Что такое способы дієслів

СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (дійсний, умовний, наказовий)

Лексичне значення. СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (дійсний, умовний, наказовий) — відношення названої дієсловом дії або стану до дійсності.

ДІЙСНИЙ СПОСІБ виражає реальну дію або стан, які відбуваються, відбувалися чи відбуватимуться, відповідають на питання що роблю? що зробив? що робитимемо? та ін. Зорі світять, серед неба горить білолиций, верба слуха соловейка, дивиться в криницю (Т. Шевченко).

Морфологічні ознаки. Дієслова в дійсному способі змінюються за часами (минулий, теперішній, майбутній), числами (однина, множина), у теперішньому та майбутньому часі за особами (перша, друга, третя), у минулому в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній).

УМОВНИЙ СПОСІБ виражає дію чи стан, бажані або можливі за певних умов , відповідають на питання що зробив би? що робила б? що зробили б? та ін. Пішов би я в Україну, пішов би додому. (Т. Шевченко).

Морфологічні ознаки. Дієслова в умовному способі змінюються за числами (однина, множина), в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній).

Творення. Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би (б), частку пишуть окремо від дієслів, при цьому після голосного вживаємо б, а після приголосного – би (співав би, співала б, співали б).

Частка може стояти після дієслова: Чи жила б Україна без кобзи-бандури? (І. Коваленко) або перед ним: Він би робив, та рукава болять (Народна творчість). Частка би (б) може бути відділена від дієслова іншими словами: Я б навіть сонцю одягнула вінок із житніх колосків! (Л. Рубан).

НАКАЗОВИЙ СПОСІБ виражає наказ, прохання, пораду, заклик до виконання дії , відповідають на питання: що роби? що зроби? що робімо? що зробімо? що робіть? що зробіть? Чесним словом лікуйся. (В. Кочевський).

Морфологічні ознаки. Дієслова в наказовому способі змінюються за особами (перша, друга, третя) й числами (однина, множина).

Творення. Форми дієслів наказового способу творяться від основ теперішнього і майбутнього простого (доконаний вид) часу. Дієслова наказового способу мають прості форми у І особі множини (ми), ІІ особі однини (ти) та множини (ви). Складені форми мають у ІІІ особі однини (він, вона, воно) та множини (вони).

Дієслова наказового способу утворюються:

закінчення -імо (-ім) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: берімо(ся), розвіймо, зітрімо

Закінчення –и до основи теперішнього часу в дієсловах із наго­лошеним закінченням або в дієсловах, основа яких закінчується збігом двох приголосних: роби, провітри.

В інших випадках тільки чиста основа: кинь, малюй, дозволь, маж.

Додаємо закінчення –те (-іте) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: беріть(ся), розвійте, зітріть

Він, вона, воно, вони

Спонукальна частка хай, нехай до основ теперіш­нього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай бере, нехай повернеться

Частка хай, нехай до основ теперіш­нього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай беруть, нехай повернуться.

У творенні форм наказового способу не вживають дієслово давайте. Ви­рази типу давайте запишемо, давайте привітаємо не є нормативними.

Стилістичні особливості. Трапляється, що форми одного способу дієслова вживають у значенні іншого:

• форми другої особи теперішнього часу дійсного способу можуть уживатися у значенні наказового за умови, коли наказ не викликає заперечень: Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинку (М. Коцюбинський);

• форми наказового способу можуть уживатися у значенні дійсного, коли йдеться про несподівану минулу дію: Інші бігають, кричать, а ти вечеряти подай, посуд перемий. .. (Панас Мирний);

• форми наказового способу можуть уживатися у значенні умовного: Не будь нас, ніхто б тої науки й не нюхав (О. Довженко),

• неозначену форму дієслова (інфінітив) у значенні наказового способу вживають для підкреслення категоричності: Вирушити негайно;

• для пом’якшення тону наказу, прохання в значенні наказового способу вживаємо форми умовного способу або дійсного. Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки? (М. Коцюбинський).

Источник

Что такое способы дієслів

• Ви тут:
• Головна
• Дієслово
• Способи дієслова

Способи дієслова

Відношення названої дієсловом дії або стану до дійсності виражає способи дієслова. Дієслова мають дійсний, умовний та наказовий способи.

