте. Ви­рази типу давайте запишемо, давайте привітаємо не є нормативними.

Стилістичні особливості. Трапляється, що форми одного способу дієслова вживають у значенні іншого:

• форми другої особи теперішнього часу дійсного способу можуть уживатися у значенні наказового за умови, коли наказ не викликає заперечень: Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинку (М. Коцюбинський);

• форми наказового способу можуть уживатися у значенні дійсного, коли йдеться про несподівану минулу дію: Інші бігають, кричать, а ти вечеряти подай, посуд перемий. .. (Панас Мирний);

• форми наказового способу можуть уживатися у значенні умовного: Не будь нас, ніхто б тої науки й не нюхав (О. Довженко),

• неозначену форму дієслова (інфінітив) у значенні наказового способу вживають для підкреслення категоричності: Вирушити негайно;

• для пом’якшення тону наказу, прохання в значенні наказового способу вживаємо форми умовного способу або дійсного. Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки? (М. Коцюбинський).

Источник

Способи дієслів

Спосіб виражає відношення дії до реальності. Є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.

Форми дієслова в дійсному, умовному або наказовому спо­собі називаються способовими. У реченні способові форми дієслова виступають у ролі присудків.

Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувала­ся, відбувається або відбуватиметься: будували, будуємо, побу­дуємо. Дієслово в дійсному способі обов’язково має часову характеристику: реальна дія може відбуватися в минулому (писав, написав), теперішньому (пишу) або майбутньому (писа­тиму, буду писати, напишу) часі.

Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов або бажану: збудували б, закінчив би. Дієслово в умовно­му способі на час звичайно не вказує (учора написав би, зараз написав би, завтра написав би), тому й не має часових форм, за винятком віднесення можливої дії до минулого часу, коли дієслово в умовному способі таки вказує на минулий час (був би написав).

Наказовий спосіб означає наказ, заклик, прохан­ня, побажання діяти: розкажи, заспіваймо, збудуйте. Дія, на­звана дієсловом у наказовому способі, може відбуватися лише після повідомлення про неї, тому часова характеристика такої дії зайва: дієслово в наказовому способі часових форм не має.

Способові форми дієслів у контексті можуть набувати не­властивого їм значення, тобто одна форма може вживатися замість іншої.

Форма майбутнього часу дійсного способу в певному кон­тексті може виражати наказ, побажання, спонукання: / ти пої­деш із людьми, а тоді повернешся назад (Григорій Тютюнник). — Ну що ж, сину. — сказав дід зітхнувши. — Я б тебе й не пустив, так не маю права, бо. хто знає, як краще? Хай же Бог тобі помагає. Йтимеш отак навпростець, на Вербовий хутір, а тоді — як хоч, шляхом, а як хоч — навпростець. А як живий будеш, даси вістку. (І. Багряний).

Форма умовного способу іноді так само може передавати спонукання: Відпросився б ти в командира, прийшов би до мене хоч на часину (О. Гончар). Таточку, голубчику, ви б краще ле­жали (1. Тобілевич).

Форма наказового способу може виступати в значенні:

дійсного способу: А хтось у нашому загоні візьми та й пус­ти чутку, що я звідкись переписав той вірш (М. Стельмах);

умовного способу: Часом і досі здається мені, що й зараз поклепай косу хто-небудь під моїм вікном, я зразу помолод­шав би (О. Довженко).

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Источник

Творення дієслів умовного і наказового способу. Знак м’якшення в дієсловах наказового способу

поглибити знання семикласників про способи творення й особливості правопису дієслів умовного та наказового способів; формувати вміння правильно визначати спосіб дієслова, розрізняти й доречно використовувати в мовленні дієслова умовного та наказового способів

Творення дієслів умовного і наказового способу. Знак м’якшення в дієсловах наказового способу

українська мова, 7 клас

Мета: поглибити знання семикласників про способи творення й особливості правопису дієслів умовного та наказового способ ів ; формувати вміння правильно визначати спосіб дієслова, розрізняти й доречно використовувати в мовленні дієслова умовного та наказового способ ів ; удосконалювати культуру усного й писемного мовлення; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати почуття поваги, гордості за досягнення наших співвітчизників.

Лексикологія і фразеологія: уживання дієслівних синонімів, антонімів у переносному значенні.

Текст (риторичний аспект): створення висловлювань у художньому стилі з дієсловами умовного способу.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок

Подані дієслова записати у три колонки:
а) дієслова дійсного способу;
б) умовного способу;
в) наказового способу.

Повернися, укриють, читаєте, ходив би, несуться, світіть, виступали б, подумав, не хотів би, повернися, раділи б.

Дієслова дійсного способу

Дієслова умовного способу

Дієслова наказового способу

З-поміж дієслів виписати ті, що вжиті у формі умовного способу. Свій вибір обґрунтувати.

Збагнув би, посолив, сядь, цвенькала б, хай найметує, днювали, обідати, зрозумів би, нехай пишуть, приїдьте, присвоїв, покращила, прориваються, сідатиме, утворіть, чіплявся б, випік, палахкотів би, заміси.

Робота з підручником.

Опрацювання теоретичного матеріалу (с ).

ІV. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної роботи

Прочитати речення. Виписати дієслова умовного способу. Пояснити спосіб їх творення.

1) Якби мені черевики, то пішла б я на музики.

2) Коли б знав, де впаду, то соломки б підстелив.

3) Ах, коли б вистачило мені сили й часу, написав би я роман про визволення Західної України, про возз’єднання наших народів.

4) Я працював би день і ніч хоч сто років і ніколи б не знав ні втоми, ні нудьги, і ніколи б не докучала мені робота.

5) Я міг би довго жити і творити багато лише на основі добра, на основі позитивних стимуляторів.

