Дієслова дійсного способу приклади

СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (дійсний, умовний, наказовий)

Лексичне значення. СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (дійсний, умовний, наказовий) — відношення названої дієсловом дії або стану до дійсності.

ДІЙСНИЙ СПОСІБ виражає реальну дію або стан, які відбуваються, відбувалися чи відбуватимуться, відповідають на питання що роблю? що зробив? що робитимемо? та ін. Зорі світять, серед неба горить білолиций, верба слуха соловейка, дивиться в криницю (Т. Шевченко).

Морфологічні ознаки. Дієслова в дійсному способі змінюються за часами (минулий, теперішній, майбутній), числами (однина, множина), у теперішньому та майбутньому часі за особами (перша, друга, третя), у минулому в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній).

УМОВНИЙ СПОСІБ виражає дію чи стан, бажані або можливі за певних умов , відповідають на питання що зробив би? що робила б? що зробили б? та ін. Пішов би я в Україну, пішов би додому. (Т. Шевченко).

Морфологічні ознаки. Дієслова в умовному способі змінюються за числами (однина, множина), в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній).

Творення. Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би (б), частку пишуть окремо від дієслів, при цьому після голосного вживаємо б, а після приголосного – би (співав би, співала б, співали б).

Частка може стояти після дієслова: Чи жила б Україна без кобзи-бандури? (І. Коваленко) або перед ним: Він би робив, та рукава болять (Народна творчість). Частка би (б) може бути відділена від дієслова іншими словами: Я б навіть сонцю одягнула вінок із житніх колосків! (Л. Рубан).

НАКАЗОВИЙ СПОСІБ виражає наказ, прохання, пораду, заклик до виконання дії , відповідають на питання: що роби? що зроби? що робімо? що зробімо? що робіть? що зробіть? Чесним словом лікуйся. (В. Кочевський).

Морфологічні ознаки. Дієслова в наказовому способі змінюються за особами (перша, друга, третя) й числами (однина, множина).

Творення. Форми дієслів наказового способу творяться від основ теперішнього і майбутнього простого (доконаний вид) часу. Дієслова наказового способу мають прості форми у І особі множини (ми), ІІ особі однини (ти) та множини (ви). Складені форми мають у ІІІ особі однини (він, вона, воно) та множини (вони).

Дієслова наказового способу утворюються:

закінчення -імо (-ім) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: берімо(ся), розвіймо, зітрімо

Закінчення –и до основи теперішнього часу в дієсловах із наго­лошеним закінченням або в дієсловах, основа яких закінчується збігом двох приголосних: роби, провітри.

В інших випадках тільки чиста основа: кинь, малюй, дозволь, маж.

Додаємо закінчення –те (-іте) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: беріть(ся), розвійте, зітріть

Він, вона, воно, вони

Спонукальна частка хай, нехай до основ теперіш­нього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай бере, нехай повернеться

Частка хай, нехай до основ теперіш­нього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай беруть, нехай повернуться.

У творенні форм наказового способу не вживають дієслово давайте. Ви­рази типу давайте запишемо, давайте привітаємо не є нормативними.

Стилістичні особливості. Трапляється, що форми одного способу дієслова вживають у значенні іншого:

• форми другої особи теперішнього часу дійсного способу можуть уживатися у значенні наказового за умови, коли наказ не викликає заперечень: Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинку (М. Коцюбинський);

• форми наказового способу можуть уживатися у значенні дійсного, коли йдеться про несподівану минулу дію: Інші бігають, кричать, а ти вечеряти подай, посуд перемий. .. (Панас Мирний);

• форми наказового способу можуть уживатися у значенні умовного: Не будь нас, ніхто б тої науки й не нюхав (О. Довженко),

• неозначену форму дієслова (інфінітив) у значенні наказового способу вживають для підкреслення категоричності: Вирушити негайно;

• для пом’якшення тону наказу, прохання в значенні наказового способу вживаємо форми умовного способу або дійсного. Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки? (М. Коцюбинський).

Источник

Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА — 2019

МОРФОЛОГІЯ

ПОВНОЗНАЧНІ ЧАСТИНИ МОВИ

ДІЄСЛОВО

Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий

Спосіб дієслова виражає відношення дії до дійсності.