Дійсний спосіб виражає реальну подію або стан, які відбуваються, відбувалися чи відбуватимуться. Дієслова дійсного способу відповідають на питання що роблю? що зробив? що робитимемо?: Світять, горить, слухає. Дієслова в дійсному способі змінюються за часами, особами, числами, родами.

Умовний спосіб виражає дію чи стан, бажані або можливі за певних умов і відповідають на питання що зробив би? що робила б? що зробили б?: пішов би, протерла б. Дієслова в умовному способі змінюються за родами й числами.

Наказовий спосіб виражає наказ, прохання, пораду, заклик до виконання дії. Дієслова в наказовому способі відповідають на питання що роби? що зроби? що робімо? що зробімо? що робіть? що зробіть?

Дієслова в наказовому способі змінюються за особами й числами.

Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би, б. Дієслова умовного способу змінюються за родами в однині та числами.

Частку би, б пишуть окремо від дієслів. Якщо попереднє слово закінчується на приголосний, уживають частку би, після голосного — б.

Частка може стояти після дієслова або перед ним, а може бути віддалена від нього іншими словами.

Творення дієслів умовного і наказового способів

Дієслова наказового способу змінюються за особами і числами. Форми дієслів наказового способу творяться від основ теперішнього і майбутнього простого: доконаний вид часу. Дієслова наказового способу в однині мають форму другої особи, а в множині — першої та другої осіб. Форми наказового способу можуть уживатися з постфіксом -ся.

Закінчення -и, -имо, -ім, -іть, -іте вживаються в дієсловах із наголошеним закінченням: роби, робімо, робіть або в дієсловах, основа яких закінчується збігом двох приголосних: провітри, провітрімо, провітріть. В інших випадках дієслова другої особи однини у формі наказового способу мають чисту основу: кинь, малюй.

Форма третьої особи дієслів наказового способу твориться сполученням часток хай, нехай і дієслова у формі теперішнього або майбутнього часу: хай бере, хай беруть.

Дієслова у формі другої особи однини наказового способу пишуть із м’яким знаком: сядь, стань, лізь. Не пишуть м’який знак у дієсловах, основа яких закінчується на губний, шиплячий приголосний або р: насип, ріжте, повір.

Источник

Способи дієслів

Спосіб виражає відношення дії до реальності. Є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.

Форми дієслова в дійсному, умовному або наказовому спо­собі називаються способовими. У реченні способові форми дієслова виступають у ролі присудків.

Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувала­ся, відбувається або відбуватиметься: будували, будуємо, побу­дуємо. Дієслово в дійсному способі обов’язково має часову характеристику: реальна дія може відбуватися в минулому (писав, написав), теперішньому (пишу) або майбутньому (писа­тиму, буду писати, напишу) часі.

Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов або бажану: збудували б, закінчив би. Дієслово в умовно­му способі на час звичайно не вказує (учора написав би, зараз написав би, завтра написав би), тому й не має часових форм, за винятком віднесення можливої дії до минулого часу, коли дієслово в умовному способі таки вказує на минулий час (був би написав).

Наказовий спосіб означає наказ, заклик, прохан­ня, побажання діяти: розкажи, заспіваймо, збудуйте. Дія, на­звана дієсловом у наказовому способі, може відбуватися лише після повідомлення про неї, тому часова характеристика такої дії зайва: дієслово в наказовому способі часових форм не має.

Способові форми дієслів у контексті можуть набувати не­властивого їм значення, тобто одна форма може вживатися замість іншої.

Форма майбутнього часу дійсного способу в певному кон­тексті може виражати наказ, побажання, спонукання: / ти пої­деш із людьми, а тоді повернешся назад (Григорій Тютюнник). — Ну що ж, сину. — сказав дід зітхнувши. — Я б тебе й не пустив, так не маю права, бо. хто знає, як краще? Хай же Бог тобі помагає. Йтимеш отак навпростець, на Вербовий хутір, а тоді — як хоч, шляхом, а як хоч — навпростець. А як живий будеш, даси вістку. (І. Багряний).

Форма умовного способу іноді так само може передавати спонукання: Відпросився б ти в командира, прийшов би до мене хоч на часину (О. Гончар). Таточку, голубчику, ви б краще ле­жали (1. Тобілевич).