До дієслів умовного способу дібрати інфінітиви.

Утворити від дієслів форму наказового способу в усіх можливих особових формах. Скласти з ними речення-заклики на тему «Підвищення культури поведінки».

Берегти, порадити, розказати, перевіряти, боротися.

Відновити прислів’я, розкриваючи дужки і ставлячи дієслова в наказовому способі. Виділити закінчення.

1) (Бути) спокійні, як порося в мішку.
2) (Драти) лико, поки спокійно.
3) Де тин нижчий, там і (перелазити).
4) (Ждати) у моря погоди.
5) (Знати) віл з волом, а кінь — з конем.
6) (Знати) кінь з конем, свиня зі свинею, рідня — з ріднею.
7) (Знати) годині ціну, хвилинам — рахунок (Нар. творчість).

Визначити число й особу дієслів.

Завдання для кмітливих

1. Назвати три дієслова у формі минулого часу, співзвучні з віддієслівними іменниками чоловічого роду 2-ої відміни твердої групи.

2. Яке дієслово, що означає будівельну роботу, у формі наказового способу в 2-й особі однини співзвучне з іменником чоловічого роду 2-ої відміни твердої групи на означення професії будівельника?

3. Яке дієслово, що має префікс, у наказовому способі в другій особі однини співзвучне з прикметником чоловічого роду, що означає внутрішні якості людини в називному відмінку?

Ключ: 1. Біг, віз, ніс. 2. Штукатур. 3. Злий

Складання і розігрування діалогів.

— Складіть та розіграйте діалоги, використовуючи дієслова у мовного та наказового способів.

1) Ви напередодні контрольної роботи відпрошуєтесь у мами на вечірку, вона вас відпускає, але з певною умовою.

2) Ви хочете, щоб на свято батьки подарували вам велосипед. Вони погоджуються, але натомість вимагають від вас гарних знань та оцінок високого рівня.

3) Вам пропонують придбати річ, про яку ви давно мріяли. Але ви збирали гроші мамі на подарунок. Ви вагаєтесь і приймаєте рішення.

V. Підбиття підсумків

Дати відповіді на запитання:

1. Якому способові дієслова властиві не всі особові форми?

2. У формі якого способу і часу дієслова не змінюються за особами?

3. Як утворюються дієслова умовного способу?

VI. Домашнє завдання

Виписати з творів українських поетів уривки, у яких уживаються дієслова у формі умовного способу. Наприклад: «Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя» (Т. Шевченко).

Источник

Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА — 2019

МОРФОЛОГІЯ

ПОВНОЗНАЧНІ ЧАСТИНИ МОВИ

ДІЄСЛОВО

Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий

Спосіб дієслова виражає відношення дії до дійсності.

Дійсний спосіб означає дію, що вже відбувалася, відбувається чи відбуватиметься. Саме у зв’язку з цим дієслова дійсного способу мають форми теперішнього, минулого й майбутнього часу, особи й числа, а для минулого часу — і форми роду: знаю, знаємо, знаєш, знаєте, знає, знають, знатиму (буду знати) знатимеш (будеш знати). знав, знала, знало, знали.

Час дієслова

Ця категорія пов’язана з видом дієслова.

теперішній

минулий

майбутній

недоконаний

Змінюється за особами та числами: читаю, читаємо, читаєш, читаєте, читає, читають

Змінюється за родами та числами: казав, казала, казало, казали

Змінюється за особами та числами Є дві форми:

1) проста форма: проситиму, проситимеш.

2) складена форма: буду просити, будеш просити.

доконаний

Змінюється за родами та числами:

Змінюється за особами та числами:

попрошу, попросимо, попросиш,

попросите, попросить, попросять

Теперішній час

Форми теперішнього часу виражають дію, яка відбувається в момент мовлення:

Сонце гріє, вітер віє з поля на долину,

Над водою гне з вербою червону калину (Шевченко).

Форми теперішнього часу утворюють за допомогою особових закінчень, що приєднуються до основи теперішнього часу дієслова:

особа

однина

множина

Минулий час

Минулий час дієслів означає дію, що відбувалася чи відбулася до моменту мовлення: Вже засвітились в небі зорі, усе заснуло, заснуло й горе (Леся Українка).

Минулий час утворюємо від інфінітивної основи за допомогою суфікса -л-, що виступає в жіночому, середньому роді однини та множини, та суфікса -в-, що походить з -л- у чоловічому роді: писав — писа-л(а), -л(о), -л(и).

Дієслова минулого часу в українській мові мають граматичну категорію роду, що виконує лише синтаксичну функцію — забезпечує узгодження дієслів-присудків, виражених формами минулого часу, з іменниками та займенниками-підметами: Микола направив струни, повів смичком — і весела пісня розляглася по хаті (Нечуй-Левицький).

У множині дієслова минулого часу за родами не розрізняють (ходили, читали, робили).

Майбутній час

Форми майбутнього часу виражають дію, що відбувається після того, як про неї повідомлялося: Прилетять журавлі із далеких країн, про весну в вишині закупличуть (Сосюра).

Майбутній час в українській мові має форми доконаного та недоконаного виду.

Форми дієслів майбутнього часу доконаного виду мають ті самі особові закінчення, що й дієслова недоконаного виду в теперішньому часі. Це проста форма майбутнього часу: пишу (теп. час) — напишу (майб. час), роблю (теп. час) — зроблю (майб. час), кричу (теп. час) — закричу (майб. час).

Дієслова майбутнього часу недоконаного виду мають дві форми: складну та складену.

Складну форму творять додаванням до інфінітива відмінюваного дієслова особових закінчень:

• для I, II, III особи однини закінчення -му, -меш, -ме,

Источник