Дієслова наказового способу приклади

Дієслово. Наказовий спосіб

Наказовий спосіб

Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:

2 ос.	однини	-и	= ø (нульове закінчення)
1 ос.	множини	-ім (о),	-мо
2 ос.	множини	-іть,	-те

1. Закінчення -и, -ім (о), -іть звичайно бувають:

б) У дієсловах із наголошеним префіксом ви-: вибери, виберім(о), виберіть; вижени, виженім(о), виженіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери, берім(о), беріть; жени, женім(о), женіть.

в) У дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни, кивнім(о), кивніть; крикни, крикнім(о), крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; стукни, стукнім(о), стукніть.

г) У дієсловах з основою на л або р після приголосного: підкресли, підкреслім(о), підкресліть); провітри, провітрім(о), провітріть.

2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній:

а) Після голосних: грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, купуйте; стій, стіймо, стійте; ший, шиймо, шийте.

б) Після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не горб(ся), не горбте(сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте; ознайом, ознайомте; ріж, ріжмо, ріжте; поклич, покличмо, покличте; руш, рушмо, руште; морщ, морщте; повір, повірмо, повірте.

в) Після приголосних д, т, з, с, л, н теж зникає, причому ці приголосні пом’якшуються: сядь, сядьмо, сядьте; трать, тратьмо, тратьте; чисть, чистьмо, чистьте; злазь, злазьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо, визвольте; стань, станьмо, станьте.

Усі ці форми наказового способу дієслів, як видно з ілюстрацій, мають у першій особі множини закінчення -мо, у другій особі – -те.

Примітка 1. Від дієслова їсти наказовий спосіб: їж, їжмо, їжте; від дієслів доповісти, розповісти звичайно вживаються форми: доповідай (від доповідати), розповідай (від розповідати).

Примітка 2. Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бігти — біжи, біжім(о), біжіть; лягти — ляж, ляжмо, ляжте; пекти — печи, печім(о), печіть (пор. теперішній або майбутній час: біжу, ляжу, печу).

Приголосні з, с, х у словах типу казати, писати, брехати в наказовому способі переходять у ж, ш: казати — кажи, кажім(о), кажіть; писати — пиши, пишім(о), пишіть; брехати — (не) бреши, (не) брешіть; пор. теперішній час: кажу, пишу, (не) брешу.

Примітка 3. Усі дієслова із суфіксом -ува- (-юва-) мають перед закінченням наказового способу у (ю): вимірюй, просмолюй, розказуй.

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Источник

Наказовий спосіб дієслова

З трьох дієслівних зворотів в українській мові — наказового, дійсного та умовного — саме наказовий можна вважати найпростішим і пізнаваним. Дійсно, щоб зрозуміти, що дієслово знаходиться саме у цьому способі, необов’язково навіть згадувати складні правила — досить зрозуміти, з якою інтонацією сказана або написана фраза.

Розглянемо, що означає наказовий спосіб, як виглядають у ньому дієслова, і якими додатковими словами вони можуть супроводжуватись.

Приклади повелительных дієслів і унікальні особливості

Суть наказового нахилення закладена в самій його назві — такий дієслово буквально повеліває, наказує, наполягає на тому, щоб якась людина що-небудь зробив. Втім, далеко не завжди у фразі присутні приказные інтонації — пропозиції і прохання теж належать до цього способу.

Іноді наказовий дієслово складається з одного слова, самого дієслова, а іноді він може доповнюватися особливими словами «нехай», «давайте», «нехай». У деяких випадках до них додається ще й частинка «ка» — «нехай-но», «давайте-ка».

Щоб відчути весь спектр відтінків наказового способу, наведемо кілька прикладів:

• «Негайно зроби домашнє завдання з математики!» — тут ми маємо справу з вимогою, висловленим у безапеляційній формі.
• «Коли прийде електрик, відкрий йому двері» — у цьому реченні є просто вказівка.
• «Давайте поїдемо в гори наступним літом» — така фраза не містить наказу, а є реченням, з яким можна погодитися або не погодитися.
• «Будь ласка, полий квіти після прогулянки з собакою» — тут ми бачимо ввічливі прохання.
• «Хай в житті тебе супроводжує удача» — і нарешті, у цій фразі укладено безособове побажання без пред’явлення вимог до якоїсь людини.

Дієслова в наказовому способі можуть бути змінені тільки за двома ознаками — за числами і по особам. Наприклад, «їдьте» у множині і їдь» в єдиному від дієслова «їхати». А також — «давайте поїдемо» в 1-м особі, «їдь» у 2-му особі і «нехай їдуть» в 3-м особі.