Форма наказового способу може виступати в значенні:

дійсного способу: А хтось у нашому загоні візьми та й пус­ти чутку, що я звідкись переписав той вірш (М. Стельмах);

умовного способу: Часом і досі здається мені, що й зараз поклепай косу хто-небудь під моїм вікном, я зразу помолод­шав би (О. Довженко).

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Источник

Усе про дієслово: таблиці

У цьому великому матеріалі ми зібрали все найголовніше про дієслово. Для зручності інформацію подано в таблицях. Більш детально про кожну з тем дізнавайтеся з розділу “Читайте більше” в кінці матеріалу. Там викладено вичерпні дані про кожну підтему.

Дієслово – це самостійна змінна частина мови, слова якої називають дію або стан предмета як процес і відповідають на питання що робити? що зробити? (у початковій формі).

Початкова форма дієслова має назви: інфінітив, неозначена форма дієслова. Синтаксична роль: може виступати усіма членами речення.

Форми дієслова

(інфінітив) Особові (змінні) Родові Безособові на -но, -то Особливі дієприкмет­ник дієприслів­ник Незмінювана, означає дію, але не нази­ває часу, особи, числа, ро­ду, відповідає на питання: що робити? що зробити? (завжди має суфікс -ти) Змінюються за числами, особами в тепері­шньому і май­бутньому часах дійсного способу, відпо­відають на пи­тання: що роблю? що робиш? що будуть робити? Змінюються за родами в минулому ча­сі дійсного способу, від­повідають на питання: що робив? що робила? що зробили? Означають дію без від­ношення до будь-якої особи, відповідають на питання: що зроблено? Вказує на ознаку предмета за дією, відповідає на питання: який? яка? яке? які? Означає додаткову дію, відповідає на питання: що роблячи? що зробивши? рости, вмиватися росту, ростеш, ріс, росла зроблено, розбито написаний, зроблений написавши, пишучи

Перехідні і неперехідні дієслова

Запам ‘ятайте! Щоб визначити перехідність-неперехідність дієслова, треба в реченні знайти іменник або займенник, який залежить від дієслова, з’ясувати, в якому відмінку вони стоять.

Перехідні	Приклади	Неперехідні	Приклади
Означають дію, що переходить або спрямо­вана на предмет. Вони вимагають від залежно­го іменника чи займен­ника певного відмінка: а) знахідного відмінка без прийменника; б) родового відмінка із значенням частини від цілого; в) родового відмінка із заперечною часткою не.	а) бачити (небо), б) купити (хліба) – не весь, а лише, наприклад, буханець, випити кави – не всю, а лише, наприклад, філіжанку; в) не бачити (кого?) друга.	Означають дію, що не переходить на предмет (не вимагають додатка): а) дієслово сполучається з іменником у будь-якому відмінку, крім З.в., Р.в., який має при собі заперечну частку не або вказує на частину від цілого; б) дієслова на -ся, -сь (-ся уживається перед словом, яке починається з приголосного, -сь – перед словом, яке починається з голосного).	досягти мети (Р.в.), напасти на супротивника (З.в. із прийменником), думати, віддав, бігти, йти, спати плавати, сидіти, лежати, дивитись у вікно, бави­тися з дітьми, соромити­ся своїх учинків.

Зверніть увагу!

1. Принести сіль (усю сіль) – принести солі (частину), розвантажити цемент (весь) – розвантажити цементу (частину), придбати цукор (весь) – придбати цукру (частину).

2. Деякі дієслова, залежно від контексту, бувають то перехідними, то неперехідними: малює картину і Сашко малює; співає арію і Оксанка співає. 3.

Багатозначні дієслова можуть бути перехідними в одних своїх значеннях і неперехідними в інших (бити ворога, грати роль, читати книгу – бити в барабан, грати на нервах, любить читати).

Види дієслів

Доконаний	Недоконаний
Вказує на завершену дію і відповідає на питання що зробити? що зробив? що зроблю? Ці дієслова не мають форми теперішнього часу.	Вказує на незавершену дію і відповідає на питання що робити? що робив? що роблю? що буду робити?
намалювати, перейти, зіскочити, затримати	малювати, іти, скакати, затримувати

Зверніть увагу!