Дійсний спосіб означає дію, що вже відбувалася, відбувається чи відбуватиметься. Саме у зв’язку з цим дієслова дійсного способу мають форми теперішнього, минулого й майбутнього часу, особи й числа, а для минулого часу — і форми роду: знаю, знаємо, знаєш, знаєте, знає, знають, знатиму (буду знати) знатимеш (будеш знати). знав, знала, знало, знали.

Час дієслова

Ця категорія пов’язана з видом дієслова.

теперішній

минулий

майбутній

недоконаний

Змінюється за особами та числами: читаю, читаємо, читаєш, читаєте, читає, читають

Змінюється за родами та числами: казав, казала, казало, казали

Змінюється за особами та числами Є дві форми:

1) проста форма: проситиму, проситимеш.

2) складена форма: буду просити, будеш просити.

доконаний

Змінюється за родами та числами:

Змінюється за особами та числами:

попрошу, попросимо, попросиш,

попросите, попросить, попросять

Теперішній час

Форми теперішнього часу виражають дію, яка відбувається в момент мовлення:

Сонце гріє, вітер віє з поля на долину,

Над водою гне з вербою червону калину (Шевченко).

Форми теперішнього часу утворюють за допомогою особових закінчень, що приєднуються до основи теперішнього часу дієслова:

особа

однина

множина

Минулий час

Минулий час дієслів означає дію, що відбувалася чи відбулася до моменту мовлення: Вже засвітились в небі зорі, усе заснуло, заснуло й горе (Леся Українка).

Минулий час утворюємо від інфінітивної основи за допомогою суфікса -л-, що виступає в жіночому, середньому роді однини та множини, та суфікса -в-, що походить з -л- у чоловічому роді: писав — писа-л(а), -л(о), -л(и).

Дієслова минулого часу в українській мові мають граматичну категорію роду, що виконує лише синтаксичну функцію — забезпечує узгодження дієслів-присудків, виражених формами минулого часу, з іменниками та займенниками-підметами: Микола направив струни, повів смичком — і весела пісня розляглася по хаті (Нечуй-Левицький).

У множині дієслова минулого часу за родами не розрізняють (ходили, читали, робили).

Майбутній час

Форми майбутнього часу виражають дію, що відбувається після того, як про неї повідомлялося: Прилетять журавлі із далеких країн, про весну в вишині закупличуть (Сосюра).

Майбутній час в українській мові має форми доконаного та недоконаного виду.

Форми дієслів майбутнього часу доконаного виду мають ті самі особові закінчення, що й дієслова недоконаного виду в теперішньому часі. Це проста форма майбутнього часу: пишу (теп. час) — напишу (майб. час), роблю (теп. час) — зроблю (майб. час), кричу (теп. час) — закричу (майб. час).

Дієслова майбутнього часу недоконаного виду мають дві форми: складну та складену.

Складну форму творять додаванням до інфінітива відмінюваного дієслова особових закінчень:

• для I, II, III особи однини закінчення -му, -меш, -ме,

Источник

Школяр

Ви є тут

Урок 14. Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного і наказового способів

• дати учням поняття про способи дієслів, виробити вміння розрізняти способи дієслів;
• формувати вміння утворювати різні способи, правильно вживати їх у мовленні;
• розвивати навички аналізувати, узагальнювати;
• виховувати мовну культуру.
• Обладнання: підручник, дидактичний матеріал, узагальнююча таблиця «Способи дієслова».

ХІД УРОКУ
І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Бесіда за питаннями.
— Що є підставою для поділу дієслів на дієвідміни?
— Які є способи визначення дієвідміни дієслова?
— Навіщо вам потрібні знання з цієї теми?
2. Робота з індивідуальними картками, виготовленими вдома.
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

1. Завдання учням.

— Прочитайте усмішку. Випишіть з неї слова, які називають дію:
а) реальну;
б) можливу за певних умов;
в) дію, що виражає наказ чи прохання.