Однак простіше дізнатися наказовий спосіб за наступною особливості — дієслово в ньому не змінюється під часи. Наказ або прохання не мають справжнього, майбутнього або минулого часу — з-за цього такі дієслова іноді називають ще «ірреальними», оскільки висловлене в них побажання не має фактичної прив’язки до дійсності і навіть може бути не виконано.

Источник

СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (дійсний, умовний, наказовий)

Лексичне значення. СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (дійсний, умовний, наказовий) — відношення названої дієсловом дії або стану до дійсності.

ДІЙСНИЙ СПОСІБ виражає реальну дію або стан, які відбуваються, відбувалися чи відбуватимуться, відповідають на питання що роблю? що зробив? що робитимемо? та ін. Зорі світять, серед неба горить білолиций, верба слуха соловейка, дивиться в криницю (Т. Шевченко).

Морфологічні ознаки. Дієслова в дійсному способі змінюються за часами (минулий, теперішній, майбутній), числами (однина, множина), у теперішньому та майбутньому часі за особами (перша, друга, третя), у минулому в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній).

УМОВНИЙ СПОСІБ виражає дію чи стан, бажані або можливі за певних умов , відповідають на питання що зробив би? що робила б? що зробили б? та ін. Пішов би я в Україну, пішов би додому. (Т. Шевченко).

Морфологічні ознаки. Дієслова в умовному способі змінюються за числами (однина, множина), в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній).

Творення. Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би (б), частку пишуть окремо від дієслів, при цьому після голосного вживаємо б, а після приголосного – би (співав би, співала б, співали б).

Частка може стояти після дієслова: Чи жила б Україна без кобзи-бандури? (І. Коваленко) або перед ним: Він би робив, та рукава болять (Народна творчість). Частка би (б) може бути відділена від дієслова іншими словами: Я б навіть сонцю одягнула вінок із житніх колосків! (Л. Рубан).

НАКАЗОВИЙ СПОСІБ виражає наказ, прохання, пораду, заклик до виконання дії , відповідають на питання: що роби? що зроби? що робімо? що зробімо? що робіть? що зробіть? Чесним словом лікуйся. (В. Кочевський).

Морфологічні ознаки. Дієслова в наказовому способі змінюються за особами (перша, друга, третя) й числами (однина, множина).

Творення. Форми дієслів наказового способу творяться від основ теперішнього і майбутнього простого (доконаний вид) часу. Дієслова наказового способу мають прості форми у І особі множини (ми), ІІ особі однини (ти) та множини (ви). Складені форми мають у ІІІ особі однини (він, вона, воно) та множини (вони).

Дієслова наказового способу утворюються:

закінчення -імо (-ім) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: берімо(ся), розвіймо, зітрімо

Закінчення –и до основи теперішнього часу в дієсловах із наго­лошеним закінченням або в дієсловах, основа яких закінчується збігом двох приголосних: роби, провітри.

В інших випадках тільки чиста основа: кинь, малюй, дозволь, маж.

Додаємо закінчення –те (-іте) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: беріть(ся), розвійте, зітріть

Він, вона, воно, вони

Спонукальна частка хай, нехай до основ теперіш­нього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай бере, нехай повернеться

Частка хай, нехай до основ теперіш­нього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай беруть, нехай повернуться.

У творенні форм наказового способу не вживають дієслово давайте. Ви­рази типу давайте запишемо, давайте привітаємо не є нормативними.

Стилістичні особливості. Трапляється, що форми одного способу дієслова вживають у значенні іншого:

• форми другої особи теперішнього часу дійсного способу можуть уживатися у значенні наказового за умови, коли наказ не викликає заперечень: Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинку (М. Коцюбинський);

• форми наказового способу можуть уживатися у значенні дійсного, коли йдеться про несподівану минулу дію: Інші бігають, кричать, а ти вечеряти подай, посуд перемий. .. (Панас Мирний);

• форми наказового способу можуть уживатися у значенні умовного: Не будь нас, ніхто б тої науки й не нюхав (О. Довженко),

• неозначену форму дієслова (інфінітив) у значенні наказового способу вживають для підкреслення категоричності: Вирушити негайно;

• для пом’якшення тону наказу, прохання в значенні наказового способу вживаємо форми умовного способу або дійсного. Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки? (М. Коцюбинський).

Источник

Творення форм наказового способу

Спеціальні форми наказового способу є лише для 2-ї особи однини (зроби) та 1-ї і 2-ї осіб множини (зробімо, зробіть).

Наказовий спосіб для 1-ї і 3-ї осіб однини та 3-ї особи множини твориться додаванням до дієслова в теперішньому часі або в майбутньому часі доконаного виду частки хай (не­хай): хай зроблю, хай зробить, хай зроблять.

Спеціальні форми наказового способу утворюються від основи теперішнього часу.