1. Форми одного виду творяться від форм іншого виду за допомогою різних способів:
1) додаванням і відкиданням префіксів (світити – засвітити, вабити – привабити);
2) заміною, додаванням чи відкиданням суфіксів (повторювати – повторити, допомагати – допомогти);
3) чергуванням звуків у корені (збирати – зібрати);
4) зміною наголосу (розки́дати – розкидáти, скли́кати – скликáти);
5) зміною коренів (брати – взяти, ловити – упіймати, заходити – зайти).

1. Окремі дієслова поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду. До них належать дієслова із суфіксом -ува- переважно іншомовного походження: атакувати, гарантувати, наслідувати, організувати, телефонувати тощо. Ці дієслова виявляють своє видове значення у контексті.

Дієвідміни

Перша (І)	Друга (ІІ)
У третій особі множини (до дієслова підставляємо займенник вони) мають закінчення:
-уть, -ють: читають, малюють, пишуть	-ать, -ять: кричать, носять, дивляться, бачать
В особових закінченнях дієслів пишеться (крім І ос. однини та ІІІ ос. множини):
-Е, -Є: ідеш, ідете, ідемо, іде; граєш, граєте, граємо, грає	-И, -Ї: летиш, летить, летимо, летите; стоїш, стоїть, стоїмо, стоїте
За основою інфінітива:
а) з односкладовою основою на -и-, -у-: ми-ти, пи-ти, ви-ти, чу-ти;

Зверніть увагу! В особових формах дієслів бити, звивати, лити, пити голосний -и- не зберігається: лити – ллють, пити – п’ють.

б) з основою на приголосний: мог-ти, нес-ти;

в) з основою на -оро-, -оло-: молоти, боротися;

г) із суфіксами -и-, -і-(-ї-), -а-, -ва-, -ону-, що не випадають при змінюванні: раді-ти (радію), зацвіта-ти (зацвітаю), зігріва-ти (зігріваю); крикону-ти (криконуть)+ гнати, брати, прати, драти і подібні;

ґ) з основою на -ота: белькотати, муркотати;

д) дієслова з основою на -я: сія-ти, смія-тися;

е) із суфіксами -ува-, -юва-, які втрачають -ва-: годувати (годують), гостювати (гостюють);

є) дієслова: хотіти, іржати, ревіти, сопіти, гудіти, давати, відповідати. а) з суфіксами -и-, -і-, -ї – (крім односкладових), які випадають в особових формах: сидіти (сиджу, сидиш), любити (люблю), гриміти (гримить);

б) з суфіксом -а- після й та шиплячих, який в особових формах випадає: кричати (кричиш), стояти (стоїш);

в) дієслова на -отіти, які мають відповідники на -отати (тому цокотіти – цокотять – ІІ дієвідміна, а цокотати – цокочуть – І дієвідміна): булькотіти, муркотіти, тріскотіти;

г) дієслова: спати, бігти, боятися, стояти.

Зверніть увагу! Деякі дієслова, хоча звучать майже однаково і мають однакове значення, належать до різних дієвідмін, тому й пишемо: стелеться і стелиться, хропеш і хропиш.

Способи дієслів

Дійсний	Умовний	Наказовий
Дієслова називають дію, яка відбулася, відбувається чи відбудеться, тобто це ті дієслова, які мають форми минулого, теперішнього і майбутнього часу.	Дієслова називають бажану або можливу за певних умов дію і відповідають на питання що робив би? що зробив би? Бувають доконаного і недоконаного виду.	Форми цих дієслів містять спонукання до дії у формі наказу, заклику, побажання, прохання, поради і відповідають на питання що роби? що зроби? Бувають доконаного і недоконаного виду. Мають просту і складену (окремі дієслова у І особі однини та всі дієслова у ІІІ особі однини і множини) форму.
У минулому часі змінюються за родами і числами, у теперішньому і майбутньому – за особами і числами.	Змінюються за родами і числами.	Змінюються за особами і числами.

Умовний спосіб

Утворення	Рід			Множина
	Чоловічий	Жіночий	Середній
минулий час + частки б (після слова, яке закінчується на голосний), би (після слова, яке закінчується на приголосний)	мріяв би, ніс би	мріяла б, несла б	мріяло б, несло б	мріяли б, несли б

Зверніть увагу! Частки би, б завжди з дієсловами умовного способу пишуться окремо і не завжди стоять в реченні при дієслові, часто вони відірвані від нього і стоять в іншій частині речення. Якби ви вчились (би) так, як треба, то й мудрість би була своя (Т.Шевченко).