Дитина плакала й кричала. її запитали, що з нею.
— Я загубила дві копійки, які мені дала мама.
— Перестань,— сказали їй,— візьми дві копійки замість твоїх і не плач більше.
Тільки-но вона їх одержала, як почала ще дужче кричати.
— Чого ти кричиш? — запитують її знову.
— Плачу тому, що, якби я не загубила ті дві копійки, у мене тепер їх було б аж чотири.

2. Запитання до учнів.
— Над чим ми будемо працювати на уроці?

III. ФОРМУЛЮВАННЯ УЧНЯМИ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ
IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Пояснення вчителя з використанням узагальнюючої таблиці «Способи дієслова».

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Робота з підручником. Виконання вправи 173.
2. Тренувальні вправи.
(Учитель може запропонувати учням виконати вправи з підручника.)

Завдання І: списати текст. Підкреслити дієслова дійсного способу і визначити, у формі якого часу вони записані.
Дієслово відзначається великою силою. Здатне тримати на своїх раменах багато іменників. Та й не тільки їх. Через те його можна порівняти з Гераклом — героєм давньогрецької міфології, у якого була неймовірна фізична сила.
Граматична сила дієслова найбільше виявляється у його зв’язках з іменниками. Воно регулює кількість іменникових членів речення. Наприклад: «Андрій привезе внучку бабусі машиною з міста у село». Дієслово «привезе» керує аж шістьома іменниками!
(За І. Вихованцем)
— Поясніть лексичне значення виділеного слова, доберіть до нього епітети.
Завдання II: проаналізувати, як змінюються дієслова в умовному способі.

Знав би
Знала б знали б
Знало б

— Дайте відповіді на питання:

1) По чому ми впізнаємо дієслова умовного способу?
2) Коли частка умовного способу має форму би, а коли б?
3) Як пишеться частка би з дієсловом?
4) Чому дієслова умовного способу не змінюються за особами?
5) Чи є у дієслів умовного способу особові закінчення?

Завдання III: знайти фразеологізм з дієсловом наказового способу. З’ясувати, у якій формі вжито дієслова дійсного способу. Замінити їх неозначеною формою. Пояснити значення фразеологізмів.
Підійме сокиру; гострить сокиру, знайшли сокиру під лавкою, кладе під сокиру, хоч сокиру вішай, нагострює сокиру.

3. Творчий диктант.
— Утворіть від дієслів форми 2-ї особи однини і 1-ї та 2-ї Особи множини наказового способу. Поясніть орфограму «Буква Ь у дієсловах наказового способу».
Стерегти, пекти, стати, стояти, сказати, гукати, вірити, приносити, нести.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Опитування-інтерв’ю.
(Використовується інтерактивний метод «Мікрофон».)
— Що на уроці виявилося для вас найскладнішим?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати теоретичний матеріал «Способи дієслів», виписати з творів художньої літератури по два речення з дієсловами кожного способу або виконати вправу

Источник

Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий)

поглибити знання семикласників про способи дієслів; формувати загальнопізнавальні вміння відрізняти дієслова різних способових форм, правильно визначати морфологічні ознаки, синтаксичну роль способових дієслів; удосконалювати навички правильного й доречного використання способових дієслів в усному та писемному мовленні

Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий)

українська мова 7 клас

Мета: поглибити знання семикласників про способи дієслів; формувати загальнопізнавальні вміння відрізняти дієслова різних способових форм, правильно визначати морфологічні ознаки, синтаксичну роль способових дієслів; удосконалювати навички правильного й доречного використання способових дієслів в усному та писемному мовленні; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати повагу до видатних людей України.

Лексикологія і фразеологія: засвоєння найуживаніших фразеологізмів (у тому числі прислів’їв, приказок), до складу яких входять дієслова дійсного, умовного, наказового способів.

Культура мовлення і стилістика: уживання одних способів дієслів чи форм певного часу замість інших.

Текст (риторичний аспект): складання висловлювань у художньому стилі з дієсловами дійсного, умовного й наказового способів.

Тип уроку : урок формування практичних умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку

ІІІ. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу

Прочитати речення. Знайти й виписати з них у три колонки дієслова, що виражають:
1) реальну дію;
2) не реальну, а бажану, можливу дію;
3) спонукання до дії.