Для цього від 3-ї особи однини відкидаємо закінчення -є або -ить (пиш-е, підкреслить, сяд-е, стан-е, поміркуй-е, пробачить тощо), потім:

а) під наголосом та після збігу приголосних додаємо осо­бові закінчення -и, -імо, -іть: пиши, пишімо, пишіть; підкресли, підкреслімо, підкресліть; ці закінчення зберігаються й тоді, коли префікс ви- перетягує на себе наголос: випиши, випишімо, випишіть;

б) у решті випадків кінцеві зубні приголосні основи по­м’якшуємо, інші — не пом’якшуємо і в 1-й особі множини додаємо закінчення -мо, а в 2-й — закінчення ‘ -те: сядь, сядьмо, сядьте; стань, станьмо, станьте; поміркуй, поміркуймо, поміркуйте; пробач, пробачмо, ї, пробачте.

Отже, у наказовому способі дієслова мають такі закінчення:

Під наголосом та після збігу приголосних

В інших випадках

Дієслова пити, бити, вити, лити в наказовому способі збе­рігають кореневий голосний и: пий, бий, вий, лий. Дієслово їсти має такі форми наказового способу: їж, їжмо, їжте; тут відбулося чергування звука д (їда) із звуком ж (як у випадку завадити — заважати).

Форми наказового способу на зразок ходім, ходімте, да­вайте підемо (замість: ходімо), ідіте (замість: ідіть) не є нор­мативними, вони допустимі лише в розмовному стилі.

Форма 2-ї особи множини наказового способу вживається в разі ввічливого звертання до однієї особи: Не плачте, мамо, не треба (А. Малишко).

При наказовому способі, як правило, вживається звертан­ня: Зеленійте, домі і лужечки, і, орли, здіймайтесь ув імлі, розливайтесь, круті бережечки, по вкраїнській молодій землі! (А. Малишко).

Різних відтінків значенню наказового способу надає вид дієслова. Наказ чи прохання, висловлені дієсловом недоконаного виду, звучать не так категорично, як ті ж наказ чи про­хання, передані формою доконаного виду: заходьте і зайдіть, сідайте і сядьте.

Наказові надають відтінку інтимності частки -но, -бо, які пишуться через дефіс: іди-но, розкажи-но, послухай-бо, зачекайте-бо.

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Источник

Конспект уроку з української мови для 7 класу на тему: «Творення дієслів наказового способу. Буква ь у дієсловах наказового способу»

Тема : Творення дієслів наказового способу. Буква ь у дієсловах наказового способу

Мета: поглибити знання учнів про наказовий спосіб творення й особливості правопису дієслів; удосконалювати вміння й навички визначати спосіб дієслова у тексті; удосконалювати культуру усного та писемного мовлення; розвивати творчі вміння, логічне мислення, спостереження; виховувати інтерес до уроку української мови.

Внутрішньопредметні зв’язки: орфографія, лексикологія, морфологія, пунктуація.

Міжпредметні зв’язки: мова, література.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання: підручник, критерії оцінювання, таблиця “Способи дієслів”, роздатковий матеріал.

І. Організаційний момент

2. Перевірка присутніх

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Уважно послухайте поезію і скажіть про йдеться в ній. Чи могла б існувати мова без дієслова? Чому?

Я мудрий віконт Дієслово.

В моїм графстві діє слово,

Бо всі у нас працюють,

Косять, орють, сіють,

Печуть духмяні короваї.

На святі в нас музики грають,

Всі танцюють, весело співають.

Як згасне день, себе там

– Що я робив? Що я зробив?

Для отчого свойого краю .

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Який розділ науки про мову ми зараз вивчаємо?

Що вивчає морфологія?

Скільки частин мови ви знаєте?

На які групи вони поділяються?

Яку частину мови ми зараз вивчаємо?

Що таке дієслово?

Які морфологічні ознаки має дієслово?

Яка синтаксична роль дієслова в реченні?

Скільки форм має дієслово?

Які види має дієслово?

Назвіть правила правопису не з дієсловами.

Назвіть часи дієслів.

Скільки дієвідмін має дієслово?

Назвіть способи дієслів.

Перевірка домашнього завдання

Випишіть дієслова умовного способу

Без людської праці вся земля від краю до краю заросла б бур’янами ( О. Довженко ). Коли б я навчився працювати, як бджола, скільки міг би правди назбирати у життя! ( П. Воронько ). Здається, гори перевертав би і не чув би втоми ( М. Коцюбинський ). За чорні натруджені руки ми двічі умерти могли б ( М. Бажан ). Та де б не був, де б не шукав дороги, я не забуду вчителя старого ( М. Малишко ).