Наказовий спосіб

Особа	Утворюються від основи теперішнього, майбутнього часу	Однина	Множина
І	нес-уть, устан-уть, співа-ють	хай несу, хай устану	нес-імо, устань-мо, їж-мо
ІІ	нес-уть, устан-уть, співа-ють	нес-и, устань, співай	несіте (несіть), співайте
ІІІ	несе, несуть, устане, устануть, співає, співають	хай несе, нехай устане, хай співає	хай несуть, нехай устануть, хай співає

Зверніть увагу! 1. Складена форма майбутнього часу наказового способу утворюється за допомогою часток хай, нехай. 2. Дієслова дати, їсти, відповісти, розповісти і под. зберегли давню систему дієвідмінювання, тому в закінченні другої особи однини ш не вживається: даси, їси, розповіси, відповіси, а не дасиш, їсиш, розповісиш.

Дійсний спосіб

Час	Минулий	Теперішній	Майбутній
дія відбулася (відбувалася) до моменту мовлення про неї: бачив, бачила, бачили	дія відбувається в момент мовлення або постійно: бачу, бачите, бачиш	дія відбудеться після моменту мовлення про неї: буду бачити, бачи­тиму
Вид	доконаний: вивчив недоконаний: учив	тільки недоконаний: читає, знають	форми: проста доконано­го виду (станемо), скла­дна недоконаного виду (ставатимеш), складена (будеш ставати)
Рід, особа, число	за ОСОБАМИ не зміню­ється чоловічий рід – сяяв; жіночий рід – сяяла; середній рід – сяяло; множина – сяяли	Однина – множина РОДУ немає.	Однина – множина І особа: сяятиму – сяятимемо; ІІ особа: сяятимеш – сяятимете; ІІІ особа: сяятиме – сяятимуть, будуть сяяти. РОДУ немає.
Утворення	основа інфінітива (нес – ти, ми – ти) + суфікси -в-, -л-: чита-ти – чита-в, побачи-ти – побачи-л-а, зна-ти – зна-л-о.	основа теперішнього часу дієслова недоконаного виду (чита-ють, леж-ать) + особові закінчення: Однина – множина І особа: чита-ю – чита-ємо; ІІ особа: чита-єш – чита-єте; ІІІ особа: чита-є – чита-ють.	а) проста форма докона­ного виду: основа майбутнього часу + особові закінчення: прочита-ють – прочита-ю, прочита-єш – прочита-є; б) проста форма недоконаного виду: інфінітив + особові закінчення: читати-му, читати-меш, читати-ме… в) складена форма: інфінітив + бути в особових формах: буду читати, будеш читати.

Зверніть увагу! Дієслова у дійсному способі мають також і давноминулий час, який означає дію, що відбулася перед іншою дією: сказав був, зібралася була, домовилися були тощо. Такі форми утворюються за допомогою дієслів минулого часу та допоміжного дієслова бути у відповідних формах минулого часу.

Дієвідмінювання дієслів теперішнього і майбутнього часів дійсного способу

Теперішній час

Недоконаний вид

Особа і число		І дієвідміна		II ДІЄВІДМІНА
		однина	множина	однина	множина
І	(я, ми)	цвіт-у, раді-ю	цвіт-емо,

раді-ємо леж-у, сто-ю леж-имо, сто-їмо ІІ (ти, ви) цвіт-еш, раді-єш цвіт-ете,

раді-єте леж-иш, сто-їш леж-ите,

сто-їте ІІІ (він, вона, воно, вони) цвіт-е, раді-є цвіт-уть,

раді-ють леж-ить, сто-їть леж-ать,

Майбутній час

І дієвідміна

Число	Особа	Вид, форма
		доконаний	недоконаний
		проста форма	проста форма	складена форма
однина	І	напиш-у, збуду-ю	писати-му, будувати-му	буду писати, буду діяти
	ІІ	напиш-еш, збуду-єш	писати-меш,

будувати-меш будеш писати, будеш діяти ІІІ напиш-е, збуду-є писати-ме, будувати-ме буде писати, буде діяти множина І напиш-емо, збуду-ємо писати-мемо,