1) Без людської праці вся земля заросла б бур’яном (О. Довженко).
2) Книжку читай — розуму набувай.
3) Коли б знав, де впаду, то соломки підстелив. 4) Візьмись за діло з розумом — і сніг запалає.
5) Не зарікайся всього робити, тільки зарікайся своє вухо відкусити.
6) Живи своїм розумом, але звіряйся з чужим.
7) Було б бажання, а розум знайдеться.
8) Була б голова на плечах, а хліба вона придумає (Нар. творчість).

Робота з теоретичним матеріалом задля зіставлення нових знань з базовими

Пояснення вчителем нового матеріалу за допомогою узагальнювальної таблиці.

Способи дієслів

Дієслова означають реальну дію, тобто ту, яка відбувалася, відбувається чи відбуватиметься . Дієслова змінюються за часами, числами та особами

Дієслова означають дію не реальну, а тільки бажану або можливу за певних умов . Дієслова змінюються за числами, а в однині — й за родами

Через наказ, прохання, побажання, пораду, заклик виражає спонукання до дії . Дієслова змінюються за числами та особами

ІV. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної роботи, удосконалення загальнопізнавальних і творчих умінь з теми

Дослідження-відновлення

Відновити народні вислови, поставивши дієслова, що в дужках, у формі 2-ої особи однини дійсного способу.

1. Як (дбати), так і (мати).
2) Як (працювати), так і (мати).
3) Як не (робити), так й не (мати).
4) Як (робити), так і (ходити).
5) Як (шити), так і (пороти) (Нар. творчість).

Визначити вид дієслів (доконаний/недоконаний). Дібрати видові пари. Дослідити, до яких дієслів не можна дібрати видову пару.

Гра «Хто швидше»

Утворити від поданих дієслів теперішнього часу форму наказового способу. (Учитель називає дієслова теперішнього часу, а учні по черзі утворюють форму наказового способу.)

Кличете, наближатися, малюєте, розвиваємо, плекаємо, принесемо, в’яжете, радіємо, пишаємося.

Ігрове завдання «Знайди слово»

Відновити дієслова у формі наказового способу.

1) Лізти (у формі І особи множини).
2) Сидіти (у формі І особи множини).
3) Стати (у формі І особи множини).
4) Вносити (у формі І особи множини).
5) Лагодити (у формі ІІ особи множини).
6) Вивозити (у формі ІІ особи множини).
7) Примітити (у формі ІІ особи множини).
8) Дозволити (у формі ІІ особи множини).

Ключ. 1. Лізьмо. 2. Сядьмо. 3. Станьмо. 4. Вносьмо. 5. Лагодьте. 6. Вивозьте. Примітьте. Дозвольте.
Варіант 2

Дієслова різати, вірити, стежити, ударити, висипати, залишити, покликати поставити у формі ІІ особи однини

Ключ. 1. Ріж. 2. Вір. 3. Стеж. 4. Удар. 5. Висип. 6. Залиш. 7. Поклич. 8. Постав.

Вибірковий диктант

З аписати дієслова у три колонки:

Дійсний Умовний Наказовий

Звали, співав би, спиши, читали, боровся б, винеси, злетів, всип, зварив би, занесі ть , малюють, пошили б, змету, здали б, знесіть, вишиють, сіла би, коси.

(підкреслити другу букву кожного слова і прочитати фразеологізм – «вилами по воді писано»)

Що означає цей фразеологізм?

Фразеологічний словник української мови

ви́лами по воді́ пи́сано. Невідомо, як буде.

Творчий диктант.

— Утворіть від дієслів форми 2-ї особи однини і 1-ї та 2-ї о соби множини наказового способу. Поясніть орфограму «Буква Ь у дієсловах наказового способу».

Стерегти, пекти, стати, стояти, сказати, гукати, вірити, приносити, нести.

V. Підсумок уроку

VI. Домашнє завдання

1. Виписати з підручника літератури розповідь у художньому стилі. Визначити способи вжитих дієслів. Указати на їх морфологічні ознаки.

Источник