ВІДПОВІДЬ: заросла б, навчився працювати б, міг би назбирати, перевертав би, не чув би, умерти могли б, де б не був, де б не шукав.

І V . Повідомлення теми, мети та завдань уроку

Сьогодні на уроці ми детально розглянемо особливості творення наказового способу дієслів та його правопис, навчимося визначати його в тексті.

V . Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу

В українській мові є три форми наказового способу: 2-га особа однини ( учи ), 1-ша і 2-га особи множини ( учімо, учіть ).

Нерідко наказ або заклик виражається також іншими формами дієслів: 1. Підняти прапори! ( Підняти – неозначена форма дієслова). 2. Вночі ви підете в похід! ( Підете – 2-га особа множини майбутнього часу). 3. Хай живе мир! Нехай квітне наша мова! ( Заклики виражені за допомогою частки хай ( нехай ) та дієслів живе і квітне ).

У значенні наказового способу можуть уживатися дієслова інших способів:

а) умовного (коли наказ має відтінок запрошення чи побажання): Сходив би ти, сину, в магазин ;

б) дійсного (зі значенням прохання, вираженого у формі запитання): Чи не скажете, котра зараз година?

Дієслова наказового способу закінчуються в 2-й особі однини на — и ( роби, скажи ), на — й ( читай, виконуй ) і на будь-який твердий чи м’який приголосний ( вір, клич, стань ).

У множині дієслова наказового способу закінчуються так: робімо, скажімо (1-ша особа); робіть, скажіть (2-га особа); читаймо, вірмо, кличмо, станьмо (1-ша особа); читайте, вірте, кличте, станьте (2-га особа).

Дієслова наказового способу вживаються також і з часткою -ся (-сь): змагайся, змагаймось, змагайтеся.

Знак м’якшення в дієсловах наказового способу ставиться на письмі лише тоді, коли приголосний у вимові звучить виразно, м’яко: сядь – сядьмо – сядьте; стань – станьмо – станьте; злазь – злазьмо – злазьте.

Після букв п, в, ч та р в українській мові знак м’якшення не пишеться: сип – сипмо – сипте; став – ставмо – ставте; клич – кличмо – кличте; удар – удармо – ударте.

А тепер, діти, перейдемо до практичної частини. Спробуємо закріпити отримані знання.

V І. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної діяльності

Перепишіть, виділяючи дієслова наказового способу, визначте їх особу, число і поясніть написання.

1. Друга шукай, а знайдеш – тримай ( Нар. творчість ). 2. Ну, прокидайтеся, діти: ранок – до книжки пора! ( П. Грабовський ). 3. Книжку читай, розуму набувай ( Нар. творчість ). 4. Настусю, іди-но до нас, поговоримо ( Марко Вовчок ). 5. Будьте ж, сини мої, сміливими і хоробрими, бо ви для всього народу здобуваєте щастя ( А. Шиян ). 6. Земле рідна! Жила, живеш, довіку будеш жити, безсмертна у віках! ( М. Рильський ).

ВІДПОВІДЬ: шукай (2-га особа, однина); тримай (2-га особа, однина); прокидайтеся (2-га особа, множина); читай (2-га особа, однина); набувай (2-га особа, однина); іди-но (2-га особа, однина); Будьте (2-га особа, множина); будеш жити (2-га особа, однина).

Утворіть за зразком від поданих дієслів форми наказового способу, підкресліть у них закінчення.

ЗРАЗОК: ходити – ходи, ходіть.

Летіти, готуватися, стежити, класти, міряти, глянути, казати, їсти, запитати.

ВІДПОВІДЬ: летіти – лети, летіть; готуватися – готуйся, готуйтеся; стежити – стеж, стежте; класти – клади, кладіть; міряти – мір, мірте; глянути – глянь, гляньте; казати – кажи, кажіть; їсти – їж, їжте; запитати – запитай, запитайте.

Перепишіть, вставляючи дієслова, що в дужках, в потрібній особі наказового способу.

1. Твоєму кожному почину розкрито двері (йти, творити, прославити – 2-ї ос. одн.) Батьківщину ( П. Тичина ). 2. Як у бою гвинтівку, (берегти – 2-ї ос. одн.) у світі мир ( О. Підсуха ). 3. (Зробити – 2-ї ос. мн.) добро людині і (забути – 2-ї ос. мн.).

ВІДПОВІДЬ: 1. Твоєму кожному почину розкрито двері – йди, твори, прослав Батьківщину ( П. Тичина ). 2. Як у бою гвинтівку, бережи у світі мир ( О. Підсуха ). 3. Зробіть добро людині і забудьте.

V ІІ. Систематизація й узагальнення знань із теми

Яку тему ми сьогодні розглядали?

Як утворюються дієслова наказового способу? Наведіть приклади.

Источник