будувати-мемо будемо писати, будемо діяти ІІ напиш-ете, збуду-єте писати-мете,

будувати-мете будете писати, будете діяти ІІІ напиш-уть, збуду-ють писати-муть,

будувати-муть будуть писати, будуть діяти

II дієвідміна

Число	Особа	Вид, форма
		доконаний	недоконаний
		проста форма	проста форма	складена форма
однина	І	побач-у, викош-у	бачити-му, косити-му	буд-у бачити, буд-у косити
	ІІ	побач-иш, викос-иш	бачити-меш,

косити-меш буд-еш бачити, буд-еш косити ІІІ побач-ить, викос-ить бачити-ме, косити-ме буд-е бачити, буд-е косити множина І побач-имо, викос-имо бачити-мемо,

косити-мемо буд-емо бачити,

буд-емо косити ІІ побач-ите, викос-ите бачити-мете,

косити-мете буд-ете бачити,

буд-ете косити ІІІ побач-ать, викос-ять бачити-муть,

косити-муть буд-уть бачити,

буд-уть косити

Увага! В українській мові є ряд дієслів з нерегулярними формами, які слід запам’ятати:

а) бути, дати, сісти, повісти, гнати, жити, слати, іти, взяти, підняти, їсти;

б) дієслова-омоніми вити (вию, в’ю), слати (стелю, шлю), жати (жну, жму).

Зразки дієвідмінювання

(теперішній, майбутній час)

Число	Особа	Особові форми дієслів
Інфінітив	їсти	гнати	іти	жити	дати	взяти	доповісти
однина	І	їм	жену	іду	живу	дам	візьму	доповім
	ІІ	їси	женеш	ідеш	живеш	даси	візьмеш	доповіси
	ІІІ	їсть	жене	іде	живе	дасть	візьме	доповість
множина	І	їмо	женемо	ідемо	живемо	дамо	візьмемо	доповімо
	ІІ	їсте	женете	ідете	живете	дасте	візьмете	доповісте
	ІІІ	їдять	женуть	ідуть	живуть	дадуть	візьмуть	доповідять

Увага!

1. У сучасній українській мові стилістично правильними вважаються такі форми: дадуть відповідь (а не відповідять), зроблять доповідь, повідомлять (а не доповідять), розкажуть (а не розповідять).

2. Дієслово бути в усіх особах і числах теперішнього часу має форму є. Проте іноді в художньому, публіцистичному та науковому мовленні можуть уживатися форми єсмь (І особа однини), єси (ІІ особа однини), єсть (ІІІ особа однини), єсте (ІІІ особа однини) та суть (ІІІ особа множини).

Уживання дієслова в одному способі замість дієслів в іншому способі

№	Спосіб	Замість якого способу вживається	Приклади	Примітки
1.	Дійсний (ІІ ос. теп. або майб. часу доконаного виду)	Наказовий	Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинку (М. Коцюбинський); Підете до магазину і придбаєте книги.
2.	Дійсний (минулого часу)	Наказовий	Пішли додому!
Умовний	Наказовий	Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки, що росте у вашім садочку? (М.Коцюбинський); Ти б, сину, мовчав (І. Нечуй-Левицький).	Так висловлюються, коли хочуть пом’якшити тон наказу або висловити прохання, побажання, пораду.
4.	Наказовий	Дійсний	А хтось візьми та й пусти чутку, що то я написав того листа (М. Стельмах); Другі бігають, кричать, а ти сиди, пряди, вечеряти подай…а тоді й лягай (Панас Мирний).
5.	Наказовий	Умовний	Прийди я вчасно, нічого б не сталося.
Уживання інфінітива
6.	Інфінітив	Наказовий	Не курити! Перед уживанням виріб кип’ятити.
7.		Умовний	Піти б додому! Мені б книжку цікаву купити.	Інфінітив уживається з часткою б (би).

Уживання дієслова в одному часі замість дієслів в іншому часі

№	Час	Замість якого часу вживається	Приклади	Примітки
1.	Минулий	Теперішній	Він глибоко замислився (замислився на даний момент); Дорога розкисла (є такою у даний момент).	Такі дієслова вказують на минулу дію, результат якої наявний у момент мовлення.
2.	Минулий	Майбутній	Христино Архипівно, ми пішли (О. Корнійчук).	Підкреслюється те, що намір діючої особи обов’язково здійсниться.
Теперішній	Минулий	Я похитнувся, мов підтятий, а думка робить своє, спогади пливуть (П.Грабовський); І серце, хоч і звикле до блукання, до чужини, до вічного змагання, чогось бувало плаче в тій порі, немов дитина… (Леся Українка).	Це засіб наближення читача до описуваних подій минулого. Значення минулого часу може підсилюватися частками було, бувало.
4.	Теперішній	Майбутній	Концерт починається завтра о 19 годині; Автобус відходить за десять хвилин.	Так висловлюються найчастіше в наказах, оголошеннях, розпорядженнях, а також у тому випадку, коли дія обов’язково відбудеться у близькому майбутньому.
5.	Майбутній (проста форма)	Минулий	Раз на вікні у панському будинку патлатий цуцик спочивав: то ляже на бочок, то догори на спинку або на лапки морду клав (Л. Глібов); Тоді схопився осел на ноги та як зареве, а птахи всі врозльот (І. Франко); Перші рази, як тільки Роман вилізе було на вікно, школярі в класі піднімуть регіт (С.Васильченко).	Дія, яка повторюється, чергується або йде одна за одною, а також вказується раптовість, несподіваність дії (у такому випадку дієслово вживається із часткою як). Значення минулого часу може підсилюватися частками було, бувало.

Безособові дієслова

Безособові дієслова називають дію або стан, що проходять самі по собі, незалежно від особи. Вони бувають доконаного і недоконаного виду. Безособові дієслова називають:

№	Означають	Приклади	Форми
1.	Явища природи	світає, вечоріє, сутеніє, стемніло, затопило, дощить, мрячить	у дійсному способі третьої особи однини теперішнього і майбутнього часів (світатиме, буде світати), минулому часі – середнього роду (світало)
2.	Стихійні явища	замело, занесло, залило, вимерзло, висушило	в умовному способі – середнього роду (замело б, висушило б)
3.	Наявність / відсутність предмета або явища	сталося, минулося, не вистачає, бракує	в умовному способі – середнього роду (сталося б)
4.	Психічний, психологічний або фізичний стан людини – різні відчуття, переживання, стан	морозить, дихається, не спиться, водиться, нудить, трусить, гнітить, сниться, хочеться, не терпиться
5.	Випадковість протікання події, незалежність її від особи (дієслова успіху)	щастить, поталанило, фортунить	в умовному способі – середнього роду (таланило б)

Зверніть увагу!

1. Безособові дієслова не потрібно плутати із незмінюваними безособовими формами на -но, -то, утвореними від дієприкметників: зроблений → зроблено, написаний → написано.

2. Частина безособових дієслів є однозначними словами, тому їх форми не можна сплутати з формами повноцінних дієслів: вечоріє, таланить, дощить. Однак деякі багатозначні дієслова можуть бути і особовими, і безособовими:

3. Безособові дієслова виступають у ролі головного члена речення (присудка) в односкладних реченнях і часто з додатком. Підметів у таких реченнях не буває (немає виконавця дії):

• Мати трусить(особове) рядном перед моїми очима. – Мене аж трусить(безособове) від холоду.

Уживання безособових дієслів

1. Безособові форми на -но, -то не мають морфологічно вираженого зна­чення часу. Однак контекстуально наявність результату дії, яку підкреслює безособова форма, може бути віднесена до минулого, теперішнього чи майбутнього. У реченні на віднесеність дії, названу безособовою формою, до минулого або майбутнього часу може вказувати допоміжне дієслово було або буде:

• Укріплені райони противника було прорвано (О. Гончар).
• Все буде зроблено вчасно.

Зверніть увагу! Якщо у реченні йдеться про дію, завершену у минулому недавно, то безособова форма вживається без допоміжних дієслів. Якщо ж мовиться про давно закінчену дію, додається допоміжне дієслово було:

• Останній літачок було зроблено, в кімнаті усе прибрано.

1. В українському мовленні вживання безособових дієслівних форм на -но, -то є більш прийнятним, ніж тих дієприкметників, від яких вони утворені:

• Справу зроблено (а не Справа зроблена);
• Воду випито (а не Вода випита);
• Резолюцію схвалено одноголосно (а не Резолюцію схвалена одноголосно).

Источник